Філософія соціальної роботи

Вступ

Запитання для контролю

План

Тип заняття: лекція

Методично-дидактичне забезпечення: таблиця

Структура роботи: (план)

Основні терміни та поняття:

Домашнє завдання:

1. Філософія СР.

2. Основні моделі філософії СР.

3. Філософські цінності.

Література:

1. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М., 1977.

2. Артановский С.Н. Историческое единство человечества и взаимовлияния культур. Л., 1987.

3. Вступ до соціальної роботи: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Т.В.Семигіної, І.І.Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – 304с.

4. Гуслякова Л.Г., Холостова Е.И. Основы теории социальной работы. – М., 1977.

5. Основы социальной работы.: Уч./Отв. ред. П.Д. Павленок. – М., 2000.

6. Социальная работа. / Под общ. ред. В.И. Курбатова. – Ростов н/Д., 1999.

7. Справочник по социальной работе. / Л.С. Алексеева, П.В. Бобкова, Г.Ю. Бурлака и др. – М., 1997.

8. Теория социальной работы / Под ред. проф. Е.И. Холостовой. – М., 1998.

9. Тетерский С.В. Введение в социальную работу. – М., 2000.

10. Философия социальной работы. Монография / под ред. В.И. Митрохина. – М., 1998. – 208 с.

11. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы. – М., 2000.

1. Людина, як складна біопсихосоціальна істота, – об’єкт і суб’єкт СР.

2. Цикли життєдіяльності людини, їх особливості, прояви у сучасному суспільстві.

3. Які основні підходи до філософії СР.

4. Основні філософські парадигми СР.

5. Філософські цінності СР.

6. Моральні імперативи соціального працівника.

7. Цінності культури в СР і проблеми традиційної культури.

Зв'язки соціальної роботи з іншими дисциплінами мають взаємний характер. З одного боку, соціальні пра­цівники послуговуються науковим апаратом і методи­ками, які пропонують різні соціально-гуманітарні дис­ципліни. Щоправда, на відміну від інших соціальних наук, соціальна робота розглядає соціальні проблеми і проблеми конкретного клієнта як з погляду їх специ­фічних ознак, що їх описують різні науки, так і з погля­ду загальних (інтегративних) властивостей. Адже здій­снення соціальної допомоги передбачає попередній збір інформації, її системний аналіз, висування гіпотез, по­будову моделей розвитку. Завдяки цьому відбувається якісне визначення проблеми в усій її повноті, плануван­ня фахівцями разом із клієнтами подальших дій, які мають зумовити зміни існуючого становища. При цьому соціальні працівники не можуть зосереджуватися лише на індивіді, як це роблять психологи, або на соціально­му оточенні — як соціологи. Вони вивчають соціальні аспекти проблем, сприяють виробленню конструктив­ного (в багатьох випадках — комплексного) їх розв'я­зання. Водночас напрацювання соціальної роботи ста­новлять інтерес для представників інших спеціальнос­тей і наукових дисциплін, бо вона вивчає реальні соціальні факти, конкретний практичний досвід. Су­купність цих фактів є основою для наукового аналізу в межах різних дисциплін, який дає змогу виявити та на­уково осмислити тенденції розвитку досліджуваних по­дій і процесів.

Утвердження соціальної роботи як соціального інс­титуту, розвиток практичних моделей діяльності со­ціальних працівників сприяв появі нових наукових напрямів — соціології соціальної роботи, психології со­ціальної роботи.

Соціальна робота як наука і навчальна дисципліна сформувалась на межі філософії, соціології, психології, педагогіки, що визначає її інтегративний, міждисциплі­нарний характер. Вона характеризується розмаїттям форм знання: емпіричні факти, події та їх опис, систематизація, закономірності й тенденції; принципи і методи досягнення поставлених цілей; гіпотези, системи погля­дів, що різняться типом і ступенем спільності тощо. Во­ни організуються у єдину науку завдяки фундаменталь­ним основам — філософським ідеям і принципам.

Зміст лекції

Соціальна робота має сталі зв'язки із філософією як теоретичним світоглядом. Адже визначення напрямів діяльності соціальних працівників, формування специ­фічних відносин між клієнтами і фахівцями, наповнен­ня змісту соціальних програм великою мірою залежать від світоглядних та ідеологічних концептів, філософ­ських категорій і принципів, що набули поширення се­ред професіоналів і засвоєні ними як складова фахової культури.

Історія професійної соціальної роботи доводить, що діяльність cоціальних працівників спирається не тіль­ки на особисті і професійні принципи, моральні норми, які є основою сучасної філософії соціальної роботи. Для цього фаху важливе опертя на загальнолюдські ціннос­ті та ідеали побудови суспільства, більш справедливого до громадян, які перебувають у невигідному, вразливо­му становищі порівняно з іншими, де кожна людина має всі необхідні права і може їх реалізувати, в тому числі і за допомогою соціальних працівників

Філософія – це система найзагальніших теоретичних поглядів на світ, місце в ньому людини, з’ясування різноманітних форм ставлення людини до світу.

