Стилі управління

Важливим елементом процесу управління в освітніх уста­новах є керівництво — процес налагодження керівником міжособистісних стосунків з підлеглими, особистісного впливу на них з метою досягнення управлінських цілей. За змістом поняття «керівництво» є вужчим за поняття «управління».

Ефективність керівництва залежить від використання управлінським персоналом того чи іншого стилю керівництва, тобто цілісної, відносно стійкої системи методів, способів, при­йомів впливу керівника (групи керівників) на колектив з метою виконання управлінських функцій.

Існує два підходи на розуміння природи стилю керівництва.

Згідно з першим підходом стиль керівництва розглядається як вияв індивідуально-психологічних особистісних характеристик керів­ника і є похідним від індивідуального стилю діяльності людини.

За другим — стиль керівництва визначається дією цілої системи факторів:

- соціальним середовищем, в якому функціонує колектив;

- змістом діяльності установи середньої освіти та умовами функціонування цієї установи;

- соціально-психологічними характеристиками колективу та окремих його працівників;

- особистістю самого керівника.

Такий підхід дає можли­вість аналізувати стиль керівництва не лише як вияв інди­відуального стилю діяльності керівника, а й як результат його спільної діяльності з колективом.

Певний стиль керівництва може бути притаманний як інди­відуальним суб'єктам управління (директору школи, його заступ­нику, завідувачу районного відділу освіти тощо), так і груповим, в ролі яких виступають управлінські команди тієї чи іншої освіт­ньої установи. Стиль керівництва забезпечує активну взаємодію управлінського персоналу з конкретним освітнім колективом та визначає умови діяльності цього колективу.

Поняття «стиль керівництва» є вужчим, ніж поняття «стиль управління». Останнє відображає найхарактернішу для керівника систему методів, прийомів, способів здійснення управлінської діяльності в цілому (забезпечення планування, організації, кон­тролю тощо), тоді як перше пов'язано лише з реалізацією впливу на працівників (як одного зі складових елементів управління) з ме­тою виконання завдань, що стоять перед освітньою установою.

Стиль керівництва як соціально-психологічний феномен має певну структуру, яка містить понад двадцять елементів, що можуть бути об'єднані в такі основні блоки:

- рівень значущості для керівника спільної діяльності з колек­тивом;

- міра орієнтації керівника на налагодження міжособистіс-них стосунків у колективі, формування колективу;

- тип спілкування керівника з підлеглими;

- ступінь урахування в процесі керівництва індивідуально-психологічних особливостей працівників та соціально-пси­хологічних характеристик колективу;

- основні методи впливу на працівників;

- особливості орієнтації керівника на самого себе.

Структурні елементи стилю знаходять своєрідне виявлен­ня, свій специфічний «рельєф» в таких основних стилях керів­ництва, як демократичний, авторитарний та ліберальний.

Демократичний (колегіальний, товариський) стиль керів­ництва характеризується тим, що керівник надає важливого зна­чення таким аспектам керівництва:

- орієнтації на спільну діяльність з працівниками, стимулю­вання їхньої активності, самостійності, ініціативності;

- формуванню колективу працівників (його згуртуванню, на­лагодженню нормальних міжособистісних стосунків, забез­печенню соціальної адаптації працівників, формуванню сприятливого соціально-психологічного клімату, станов­ленню розгалуженої системи комунікацій в колективі, не замкнутої на самому керівнику);

- спілкуванню з працівниками на основах партнерства, без установлення «соціальних дистанцій»;

- урахуванню індивідуально-психологічних особливостей працівників, створенню умов для задоволення їхніх потреб та інтересів, самореалізації та самоствердження;

- використанню таких методів впливу, як особистий приклад, пояснення, прохання, переконання, звернення за порадою;

- самокритичному оцінюванню своєї діяльності, доброзичли­вому ставленню до критичних зауважень, орієнтації на нові, прогресивні підходи щодо організації керівництва.

