Досвід застосування опросника аэоя в делинквентных підлітків

Проблема делинквентного поводження - одна із самих актуальних у психології й психопатології підліткового віку. Словник Вебстера (1963) визначає делинквентность як «провина» або як «психологічну тенденцію до правопорушення». Крім дрібного злодійства, шахрайства, викрадень автомобілів, бродяжництва, хуліганства, делинквентными розцінюються й такі характеристики поводження, як облудність, прогули школи, драчливость, крайня неслухняність, ворожість до батьків і вчителів, жорстокість до молодших дітей і тварин, зухвалість і лихослів'я.

Узагальнюючи теоретичний і практичний досвід роботи з делинквентными підлітками, А.Е.Личко дає наступне визначення: «Під делинквентным поводженням мається на увазі ланцюг провин, провин, дрібних правопорушень (від латинського сіеііпяио - робити провину, провинитися), що відрізняються від криміналу, тобто карних відповідно до Карного Кодексу серйозних правопорушень і злочинів». На думку більшості вітчизняних і закордонних авторів, що вирішує значення у формуванні порушень поводження й розладів особистості в підлітків має родина. У зв'язку із цим представляється доцільним зрівняти виховний вплив батьків на підлітків з делинквентным поводженням і на соціально адаптованих підлітків за допомогою опросника «Поводження батьків і відношення підлітків до них». Для підлітків з делинквентным поводженням характерно різнорідний виховний вплив з боку батьків. Даним контингентом підлітків відзначаються значимі розходження оцінки виховної взаємодії матері й батька по такому факторі, як «ворожість», а також менший ступінь виразності «позитивного інтересу» з боку батька в порівнянні з матір'ю. У соціально адаптованих підлітків спостерігається єдина виховна практика як з боку батька, так і з боку матері, тому що не виявляється ніяких значимих розходжень по жодному з обумовлених факторів. Обертає на себе увага той факт, що для дезадаптированных підлітків взагалі характерно більше емоційне відношення до своїх батьків, тому що всі фактори вказуються ними в болыпей ступеня, чим соціально адаптованими підлітками.

Шкала позитивного інтересу

Делинквентные підлітки описують «позитивний інтерес» матерів як довірливість, засновану на впевненості в правильності лінії свого виховного впливу, на відміну від соціально адаптованих, які роблять акцент більше на відсутності впертості, негативізму й тенденції до владності. Батько ж з «позитивним інтересом» для хлопців-підлітків з делинквентным поводженням повинен бути, на думку синів, насамперед заступником, що, однак, не ладь при цьому скористатися своєю владою й силою «у благо дитини», у той же час випробовуючи залежність від взаємин з ним, на відміну від «позитивного інтересу» у підлітків у нормі, де воно засновано насамперед на відсутності грубого обігу, повній довірі, твердості позиції у відношенні себе.

Шкала директивности

При «директивности» матерів у делинквентных підлітків в описі даної характеристики більш рельєфно виступають такі малоадаптивные характеристики, як непримиренність і деспотичність. У батьків же директивность у відносинах заснована в першу чергу на агресивній непримиренності й деспотичному прагненні до повної влади.

Шкала ворожості

Емоційне відкидання матерями оцінюється синами з делинквентным поводженням як слухняність, пасивна подчиняемость, потворствование твердій волі батьків у відносинах з дітьми й навіть із ними самими, тоді як у нормі в підлітків ворожість матері характеризується властиво агресивністю, властностыо й негативізмом. При описі «ворожості» батьків дезадаптированные підлітки на перше місце ставлять їхню самовпевненість, тенденцію до визнання іншими своєї винятковості, на тлі придушення інших.

Шкала автономності

Автономність матерів делинквентные підлітки розглядають як поблажливе потворствование лідера, на відміну від безрізниці лідера в описі адаптованих підлітків. У батьків же як адаптованих, так і дезадаптированных хлопчиків автономність виражається в байдужому відношенні до дитини. Тільки в делинквентных підлітків це виражається в політику потворствования, угодовства, а в соціально адаптованих - в отстраненности, небажанні вникати в проблеми підлітка й або взаємодіяти з ним. Однак в обох випадках порушення з боку дітей такого типу взаємин досить жорстко карають і засуджуються батьками.

Шкала непослідовності

При непослідовності виховних мір у матерів підлітків з делинквентным поводженням превалює субмиссивность, що переходить у тверду лінію керівництва, тоді як здорові хлопчики вважають, що на перший план виступає тенденція до влади в сполученні з різними видами потворствования. Непослідовність батьків у відносинах з делинквентными синами заснована на истериоформных тенденціях, прагненні завжди й усім догоджати.

Доречним представляється розглянути взаємозв'язок патохарактерологических і психологічних особливостей підлітків, що відрізняються делинквентным поводженням, з різною виховною практикою їхніх батьків за допомогою зіставлення результатів дослідження за допомогою Патохарактерологического діагностичного опросника (ПДО) і АБОК. Ці дані відбивають досвід психодиагностической і психокоррекционной роботи з підлітками-хлопчиками, що відрізнялися делинквентным поводженням.

