Оцінка матері сином

Інтерпретація шкал

Шкала позитивного інтересу

Насамперед психологічне прийняття матері хлопці-підлітки бачать у відносно критичному підході до них. Підлітки часто випробовують необхідність у допомозі й підтримці матері, у більшості випадків приймають її думку, схильні погоджуватися з нею. Такої ж форми поводження, як владність, підозрілість, тенденція до лідерства заперечуються. У той же час сини не чекають від матері надмірного конформізму, аж до тенденції «іти на приводу». Проте, просто компетентне поводження, дружній спосіб спілкування й нормальних емоційних контактів виявляються недостатніми для того, щоб підліток міг затверджувати, що мати випробовує стосовно нього позитивний інтерес. Вони прагнуть до сверхопеке сильної, дорослої й самостійної людини.

Шкала директивности

Директивность матері стосовно сина підлітки бачать у нав'язуванні їм почуття провини стосовно неї, її деклараціям і постійним нагадуванням про те, що «мати жертвує всім заради сина», повністю бере на себе відповідальність за все, що зробив, робить і буде робити дитина. Матір'ю як би затверджується споконвічна залежність її статусу й оцінки навколишніх від відповідності сина «еталону дитини», крім при цьому можливість інших варіантів самовираження. Таким чином, мати прагне будь-яким способом виключити неправильне поводження сина, щоб «не вдарити в бруд особою». Простої ж форми прояву чуйності, прояву симпатії, вы-зывающие позитивні емоційні відносини, негативно корелюють із директивною формою взаємодії матері й підлітка.

Шкала ворожості

Ворожість матері у відносинах із сином-підлітком характеризується її агресивністю й надмірною строгістю в міжособистісних відносинах. Орієнтування матері винятково на себе, її самолюбство, зайве самоствердження, як правило, виключають прийняття дитини. Він сприймається, насамперед, як суперник, якого необхідно придушити, щоб затвердити свою значимість. Так, емоційна холодність до підлітка маскується й найчастіше видається за стриманість, скромність, проходження «етикету» і навіть підпорядкованість йому. У той же час може спостерігатися яскраво виражена підозрілість, схильність до надмірної критики на адресу сина й навколишніх, метою якої є прагнення принизити їх в очах навколишніх. Поряд із цим, постійно (головним чином на вербальному рівні) демонструється позитивна активність, відповідальність за долю сина.

Шкала автономності

Автономність матері у відносинах із сином розуміється їм як диктат, повний захват владою, навіть деяка маніакальність щодо цього, що не визнає ніяких варіацій. Мати при цьому не сприймає дитини як особистість, зі своїми почуттями, думками, поданнями й спонуканнями, вона виявляє собою «сліпу» силу влади й амбіцій, який всі, незважаючи ні на що, зобов'язано підкорятися, При цьому адаптивна форма авторитету матері, заснована на довірі й повазі, а також прийнятні форми твердості й різкості (коли вони враховують ситуацію), оказываютея не характерньши для автономності матерів у відносинах із синами-підлітками. Також, на думку синів, ні емоційна прихильність, ні дружній стиль спілкування не можуть бути пов'язані з відгородженістю, невовлеченностью матері в справи сина.

Шкала непослідовності

Непослідовність проведеною матір'ю лінії виховання оцінюється підлітками як якесь чергування (залежно від ступеня інформативної значимості) таких психологічних тенденцій, як панування сили й амбіцій і покірність (в адаптивних формах), делікатність і сверхальтруизм і недовірлива підозрілість.

Причому всі вони мають тенденцію до екстремальних форм прояву (амплітуда коливань максимальна).

Дата добавления: 2014-01-04