Авторитарному (автократичному, адміністративному, вольовому, директивному) стилю керівництва притаманні такі особливості:

- відсутність орієнтації на спільну діяльність із працівника­ми, стимулювання їхньої активності, ініціативи, самостій-ності, надання переваги в процесі керівництва «зовніш­ньому» контролю та дисциплінарним заходам;

- байдуже ставлення до формування міжособистісних сто­сунків між працівниками, до становлення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі;

- надання переваги у спілкуванні офіційним каналам комуні­кації, які «замикаються» на керівникові та будуються на встановленні «соціальних дистанцій», дозуванні інформації у вигідному для керівника напрямі;

- відсутність орієнтації на індивідуально-психологічні особ­ливості працівників, забезпечення їх фахового вдоскона­лення та самореалізації;

- використання таких методів впливу на працівників, як ко­манда, наказ, розпорядження;

- агресивне ставлення до критичних зауважень щодо воєї діяльності та неприйняття їх, байдужість до нововведень.

Для ліберального (вільного, анархічного, нейтрального, формального) стилю керівництва характерна відсутність ціле­спрямованого впливу на колектив:

- керівник не втручається в роботу працівників, не стимулює їхньої активності й ініціативи, організацію взаємодії з колек­тивом часто доручає заступникам;

- байдуже ставиться як до вирішення виробничих завдань, так і до формування психологічного клімату в колективі;

- не надає значення необхідності та важливості спілкування з працівниками;

- не вважає за потрібне враховувати індивідуально-психо­логічні особливості працівників, у випадку незадовільного ставлення їх до роботи намагається цього «не помічати» або розв'язувати проблеми самотужки;

- методи впливу характеризуються невизначеністю, пасив­ним невтручанням;

- керівник індиферентний до критичних зауважень щодо своєї діяльності, оскільки просто не бере їх до уваги.

Переваги та недоліки кожного стилю управління

Демократичний стиль передбачає активну співпрацю керівника з підлеглими, стимулює їхню активність та са­мостійність, забезпечує шанобливе ставлення до працівни­ків, але потребує значних зусиль для координації колектив­них дій, урахування індивідуально-психологічних особли­востей кожного члена колективу;

Авторитарний стиль забезпечує швидкість прийняття управлінських рішень, орієнтує на обов'язкову результатив­ність, але породжує невдоволення і навіть роздратуванняпрацівників через нехтування їхніми інтересами, досвідом,творчими можливостями;

Ліберальний стиль сприяє самостійності працівників, звільняєїх від суворих дисциплінарних заходів, але може призводити до дезорієнтації, незадовільних результатів роботи колективу.

Індивідуальний стиль керівництва є неповторною, ціліс­ною системою методів, способів, прийомів керівництва, які сут­тєво відрізняють одного керівника від іншого. За структурою —це інтегрована, ієрархічно побудована система, в якій один або кілька елементів є провідними, домінантними, а інші — субдомінантними. Провідні елементи стилю і визначають «лице» стилю (його демократичність, авторитарність чи ліберальність). Водночас індивідуальний стиль керівництва характеризується певною гнучкістю, що дозволяє керівникові адаптуватися до конкретних умов управлінської діяльності.

Фактори, які впливають на стиль керівництва, можна по­ділити на дві групи:

Ø об'єктивні, пов'язані з управлінською ситуацією як такою (соціальні фактори (особливості розвитку суспільства, стиль керівництва вищих органів); фактори, які залежать від умов, що в них здійснюється діяльність освітнього колективу (тип освітньої організації; характер її діяльності; специфіка завдань освітнього колек­тиву й умов їх виконання і т. п.); фактори, зумовлені соціально-психологічними особливос­тями колективу, з яким співпрацює керівник: (рівень роз­витку, особливості професійної підготовки і соціально-психологічного клімату; характер очікувань і ціннісних орієнтацій); внутрішні, що зумовлені індивідуально-психологічними ха­рактеристиками самого керівника.

Øсуб'єктивні фактори, які становлять індивідуально-психологічні характеристики керівника (спрямованість особис­тості, здібності, темперамент, характер тощо).

Дата добавления: 2014-01-04