Психологія педагогічного спілкування

Особливості педагогічного спілкування

Педагогічне спілкування - специфічне міжособистісна взаємодія педагога і вихованця (учня), опосередковане засвоєння знань і становлення особистості в навчально-виховному процесі (Педагогічна..., 1993-1996. Т.2). Часто педагогічне спілкування визначається в психології як взаємодія суб'єктів педагогічного процесу, здійснюване знаковими засобами і спрямоване на значимі зміни властивостей, станів, поведінки та особистісно-смислових утворень партнерів. Спілкування - невід'ємний елемент педагогічної діяльності; поза ним неможливе досягнення цілей навчання і виховання (Леонтьєв А.А., 1996) (http://www.avpu.ru/proect/sbornik2004/161.htm).

У психолого-педагогічній літературі існують різні трактування педагогічного спілкування

Логвінов, Саричев: Педагогічне спілкування - це важливий компонент праці вчителя, що створює атмосферу психологічного розвитку особистості учня. Учитель, який уміє створити спокійну робочу обстановку, атмосферу поваги, активності дитини перед-шанобливіше вчителі, учні якого знають всі правила, закони, але учні у якого перевантажені, скуті, мають занижену самооцінку. У цьому сенсі педагогічне спілкування важливіше педагогічної технології. Педагогічне спілкування має бути особистісно розвиваючим, емоційно-комфортним і вирішувати наступні завдання:

• взаємообмін інформацією між учителем і учнями;

• взаєморозуміння, уміння дивитися на себе очима партнера по спілкуванню;

• мобілізація резервів учасників спілкування, виявлення найбільш сильних і яскравих якостей учнів та вчителя;

• взаємодія та організація спільної діяльності;

• розумна, педагогічно доцільна самопрезентація особистості вчителя та учнів;

• взаємна задоволеність учасників спілкування.

Такий широкий спектр завдань вимагає оптимізації педагогічного спілкування - за завданнями, за коштами, по результату.

Взаємодія вчителя з учнями - один з важливіших шляхів виховного впливу дорослих. Учитель, в принципі, досить підготовлений до організації і підтримці взаємин з учнями. Однак на практиці взаємовідносини вчителя з учнями складаються не завжди оптимально. Багато в чому це залежить від стилю керівництва педагога (тобто від характерної манери і способів виконання вихователем тих функцій, з яких складається його взаємодія з учнями).

Айсмонтас: Педагогічне спілкування є основною формою здійснення педагогічного процесу. Його продуктивність визначається цілями і цінностями спілкування, які повинні бути прийняті всіма суб'єктами педагогічного процесу в якості імперативу їх індивідуальної поведінки. Можна виділити відповідні рівні педагогічного спілкування

1. Мікрорівень - найпростіший акт спілкування, елемент, клітинка, що лежить в основі інших рівнів спілкування

2. Мезо – спілкування в межах змістовної теми, одноразове та багаторазове спвлкування

3. Макро – спілкування з іншими людьми у відповідності з усталеними суспільними відносинами, нормами традиціями. Цей рівень визначає структуру спілкування особистості на все життя

Основна мета педагогічного спілкування полягає як у передачі суспільного і професійного досвіду (знань, умінь, навичок) від педагога учням, так і в обміні особистісними смислами, пов'язаними з досліджуваними об'єктами і життям в цілому (рис. 6). У спілкуванні відбувається становлення (тобто виникнення нових властивостей і якостей) індивідуальності як учнів, так і педагогів (Чалдини Р., 2001; см. анотацію).

Цілі спілкування:

1. Інформаційна

2. Контактна

3. Спонукальна – стимуляція партнерів

4. Координаційна

5. Розуміння

6. Амотивна – пробудження у партнера необхідних емоційних переживань, чутливість до емоц переживань іншого

7. Встановлення відносин – усвідомлення та фіксування свого місця у системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних відносин

8. Здійснення впливу – зміна стану, поведінки, смислових утворень (наміри, установки, думки, позиції, рішення, уявлення тощо)

Вища цінність педагогічного спілкування - індивідуальність педагога і учня. Власне гідність і честь педагога, гідність і честь учнів - найважливіша цінність педагогічного спілкування.

У зв'язку з цим провідним принципом педагогічного спілкування може бути прийнятий імператив І. Канта: завжди ставитися до себе і учнів як до мети спілкування, в результаті якого відбувається сходження до індивідуальності. Імператив - безумовна вимога. Саме це сходження до індивідуальності в процесі спілкування і є вираженням честі і гідності суб'єктів спілкування.

Педагогічне спілкування має орієнтуватися не тільки на гідність людини як найважливішу цінність спілкування. Велике значення для продуктивного спілкування мають такі етичні цінності, як чесність, відвертість, безкорисливість, довіру, милосердя, вдячність, турбота, вірність слову.

Дата добавления: 2014-01-04