КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Основні процеси другого рівня
До основних процесів другого рівня, на нашу думку, можна віднести: прийняття управлінського рішення, спілкування, керівництво та мотивацію Ці функції носять виражену соціально-психологічну спрямованість, оскільки пов'язані з організацією ефективної взаємодії людей у групах. Так, одним із механізмів здійснення планування, організації ти контролю є прийняття управлінського рішення, тобто вибір керівником найбільш оптимального, адекватного даній конкретній ситуації способу розв'язання управлінської проблеми. Фактори, які впливають на прийняття керівниками управлінських рішень: · об'єктивні фактори — фактори, які пов'язані з реальною управлінською ситуацією. · суб'єктивні фактори – фактори, які пов'язані з індивідуально-психологічними характеристиками самого керівника, особливостями його взаємодії з педагогічним колективом. Поєднання зовнішніх і внутрішніх факторів визначає індивідуальний стиль прийняття керівником управлінських рішень. Керівництво — здійснення впливу на людей та налагодження з ними міжособистісних стосунків. Це значною мірою залежить від стилю керівництва (авторитарного, демократичного, ліберального) й індивідуально-психологічних особливостей керівника. Щодо засобів впливу, то вони (залежно від управлінської ситуації) можуть бути найрізноманітнішими: переконання, особистий приклад, наказ, розпорядження тощо. Комунікація — обмін інформацією між членами освітянських організацій (90 відсотків успіху діяльності керівника залежить від успішності здійснення ним різноманітних комунікацій). За різними критеріями можна виокремити значну кількість видів управлінських комунікацій. За спрямованістю управлінські комунікації можуть забезпечувати взаємодію школи (райво, облуправління) з соціальним середовищем (представниками держадміністрації, спонсорами, громадськістю), а також допомагати реалізувати завдання всередині колективу. За змістом управлінські комунікації можуть бути формальними (вертикальними і горизонтальними) та неформальними. За засобами, які забезпечують спілкування, комунікації бувають опосередкованими (за допомогою наказів, телефонних дзвінків, факсових матеріалів тощо) і безпосередніми («віч-на-віч»). Кожний із названих видів комунікації має свою специфіку, яку варто враховувати в процесі управління. Врахування змісту та специфіки різних видів управлінського спілкування, прогнозування можливостей виникнення комунікативних бар'єрів та їх профілактика є однією з умов ефективного управління.
Успішність виконання функцій першого рівня може бути забезпечена лише за умови, коли поряд із задоволенням інтересів, реалізації цілей освітніх організацій у процесі управління враховуватимуться потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, життєві плани кожного з членів педагогічних колективів, створюватимуться умови для найкращого їх задоволення. Відтак важливого значення набуває ще один психолого-управлінський феномен, яким є мотивація. Аналіз зовнішньої структури управління у системі середньої освіти передбачає розгляд того, в яких векторах, напрямах, рівнях розгортатиметься у просторі внутрішня структура управління. Зовнішня структура управління має досить об'ємний характер і може бути диференційована за такими критеріями: – рівень управління у системі середньої освіти загалом (Міністерство освіти і науки – обласні управління – міські (районні) відділи (управління) освіти – навчальні заклади); – рівень управління в конкретній освітній організації (наприклад, на рівні школи: директор, заступники директора, вчителі, учні та їхні батьки; на рівні районного відділу освіти: завідувач відділу освіти, заступники завідувача відділу освіти, спеціалісти, працівники методичного кабінету тощо); – певний напрям управлінської діяльності в конкретній освітній організації (наприклад, у школі: добір учителів, організація навчально-виховного процесу, контроль знань; у районному відділі освіти: розроблення навчальних програм, обмін педагогічним досвідом, підвищення кваліфікації педкадрів, проведення атестації вчителів тощо). Якщо йдеться про різні рівні управління в конкретному навчальному закладі (школі, ліцеї, гімназії), то поняття «управління» розглядається у вузькому розумінні, яке стосується взаємодії директора школи зі своїми іаступниками, окремими вчителями та педагогічним колективом у цілому, тобто мова йде про взаємодію між собою найвищих рівнів управління (директор — заступники директора — вчителі). І саме на цих рівнях можна говорити про власне управлінську діяльність директора навчального закладу.
Виділяють три групи бар'єрів, які стоять на шляху гуманізації управління середньою освітою в нашій країні. До них належать: • соціально-економічні бар'єри (великий «досвід» авторитарного стилю керівництва в усіх сферах суспільства; крах багатьох соціальних і духовних цінностей; хаос в економіці; реальне зубожіння значної кількості населення тощо); • бар'єри, безпосередньо пов'язані із системою середньої освіти (низький соціальний статус освіти в суспільстві; залишковий принцип фінансування освіти; перехід першокласних фахівців-предметників в сферу бізнесу в зв'язку з необхідністю «виживання» в умовах економічної нестабільності в країні; традиційний консерватизм системи середньої освіти тощо); • психологічні бар'єри (низький рівень психологічної культури педагогів і управлінців; відсутність розгалуженої мережі психологічних служб як у системі середньої освіти, так і в інших галузях; недостатня орієнтація суспільної свідомості в цілому на необхідність психологічного забезпечення життєдіяльності людей та психологічного захисту особистості тощо). Подолання психологічних бар'єрів, які заважають гуманізації управління середньою освітою, можливе в результаті спеціальної підготовки управлінського персоналу для розв'язання психологічних проблем, та надання шкільними психологами конкретної допомоги керівникам освітянських установ у вирішенні управлінських проблем.
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 620; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |