Лекція № 26

Sulfalenum

Сульфален

Сульфален

2-(пара-Аминобензолсульфамидо)-3-метоксипиразин.

Мм=280,31

Описание. Белый или белый с желтоватым оттенком кристаллический порошок. Без запаха. Нерастворим в воде, мало растворим в этаноле и хлороформе, трудно в метиловом спирте, легко растворяется в растворе гидроксида натрия и разведенной хлористоводородной кислоте(амфотерные свойства).

Реакции подлинности.

1.1.На первичную ароматическую аминогруппу:

а) реакция диазотирования и азосочетания с фенолами.

б) реакция конденсации с фенолами) образования окрашенных оснований Шиффа).

1.2. Отличительная от других сульфаниламидов, т.е. реакция обусловленная имидной группой. Реакцию проводят с раствором меди сульфата: образуется грязно-зеленое окрашивание раствора, переходящее в зеленовато-голубое.

1.3. УФ-спектр 0,001% раствора препарата в 0,1моль/л растворе NaOH в области от 230 до 340 нм имеет минимум поглощения при ⁺/-2 нм и максимум при 318 ⁺/- 2 нм.

Количественное определение.

1.Метод нитритометрии.

2. Метод броматометрии обратное титрование.

3.Метод алкалиметрии.

4.Метод аргентометрии.

Применение. По антибактериальному действию сульфален близок к другим сульфаниламидам, но отличается от них сверхдлительным эффектом, в чем его основное преимущество.

Хранение. В хорошо укупоренной таре.

Контрольные вопросы для закрепления:

1.Чем обусловлены амфотерные свойства сульфаниламидов?

2.За счет какой функциональной группы сульфаниламиды могут диазотироваться?

3.Почему при проведении частных реакции на сульфаниламиды используют их способность к пиролизу?

Рекомендуемая литература

Обязательная:

1. Глущенко Н.Н., Плетнева Т.В., Попков В.А. Фармацевтическая химия. М.: Академия, 2004.- 384 с. с. 235-244

2. Государственная фармакопея Российской Федерации/ Издательство «Научный центр экспертизы средств медицинского применения», 2008.-704с.:ил.

Дополнительная:

1. Государственная фармакопея 11 изд., вып. 1-М: Медицина, 1987. - 336 с.

2. Государственная фармакопея 11 изд., вып. 2-М: Медицина, 1989. - 400 с.

3. Беликов В. Г.Фармацевтическая химия. – 3-е изд., М., МЕДпресс-информ- 2009. 616 с:ил.

Электронные ресурсы:

1. Фармацевтическая библиотека [Электронный ресурс].

URL:http://pharmchemlib.ucoz.ru/load/farmacevticheskaja_biblioteka/farmacevticheskaja_tekhnologija/9

2. Фармацевтические рефератики - Фармацевтический образовательный портал [Электронный ресурс]. URL: http://pharm-eferatiki.ru/pharmtechnology/

3. Компьютерное сопровождение лекции. Диск 1СD-RW.

Тема: Постембріональний розвиток.

1. Особливості постембріонального розвитку у тварин.

2. Вплив генотипу та факторів зовнішнього середовища на розвиток організму.

3. Діагностування вад розвитку людини та їх корекція.

Постембріональний (післязародковий) розвиток — це період, що триває від народження або виходу з оболонок, які вкривають зародок, до смерті. У цей період відбуваються зростання організму і диференціювання деяких органів (наприклад статевих залоз).

(рептилії, птахи, ссавці) (черви, комахи, амфібії)

Прямий розвиток — розвиток, при якому організм, що народився, є ідентичним за будовою дорослому організмові, але має менші розміри і не досяг статевої зрілості. Подальший розвиток пов’язаний зі збільшенням розмірів і набуттям статевої зрілості.

Непрямий розвиток, або розвиток із метаморфозами,— розвиток, за якого організм, що народився, відрізняється за будовою від дорослого організму, зазвичай улаштований простіше, може мати специфічні органи; такий зародок називається личинкою. Личинка живиться, росте, і з часом її органи замінюються органами, що властиві дорослому організмові (імаго).

Основні періоди постембріонального розвитку:

народження → період росту → ювенальний → → пубертатний → зрілість → старість → смерть.

(ювенальний (підлітковий), пубертатний (юність))

Розвиток організмів тісно пов’язаний із ростом.

Дата добавления: 2014-01-04