Філософія є формою суспільної свідомості, спрямова­ною на формування світогляду, системи ідей, поглядів на світ і місце людини в ньому. Загальнотеоретичні положення філософії відіграють роль методологічної основи при вирішенні окремих питань соціальної роботи на науковому рівні. Предметом вивчення при цьому є соці­альні відносини, що функціонують у соціальній сфері суспільства і розглядаються у контексті всієї сукупності суспільних відносин, у тому числі економічних, полі­тичних, морально-духовних. Бо марно братися за розв’язання соціальних проблем без їх логічного осмислення, всебічної соціальної діагностики, що можливо інше на основі синтезу, аналізу та інших загальнонаукових методів, які пропонує філософія.

Соціальна робота послуговується такими універ­сальними філософськими категоріями, як людина, соціум, свобода, гуманізм, конфлікт, соціальний час і простір, суспільна діяльність та ін. Вона також пов'язана з постійним аналізом, систематизацією емпі­ричних фактів, для узагальнення яких спирається на філософські ідеї щодо різних аспектів людського буття сенс, спосіб життя, умови і механізми розвитку осо­бистості, права людини, правова свідомість тощо), піз­нання навколишньої дійсності, діалектичного взає­мозв'язку різноманітних процесів і явищ. У своїй діяльності соціальні працівники спираються на філософське розуміння людини як унікальної, відкритої, інтенціональної (цілеспрямовано залученої до певної діяльності, до довкілля), амбівалентної (яка може од­ночасно мати сильні протилежні почуття), здатної до самопізнання та саморозвитку. Рушієм соціального розвитку людини є протиріччя між зростаючими по­гребами та реальними можливостями їх задоволення.

Важливим для соціальної роботи є розуміння того, що стабільні періоди розвитку чергуються з нестабільни­ми, які наступають як перехідні етапи і несуть у собі можливості якісних перетворень особистості.

Філософія СР – це ідеологія професійної діяльності. Її основу складають цінності та ідеали, що сформувалися в процесі еволюційного розвитку соціальної роботи як суспільної дисципліни.

Філософія СР – це колективні уявлення людей, об’єднані єдиними вимогами до своєї професії, що мають визначені знання, керуються відповідними суспільними і професійними принципами, нормами, цінностями.

Філософія соціальної роботи — ідеологія соціальної діяльності, основою якої є цінності та ідеали, що еволюційно сформувалися у процесі діяльності; колективне уявлення об'єднаних певними знаннями, єдиними вимогами до своєї професії людей стосовно суспільних і професійних принципів, норм, цінностей.

Соціальна робота також застосовує філософські принципи до аналізу соціальних груп, спільнот, соці­альних інститутів, особистості тощо. До таких принци­пів належать:

1) принцип детермінізму (висвітлює причинну зу­мовленість соціальних явищ економічними й політич­ними чинниками, що визначають стан суспільних від­носин, специфіку їх формування і прояву);

2) принцип гносеологічного підходу (орієнтує на ре­тельне вивчення і порівняння соціально-історичних особ­ливостей процесів у суспільстві, допомагає з'ясувати їх специфіку, тенденції розвитку і закономірності);

3) принцип особистісного підходу (при вивченні со­ціальних процесів вимагає врахування ціннісних орієн­тацій, думок, почуттів та потреб конкретної людини);

4) принцип єдності свідомості і діяльності (озброює соціальну роботу правильним розумінням сутності різ­новидів діяльності, до якої залучений клієнт, впливу рівня свідомості на неї, її форми та наслідки).

Крім філософії як методології наукового пізнання, як науки щодо найзагальніших законів розвитку при­роди, суспільства і людського мислення, важливими для соціальних працівників є такі філософські дисцип­ліни, як етика, естетика, логіка, філософія права, філо­софія політики та ін. (див. рис. 1). Наприклад, основні категорії ети­ки (добро, зло, благо, обов'язок, відповідальність тощо) не тільки описують взаємини в групі або суспільстві, а й виражають ставлення особистості до себе та інших лю­дей, зокрема відносини між соціальними працівниками і клієнтами. Соціальна робота більше, ніж інші професії, перебуває в межах морального вибору та етичної пове­дінки. Тому такі чинники регулювання людської пове­дінки, як суспільна мораль, індивідуальний моральний контроль, є важливими моральними регуляторами са­мої соціальної роботи. Окрім загальних вимог суспіль­ної моралі, соціальна робота регулюється також такими принципами професійної етики, як конфіденційність і толерантність.

Соціальна робота емпірично перевіряє філософські ідеї, вивчає й оцінює їх у реальному середовищі. Адже філософія, на відміну від соціальної роботи, не зверта­ється до практики безпосередньо.

Як система наукових знань соціальна робота склада­ється з теоретико-методологічної (методологічні основи пізнання, закони, науковий апарат тощо) і практичної (практичне застосування теоретичних положень) частин.

У своїй практичній діяльності соціальні працівники мають справу з людиною, відносинами між особистістю і колективом, соціальними групами. Ключовим призна­ченням їхньої діяльності є вдосконалення людських відносин, втілення в життя високих гуманістичних іде­алів. Саме у розвитку й утвердженні ідеї гуманізму реа­лізується тісний зв'язок соціальної роботи з філософ­ською проблематикою.

В силу універсально-методологічного характеру філософські ідеї, гіпотези, категорії, методи пізнання широко застосовуються в обґрунтуванні конкретних явищ, відношень, процесів соціальної роботи.

СР як система наукових знань складається із 2-х нерозривно пов’язаних і взаєообумовлеих частин:

1. Теоретико-методологічної.

2. Прикладної.

Дата добавления: 2014-01-04