Особливості педагогічного колективу

Загалом можна виділити три групи бар'єрів педагогічного спілкування:

ü Педагогічне спілкування - специфічне міжособистісна взаємодія педагога і вихованця (учня), опосредующее засвоєння знань і становлення особистості в навчально-виховному процесі. Основні функції педагогічного спілкування: інформаційна; контактна; спонукальна; амотівная.

ü Механізмами міжособистісного сприйняття є: проектування; децентрація; ідентифікація; емпатія; стереотипизация.

§ А.А. Реан виділяє шість груп соціально-перцептивних стереотипів: антропологічні; етнонаціональні; соціально-статусні; соціально-рольові; експресивно-естетичні; вербально-поведінкові.

§ Існує ряд факторів, які заважають правильно сприймати і оцінювати учнів. Основні з них такі: ефект "ореолу", несвідомо структурування особистості учня, ефект "проектування", ефект "первинності"; ефект "останньої інформації" та ін

§ Комунікативний бар'єр - це психологічна перешкода на шляху адекватної передачі навчальної інформації між учасниками педагогічного процесу. Загалом можна виділити три групи бар'єрів педагогічного спілкування: особистісні; соціально-психологічні, фізичні.

ü Ефективність педагогічного спілкування в чималому ступені визначається особистісними якостями вчителя. Серед них можна виділити чотири групи: показники комунікативного плану; показники індивідуально-особистісного плану; показники загального соціально-психологічного плану; показники морально-етичного плану.

§ Комунікативні здібності, які проявляються в педагогічному спілкуванні, - це здібності до спілкування, специфічним чином виступають в сфері педагогічної взаємодії, пов'язаного з навчанням і вихованням дітей.

§ Виходячи з трьох сторін спілкування (комунікативної, перцептивної та інтерактивної) можна виділити три групи базових комунікативних умінь педагога: вміння міжособистісної комунікації; вміння сприйняття і розуміння один одного; вміння міжособистісного взаємодії.

ü Дидактогенія - негативний психічний стан учня, викликане порушенням педагогічного такту з боку вихователя (вчителя, тренера). Виражається в фрустрації, страхи, пригніченому настрої і т.п.

