Оцінка батька сином

Шкала позитивного інтересу

Позитивний інтерес у відносинах із сином розглядається як відсутність грубої сили, прагнення до нероздільної влади в спілкуванні з ним.

Підлітки говорять про позитивний інтерес у випадках, коли батьки прагнуть досягти їхнього розташування й шанування батьківського авторитету, не прибігаючи до декларацій догм. Психологічне прийняття сина батьком засновано насамперед на довірі. При подібних відносинах характерно знаходити істину в суперечці, прислухаючись до різних аргументів і віддаючи перевагу логіці здорового глузду. Тут повністю заперечується якого-небудь роду конформізм.

Шкала директивности

Директивность у відносинах із сином батько проявляє у формі тенденції до лідерства, шляхом завоювання авторитету, заснованого на фактичних досягненнях і домінантному стилі спілкування. Його влада над сином виражається головним чином у керуванні й своєчасній корекції поводження дитини, крім амбіційної деспотичності. При цьому він дуже чітко дає зрозуміти дитині, що заради його благополуччя жертвує деякої наявної в нього часточкою влади; що це не просто заступництво, а прагнення вирішувати все мирно, незважаючи на ступінь роздратування.

Шкала ворожості

Жорстокі батьки завжди погоджуються із загальноприйнятою думкою, занадто дотримуються конвенцій, прагнуть задовольнити вимоги інших бути «гарним» батьком і підтримувати позитивні відносини. Виховуючи, вони намагаються вимуштрувати свого сина відповідно до прийнятого в даному суспільстві й у даній культурі поданням про те, яким повинен бути ідеальна дитина.

Батьки прагнуть дати синам більше широке утворення, розвивати різні здатності, що найчастіше приводить до непосильного навантаження на юнацький організм. Поряд із цим проявляється повна залежність від думки навколишніх, острах і безпорадність, неможливість протистояти ім. У той же час стосовно сина батько суворий і педантичний. Підліток постійно перебуває в стані тривожного очікування низької оцінки його діяльності й покарання батьківським відкиданням по формулі: «Як ти смієш не відповідати тому, що чекають від тебе, адже я жертвую всім, щоб зробити з тебе людини». Відразу звучить постійне невдоволення, скептичне відношення до досягнень сина, що неминуче знижує мотивацію його діяльності.

Шкала автономності

Автономність батька у відносинах із сином проявляється у формальному відношенні до виховання, у зайвій неупередженості в процесі спілкування. Взаємодія ґрунтується на позиціях сили й деспотичності. Батько «зауважує» сина тільки у випадках, коли той що-небудь накоїв, причому навіть на розбір случившегося, як правило, «бракує часу». Батько занадто зайнятий собою, щоб вникати в життя й проблеми сина. Про їх він довідається тільки з його прохань допомогти або порадитися в тім або іншім питанні, не дуже перетруждая себе поясненнями. Його не цікавлять захоплення сина, коло його знайомств, навчання в школі, він тільки робить вигляд, що це його турбує. Часто його просто дратує, коли син звертається до нього. На його думку син «сам повинен всі знати».

Шкала непослідовності

Непослідовність застосовуваних батьком виховних заходів щодо відношення до їхніх синів-підлітків останні бачать у непередбачуваності, неможливості передбачати, як їхній батько відреагує на ту або іншу ситуацію, подію - чи піддасть сина суворому покаранню за дрібні провини або злегка пожурить за що-небудь істотне, просто прийнявши завірення останнього в тім, що це болыхте не повториться; такий батько або довго й педантично буде «промивати кісточки», або прийме на віру завірення сина в невинності й т.п.

При порівнянні практики матерів і батьків хлопцями-підлітками виявляються наступні характерні розходження. При психологічному прийнятті родителями сина в батьків у порівнянні з матерями домінує відсутність тенденції до лідерства, оскільки вони прагнуть досягти розташування й шанування їхнього авторитету, не прибігаючи до сили, на відміну від матерів, які у виняткових випадках дозволяють собі авторитаризм у міжособистісних відносинах «заради блага» дитини. У той же час у матерів як позитивний інтерес хлопчики відзначають критичний підхід до них і сверхопеку, тоді як у батьків більше виражені незалежність і твердість позицій. По шкалі директивности в матерів, у порівнянні з батьками, на перший план виступає тенденція до заступництва, оскільки матері більше схильні впливати на дітей індуктивною технікою. Також матері готові піти на компроміс заради досягнення своєї мети, тоді як батьки віддають перевагу авторитету сили. Ворожість матерів відрізняється від аналогічної характеристики батьків тим, що в матерів вона проявляється в результаті боротьби за свою незалежність, а в батьків - це скоріше тенденція до конформности стосовно навколишнім.

Автономність матерів і батьків заснована на деспотичній «сліпій» владі, що не терпить потворствования, однак у матерів замічений акцент на відсутності вимог-заборон відносно підлітків, а в батьків - відгородженість. І в тих і в інших відсутня навіть тенденція до заступництва, хоча батьки можуть у вигляді виключення відірватися від справ і почути проханням підлітка.

Непослідовність же в проведенні лінії виховання в обох батьків однаково оцінюється підлітками як тенденція до екстремальних-суперечливих форм прояву з максимальною амплітудою вираження. Причому в матерів протилежністю силі й недовірі є поступливість і гиперпроективность, а в батьків - довірливість і конформізм.

Дата добавления: 2014-01-04