Середня тривалість очікуваного життя в шлюбі

Один з показників потенціальної демографії – так званий потенціал на період перебування в шлюбі протягом життя певної сукупності людей². Показники потенціалів на період перебування в шлюбі дозволяють отримати інтегральну оцінку змін шлюбного складу населення та "виміряти" середню тривалість очікуваного життя в шлюбі. Для їх обчислення залучаються частки осіб, які перебувають в шлюбі за даними переписів населення, та стаціонарне населення таблиць смертності. Порівняння показників потенціалів на період перебування в шлюбі за 1959-2001 рр. засвідчують, що від 1959 р. і до 1989 р. в Україні показники середньої тривалості очікуваного життя в шлюбі чоловіків і жінок збільшувались: їх значення були переважаючими у чоловіків (табл. 4.6.8). Це дає підстави для висновку, що у 60-70 рр. в Україні переважали прогресивні тенденції розвитку шлюбного стану населення та покращання відповідного його складу. Тенденції до зменшення згадуваних показників для чоловіків з’явились у 80-х роках у зв’язку з підвищенням розлученості. Проте за міжпереписний період 1989–2001 рр. ці показники значно зменшились: у жінок – від 33,6 років до 30,2; у чоловіків – від 33,8 років до 28,2. До того ж тенденція переважаючих рівнів згадуваних показників у чоловіків змінилась на жіноче переважання: станом на 2001 р. жінки перебували у шлюбі протягом життя в середньому більше років, ніж чоловіки.

Проте з огляду на ситуацію відкладання шлюбів "до кращих часів" (перших і повторних) та надмірне зменшення часток перебування у шлюбі чоловіків загострюється проблема поліпшення шлюбного стану жінок дітородного віку 15-49 років. Середня тривалість очікуваного життя в шлюбі у жінок цього віку зменшилась від 23,3 року у 1989 р. до 20,3 у 2001 р., що значно менше від потреби (за оцінками в середньому на 6 років). Однак слід зауважити, що реалізація резервів поліпшення шлюбного стану жінок потребує активізації шлюбної поведінки чоловіків, насамперед молодого шлюбоспроможного віку.

Таблиця 4.6.8. Середня тривалість очікуваного життя в шлюбі чоловіків і жінок в Україні у 1959 – 2001 рр., літ*

Роки	Чоловіки	Жінки
1958-1959	35,3	25,6
1969-1970	35,5	30,4
1978-1979	34,8	31,3
	33,8	33,6
	28,2	30,2

* Авторські розрахунки за даними переписів населення про шлюбний стан чоловіків і жінок у віці 15-69 років, а також таблиць смертності для років, що прилягають до переписів населення. Для 1989 і 2001 рр. були використані таблиці смертності, обчислені А. І. Стефановським: Стефановський Анатолій. Компонентний аналіз середньої тривалості життя населення. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2001. – С. 108, 114.

Отже, послаблюється прогресивна з точки зору відтворення населення та багатомірна щодо соціального значення тенденція омолодження шлюбно-сімейної структури населення, яка спостерігалась в умовах ранньої шлюбності 80-х років. Ослаблення тенденцій омолодження зумовлює постаріння згадуваної структури населення. Це – тривожна ситуація, оскільки зменшуються демографічні передумови стосовно підвищення народжуваності, призупинення депопуляції та подолання демографічної кризи в Україні в майбутньому. Посилення тенденцій постаріння небажане і в контексті формування нової соціальної структури українського суспільства, оскільки шлюбно-сімейна структура є однією з її складових.

Проте гостропроблемні територіальні і повікові структурні диспропорції спостерігались у шлюбній структурі населення і після Другої Світової війни, і в період відносної стабільності 80-х років. Уже тоді з’явилась тенденція до зменшення питомої ваги заміжніх 30-45-літніх жінок, а пізніше – й одружених чоловіків у віці 25 років і старше, що негативно позначилось на функціонуванні шлюбно-сімейної структури населення як "бази" його відтворення. У 90-і роки деформації шлюбної структури набули ще більш виразних ознак прояву демографічної кризи, оскільки вони характеризуються вагомими не лише кількісними, а й якісними деструктивними змінами з достроковими небажаними наслідками. Про це свідчить: погіршення передумов "омолодження" шлюбно-сімейного складу населення внаслідок відкладання шлюбів "до кращих часів" та поширення порівняно нестійких офіційно неоформлених шлюбно-сімейних стосунків; посилення тенденції підвищення показників розлучених і овдовілих, особливо серед жінок з дітьми; зменшення можливостей для компенсаторної ролі повторної шлюбності в умовах підвищеної розлученості; збільшення територіальної і статево-вікової диференціації показників шлюбного стану населення тощо. Тенденції до погіршення шлюбного складу населення несприятливо позначаються на устоях шлюбно-сімейного життя та на сімейній структурі населення як демоекономічній базі його відтворення.

В той же час у контексті міжнародних порівнянь, українському населенню притаманна відносно більша схильність до шлюбного та сімейного життя. Переважна більшість населення України, особливо середнього і раннього старшого віку, перебуває у шлюбі. Зниження рівнів показників шлюбності навіть з огляду на труднощі перехідного періоду 90-х років не було нижчим за показники ряду європейських та інших країн (подібних з Україною за релігією і культурою)³. Поява нових шлюбних форм в умовах ринкової трансформації українського суспільства та прояви демографічної кризи у перехідний період певною мірою є тимчасовими, які з часом можуть зійти нанівець.

Розповсюдження так званих консенсуальних шлюбів також не дає підстав для висновку про зменшення значущості чи відмирання інституту шлюбу та сім’ї в укладі життя людності в Україні. У перехідний період вони значною мірою були наслідком і проявом економічної кризи, тобто несприятливих загальних і конкретних умов життя, шлюбно-сімейних ситуацій, а також засобом виживання, пристосування до існуючої системи соціального захисту тощо. Отже, маємо підстави для висновку про тимчасовість наявних кризових явищ, які з часом минають, але не про кризу відмирання в укладі життя людності України шлюбу і сім’ї як суспільних і загальнолюдських інституцій. В той же час структурні трансформації шлюбного складу населення позначаються на змінах його сімейного складу.

¹ Чуйко Л.В. Шлюбність та розлученість у контексті соціально-економічних перетворень / / Про становище сімей в Україні. Державна доповідь за підсумками 2000 року. – К.: Видавничий дім "Шкільний світ", 2002. – С. 22.

² Про методику розрахунків показників потенціалів на період перебування у шлюбі див. Фильрозе Э. Очерк потенциальной демографии. – М.: Статистика, 1975. – С. 190-198.

³ Pomaniuc A. and Chuiko L. Matrimonial Behavior in Canada and Ukraine: The Enduring Hold of Culture / / Journal of Comparative Family Studies. – Volume XXX, N3. – Calgary (Canada), Dept. of Sociology, University of Calgary, 1999. – P. 335-363.

Дата добавления: 2014-01-04