Джерело:	зміст
І. М. Логвінов, С. В. Саричев "10 обраних лекцій з педагогічної психології"	А.С. Макаренко писав: "... я не уявляв і не уявляю, чи можна виховати... дитячий колектив, якщо не буде колективу педагогів". Основні цілі освітньої установи реалізують у своїй професійній діяльності педагоги (вчителі в школі, викладачі і майстри виробничого навчання у професійному училищі та технікумі). Безсумнівно, що кожен педагог реалізує свої професійні функції в відповідностей зі своїми можливостями. Професійна діяльність педагогів така, що досягнення педагогічних цілей по відношенню до того чи іншого вихованцю вимагає об'єднання їх зусиль і певного взаємодії. Тому, розглядаючи діяльність педагогів в освітньому закладі, ми повинні говорити про певну структурі відносин між педагогами, про їх об'єднання у розвивається групу, яка має ознаки колективу. Основоположний принцип розуміння психологічної структури групи людей визначається як відображення її життєдіяльності в цілому [6]. Життєдіяльність педагогічного колективу відбивається в його двох головних функціях: навчально-виховної (виробничої) і соціально-гуманітарної [8]. Перша функція виражає безпосередньо інтереси суспільства, друга - інтереси працівників. У відповідності з названими групами функцій можна виділити також два блоки психологічної структури педагогічного колективу [6]. У кожній підструктурі, що входить у відповідний блок, специфічно проявляються такі загальні якості розвитку колективу, як · інтегративність (міра єдності, неподільності, спільності), · мікроклімат, який визначає самопочуття кожного педагога, · референтність (прийняття педагогами групового еталона), · лідерство (реальне виділення особистостей, які надають істотний вплив на педагогічний колектив). Перший блок відображає реалізацію навчально-виховної функції і має підструктури: · професійної спрямованості (найважливіша), · організованості та · підготовленості до спільної діяльності. Спрямованість є найважливішою психологічної підструктурою,бо вона пронизує всі інші підструктури. Групова спрямованість визначає згуртованість групи, інтегруючи спрямованість цілей і мотивів діяльності особистостей, які утворюють групу. Поняття професійної спрямованості нерозривно пов'язане із ставленням членів групи до професійної діяльності, в основі яких лежать професійно-етичні норми. У професійній спрямованості простежується моральна еталонність, коли зразком поведінки для всіх педагогів стають норми професійної етики. Необхідною передумовою для професійної спрямованості педагогічного колективу є любов до дітей, педагогічної праці, схильність працювати і спілкуватися з дитячим колективом. Любов вчителя до дітей виражається в турботі про їх сьогодення і майбутнє благополуччя, у здатності зрозуміти дитину, проникнути у своєрідний дитячий світ, в уважному, доброзичливому і чуйного ставлення до них, прагненні допомогти в вирішенні виникаючих у дітей різноманітних проблем. Організованість педагогічного колективу полягає в реальної ефективної здатності групи до самоврядування. Організованість характеризується через загальні якості: · організаційна інтеграція управлінських функцій членів педагогічного колективу, · їх організаційну згуртованість [7], · еталонність, · мікроклімат, · задоволеність педагогів організованістю педагогічної діяльності, · здатність колективу стимулювати активність педагогів. Підготовленість до спільної діяльності передбачає готовність кожного не лише до реалізації своїх професійних функцій, але і до взаємодії у вирішенні педагогічних завдань. У педагогічній діяльності необхідна сумісність всієї групи педагогів, що працюють для досягнення спільної мети, референтність у професійно-діловому мікрокліматі. Реалізація соціально-гуманітарної функції передбачає задоволення найрізноманітніших потреб вчителя: у праці, в отриманні певного матеріальної винагороди, суспільного визнання, у спілкуванні, дружбі, самореалізації, відпочинок, соціального захисту. Ця функція визначає такі психологічні підструктури педагогічного колективу, як: · інтелектуальна (процес знаходження спільної мови і встановлення взаєморозуміння між педагогами; ідеальним еквівалентом інтелектуальної комунікативності, як вважає Л.І. Уманський [6], є здатність членів групи розуміти один одного з півслова; х-ся інтелектуальним єдністю, тобто готовністю педагогів оцінювати педагогічні явища і факти на основі вироблених в педагогічному колективі єдиних норм.), · емоційна (міжособистісні зв'язки емоційного характеру, динамічний процес переважаючого емоційного настрою, х-ся співпереживанням педагогів за успіхи і невдачі один одного, емоційною підтримкою в складних ситуаціях) · вольова комунікативність.(здатність педагогічного колективу протистояти труднощам, його своєрідна стресостійкість, надійність в екстремальних ситуаціях) Розвиненість перерахованих підструктур робить істотний вплив на психологічний клімат педагогічного колективу. У вітчизняній психології вперше термін «психологічний клімат» ввів Н.С. Мансуров. Досліджуючи особистісні фактори підвищення продуктивності праці, він звернув увагу на те, що «виникає соціально-психологічна проблема організації гарного«психологічного клімату в колективі», і проаналізував деякі конкретні шляхи створення такого клімату на промисловому підприємстві. Одну з перших спроб розкрити зміст поняття «психологічний клімат» зробив В.