Шкала позитивного інтересу

Спостерігається значно більший вплив на формування психологічних особливостей підлітка його психологічне прийняття з боку батька, чим з боку матері. При цьому виявляється парадоксальна картина. «Позитивний інтерес» батька до сина приводить до високої ймовірності соціальної дезадаптации, підвищеної реакції емансипації, психологічної схильності до алкоголізації, тобто різко знижується загальний рівень соціальної адаптації останнього. Мати ж робить протилежний вплив: її психологічне прийняття негативно пов'язане з агресивністю й нонконформізмом сина.

І останнє, «позитивний інтерес» батька позитивно позначається на формуванні гипертимного типу акцентуації характеру в сина.

Шкала директивности

Авторитарно-подчиненные відносини між батьком і дитиною позитивно пов'язані з формуванням шизоидного типу акцентуації характеру, тоді як ті ж взаємини матері із сином негативно впливають на формування гипертимного типу акцентуації характеру.

Хоча «директивность» батька негативно впливає на психічний інфантилізм і психологічну схильність до алкоголізації, проте вьывляются позитивні зв'язки з фактором ризику патологічних порушень поводження, імовірності формування психопатії й підвищеної реакції емансипації в хлопчиків.

Шкала ворожості

Вороже відношення до дитини з боку батьків впливає на саме болыное кількість параметрів, причому аналогічно «позитивній» і «директивній» виховній практиці взаємини батька із сином найбільш значимі для останнього. Емоційне відкидання з боку батьків сприяє формуванню гипертимного типу акцентуації характеру, відкидання тільки з боку батька негативно пов'язане з эпилептоидным типом акцентуації характеру, а з боку матері - із шизоидным типом акцентуації характеру. Обертає на себе увага той факт, що той самий параметр «фактор ризику патологічних порушень поводження» по-різному пов'язаний з «ворожим» відношенням батьків до дітей: відкидання матір'ю способст-вует формуванню факторів ризику патологічних порушень поводження, емоційне відкидання батьком - знижує ймовірність виникнення факторів ризику патологічних порушень поводження. Взагалі порушені відносини батька із сином зменшують патологічну схильність до алкоголізації, знижують імовірність соціальної дезадаптации, а також формування психопатії. Тобто «ворожі» відносини батьків з підлітками, що відрізняються делинквентным поводженням, сприяють підвищенню соціальної адаптації. Можливо дане, гадане парадоксальним, обставина можна пояснити вираженої дезадаптацией, підвищеної «конфликтностью» самих «ворожих» батьків, нездатність їх дати позитивний життєвий приклад своїм синам, активним, але не завжди усвідомленим неприйняттям останніми життєвого стилю батька. Проте выраженно порушені взаємини, аж до емоційного відкидання родителями власних дітей, приводять до психологічної схильності до делинквентности.

Шкала автономності

При паралельному, автономному існуванні членів родини спостерігається позитивний зв'язок з високою ймовірністю соціальної дезадаптации й психологічною схильністю до алкоголізації в синів, а також виявляється істотним у становленні в них шизоидного типу акцентуації характеру. При автономії батька менше ймовірність формування гипертимного типу акцентуації характеру в підлітків, що відрізняються делинквентным поводженням.

Шкала непослідовності

При непослідовному виховному впливі батьків виявляється позитивний зв'язок з формуванням шизоидного типу акцентуації характеру в підлітків з делинквентным поводженням і негативним зв'язком з эпилептоидным типом акцентуації характеру.

Висока амплітуда коливань взаємин між членами родини від психологічного прийняття до емоційного відкидання приводить до психічного інфантилізму хлопчиків, а подібні відносини тільки з матір'ю - до психологічної схильності до алкоголізації. Нестійкість відносин батька із сином зменшує в останнього ймовірність соціальної дезадаптации й знижує реакцію емансипації.

Таким чином, батько робить набагато більший вплив на становлення особистості підлітка з делинквентным поводженням, чим мати. Тоді як у соціально адаптованих підлітків спостерігається протилежна картина - превалює виховний потенціал матері. І якщо істотної різниці внеску у виховання дитини з боку батька не виявляється, то різниця з боку матері величезна: виховний вплив з її боку на сина зі зниженої (аж до порушення) соціальною адаптацією менше приблизно в 4 рази (по сумарній інформативності), чим у соціально адаптованих підлітків. Проте, що домінує положення в обох групах займає «вороже» відношення матері до дитини, тобто емоційне відкидання в родині є найбільш значимим при формуванні характеру й психологічних особливостей у підлітковому віці. А от з боку батька в підлітків з делинквентным поводженням на перший план виступає «позитивний інтерес», що, як ми вже відзначали раніше, приводить до негативних тенденцій у розвитку синів, тому що вони формуються по образі й подобі своїх дезадаптированных, дезорганізованих батьків. Отже, можна припускати, що психологічне прийняття батьком делинквентности підлітків приводить до перекручування соціальної ідентифікації, асоціальному поводженню, дезадаптированности останніх. При емоційному ж відкиданні батьком сина ці тенденції слабшають.

Дата добавления: 2014-01-04