М. Шепель [18], який писав: «Психологічний клімат - це емоційне забарвлення психологічних зв'язків членів колективу, що виникають на основі їх близькості, симпатії, збіги характерів, інтересів і схильностей». Під психологічним кліматом розуміють систему відносно стійких психічних станів, типових для даного колективу і значущих для його членів та їх діяльності, виступає повсякденним простором трудової діяльності індивіда, активно впливаючи на її мотиви, стійкість, ефективність. Значимість його набуває особливого змісту в педагогічній професії, де емоційний стан вчителя виступає не просто супутнім елементом трудової діяльності, а включається в саму професію. Бажані характеристики для СПК пед. Кол-ву: · має бути найважливішим чинником, що визначає його професійної форми · заохочування та цінність професіоналізму є заохочує і ціннісним. · рухливість психологічного клімату · схвалення творчої активності вчительства. · професійну мобільність, · наявність професійної свободи. · демократизм, відсутність постійного тиску і опіки з боку адміністрації. · право вільно висловлювати свою думку, · право на те, що його думка буде почуто, зрозуміле, а не засуджено і висміяне. · сприятливі умови для прояву особистої професійної оригінальності вчителя · сприяння появі талановитих викладачів, · повага до ветеранів пед. праці Типи СПК пед. Кол-ву: Особистісно-активний тип клімату відрізняється турботою про розвиток особистості працівника, їх успіхи, комфорт, самореалізацію не тільки в професійному, а й особистісному плані; особливо високої оцінки тут удостоюються ті, чиї особисті зусилля відповідають цілям шкільної організації і професійної ефективності особистісно-пасивний стійка традиція добрих особистих взаємин, працівник відчуває дбайливе ставлення як з боку адміністрації, так і колег. Іноді це стан виражається у формулі: «школа як рідна сім'я», «школа як рідний дім». Сама по собі ця формула має потужний позитивний сенс, що означає, що школа, педагогічна професія є для вчителя вищої цінністю, прирівнюваної до сім'ї, близьким і рідним людям. Але якщо в ній знаходяться виключно дружні емоції, якщо на другий план йдуть професійні вимоги і знижується вимогливість до професійних якостей, професійної дисципліни, то такі емоційні прихильності можуть серйозно заважати ефективній роботі і породжують власний тип психологічної атмосфери. Такий тип психологічної атмосфери в колективі називають особистісно-пасивним. Високий рівень емоційного включення у професійний колектив забезпечує врівноважений, оптимістичний психологічний стан учителя, мобілізуює його на ефективну роботу в колективі. У зв'язку з цим актуальними є проблеми: · розвитку самоврядування в педагогічному колективі (форма організації його життєдіяльності, що забезпечує розвиток самостійності педагогів у прийнятті та реалізації рішення для досягнення загальних цілей. · формування групового мотиву - мотив групової дії, коли педагоги бачать, що задоволення їх професійних планів залежить від досягнення цієї мети. · прийняття рішення педагогічним колективом і подальша його реалізація за активної участі педагогів забезпечують їх включеність у процес розвитку спільної діяльності · підведення підсумків, · групова рефлексія дозволяють підвести педагогів до нової мети спільної діяльності. Таким чином, співтовариство педагогів, розвиваючись у спільній діяльності, перетворюється в групу високого рівня розвитку - колектив, що відрізняється професійною спрямованістю, підготовленістю, організованістю, інтелектуальної, емоційної і вольової комунікативністю. Психолог школи: · повинен постійно відслідковувати процеси, що відбуваються в педагогічному колективі. · діагностувати міжособистісні відносини, · постійно бути в курсі змін різних підструктур, що відображають процес розвитку групи педагогів як колективу · повинна приділятися увага формуванню сприятливої емоційної атмосфери в колективі, · зняття виникаючих напруг, · попередження конфліктів і вирішенню конфліктних ситуацій. Структура педагогічного колективу визначає відносини взаємної залежності, взаємного контролю членів колективу. У рамках цієї структури працює · педагогічна рада, · методичні об'єднання вчителів-предметників і класних керівників, · адміністрація школи. У педагогічному колективі існує певний розподіл праці і кооперація в процесі його. Поділ і кооперація праці вимагає від учителяволодіння навичками співробітництва, в першу чергу вміння спільно добувати необхідну інформацію, обговорювати проблеми, вислухати, зрозуміти точку зору колеги, прийняти її, доповнити або аргументовано відхилити. Ці, та багато інших вміння і навички ділового співробітництва набуває вчитель у педагогічному колективі. Взаємини вчителів у педагогічному колективі визначаються і опосередковуються цілями і змістом їх діяльності. Відносини, які складаються між вчителями можна умовно назвати офіційними і неофіційними. Перша - загальна система міжособистісних морально-психологічних відносин, що охоплює весь педагогічний колектив. Друга - мережа виборчих відносин, заснована на взаємних симпатіях між окремими вчителями. Успішність діяльності педагогічного колективу оцінюється п'ятьма критеріями: · навченість школярів, їх вихованість, · здатність педагогічного колективу оперативно вирішувати виникаючі завдання, · професійна кваліфікація та особистісне самовдосконалення педагогів. Ефективність діяльності педагогічного колективу залежить від морально-психологічного клімату в ньому. Від нього залежить самопочуття вчителя в школі, його прагнення до повної самовіддачі у педагогічній діяльності. Клімат колективу в чималому ступені визначає і міру творчості кожного вчителя. Клімат педагогічного колективу залежить від ряду обставин: · стилю керівництва адміністрації школи, · умов праці, · соціально-психологічної сумісності вчителів - членів колективу; · соціально-психологічних установок, що реалізуються вчителем, адміністрацією школи. Сприятливий клімат припускає наявність у колективі радості праці, оптимізму, радості спілкування, довіри, відчуття ліктя, почуття захищеності, бадьорості. Педагогічний колектив, який об'єднаний не тільки спільною метою, але і узами дружби, взаємної поваги і симпатій, стає могутнім вихователем дитячого колективу.