Позитивні Негативні

Ролі взаємодії, зафіксовані в картах

Ролі-обов'язки, зафіксовані в картах

Організатор домашнього господарства.

Закупник продуктів.

Улаштовувач вечері.

Мийник підлоги.

«Його Світлість».

Поганий виконавець всіх своїх обов'язків.

Розпорядник.

Прибиральник із столу після їжі.

Той, хто готує напої.

Кухар.

Що накриває на стіл.

Що прибирає із столу.

Той, хто розвантажує посудомийну машину.

Посудомийка.

Той, хто прибирає після їжі.

Той, хто годує тварин.

Купальщик маленьких дітей.

Той, хто укладає дітей спати.

Садівник.

Організатор свят.

Творець правил.

Хлопчик на побігеньках.

Прихильник дисципліни.

Людина, що відповідає за все.

Правдомовець. Обвинувач.

Помічник. Миротворець.

Розуміючий. Комп'ютер.

Творчий Самотній вовк.

Щасливий. Той, що збиває з пантелику.

Дипломат. Жертва.

Крикун.

Під час вибору учасниками карт психолог фіксує обстановку, що існує під час гри: чи гарний настрій у членів сім'ї; відбувається все організовано, спокійно або стихійно; як учасники розкладають карти (так, щоб всі могли їх бачити, або розкидають, ховають і т.ін.). Дана методика дозволяє за короткий проміжок часу зібрати велику інформацію про сім'ю і про взаємодію один з одним. Всі приховані установки з приводу сімейних обов'язків, як позитивні, так і негативні, спливають на поверхню.

Після того, як картки вибрані, психолог заповнює таблицю, в якій містяться вісім колонок, не враховуючи імені.

1. Роль.

2. Позитивна характеристика.

3. Негативна характеристика.

4. Вибрані ролі (ролі, вибрані гравцем для себе).

5. Дані ролі (всі ролі, дані гравцю іншими, прийняті і неприйняті).

6. Неправильні ролі (ролі, дані гравцю неправильно, небажані їм).

7. Невідповідні ролі (ролі, які, на думку інших гравців, не личать даному гравцю).

8. Неприйняті ролі (ролі, які гравець відкинув у кінці гри).

Рольова техніка дозволяє побачити розподіл обов'язків в сім'ї і уявити їх в графічному вигляді. Такий підхід відрізняється від вербального способу обговорення сімейних ролей, коли члени сім'ї починають сперечатися і з'ясовувати стосунківи. Дана методика дає можливість членам сім'ї в атмосфері позитивної групової роботи узяти на себе нові ролі і відкинути старі. Після проведення гри можливе обговорення, в якому досліджуються уміння сім'ї; негативні механізми, які виявляються; сімейна динаміка.

4. «Сімейний ритуал». Методика відноситься до структурних методик психокоректувальної роботи в сімейних стосунківах.

Мета структурних методик — так реорганізувати систему, щоб її члени могли перейти з однієї позиції на іншу, від однієї ролі до іншої, встановити і підтримати адекватні межі між позиціями в системі і, таким чином, сприяючи тому, щоб система реорганізувала сама себе.

Структурні методики особливо важливі і застосовуються на початкових стадіях коректувальної роботи.

Головне для психолога в даній системі — приєднатися до системи і одночасно не бути поглиненим нею.

Робота з сім'єю як із системою створює нову систему — психокорекційну, що включає:

структуризація процесу (правил гри);

емпатію (угода з приводу того, як працюватиме нова група — сім'я + психолог).

Психолог дає клієнтам знати, що він їх чує, розуміє і цінує самих по собі, що вони самоцінні і самодостатні.

Структурні методики використовуються для вирішення наступних завдань:

Створення руху. Клієнти відчувають, що вони «застрягли» в їх реальній актуальній ситуації і не знають, як з неї вибратися. Структурні ходи негайно викликають зміну ситуації. Це заохочує клієнта до подальшого руху. Звільнення дитини від батьківської ролі може створити простір для батька і стимулювати його рух до більшої компетентності, прийняття на себе батьківської ролі.

Зміна перспектив. Граючи нові ролі, клієнти займають нову позицію в сімейній системі, розпочинають слідувати новим правилам. Це стимулює їх до того, щоб дивитися на речі з іншої точки зору і знаходити новий зміст для старих фактів.

Перерозподіл влади. Приєднуючись до різних субсистем, психолог може збільшити значущість одного родича для іншого, подолати нерівність або зруйнувати безвихідь, до якої привела конфронтація. Підтримка батьків в їх ролі творців сімейних правил і підтримка дітей в їх потребі поваги і більшої відповідальності можуть виступити як приклад подібних альянсів.

Руйнування коаліцій. Іноді двоє або більша кількість людей об'єднуються для того, щоб протистояти третім. Наприклад, один з батьків і дитина об'єднуються для протистояння іншому батькові. В даному випадку необхідно зробити все можливе для того, щоб зруйнувати даний альянс, припинити втручання дитини в справи батьків.

Формування нових альянсів. Клієнтам можна допомогти в їх зусиллях, спрямованих на об'єднання і спільну діяльність. Наприклад, батькам допомагають досягти угоди з приводу їх батьківської позиції і виконання її на практиці.

Прояснення меж між субсистемами. Психолог допомагає з'ясувати клієнтам, хто, яким чином і в якій функції включений в дану субсистему; хто за що відповідає. Зменшення числа дуже жорстких меж для підтримки сумісних дій — ось приклад тих питань, які можуть служити предметом обговорення.

Відкриття нових сторін своєї особистості. Змінюючи своє місце в системі внутрішньосімейних взаємодій, люди дістають можливість спробувати нові поведінкові зразки і відкрити нові сторони своєї особистості.

Нормалізація досвіду знаходження в певній позиції. Іноді люди розглядають самих себе як поганих, таких, що не мають цінностей, безсилих лише тому, що займають певне місце в системі. Психолог може сказати: «Якби я знаходився на вашому місці, я б теж був пригнічений» або «Люди в становищі, подібному вашому, звичайно відчувають і роблять те ж саме».

Зміна сенсу знаходження в певній позиції. Один з клієнтів скаржиться на незручність бути старшою дитиною в сім'ї. Репліка психолога: «Так, в цьому є своя правда. Саме так трапляється з більшістю старших дітей. Але якщо поглянути на ситуацію з іншого боку, можна сказати, що старші діти одержують в своїй сім'ї хорошу підготовку для того, щоб бути лідерами і щоб інші дивилися на них з низу до верху».

Зміна сімейної системи, працюючи з одним з її членів. Якщо вірне припущення про те, що зміна однією людиною свого становища в системі призводить до того, що вся система повинна до цієї зміни пристосуватися, то у такому разі психолог може сприяти зміні сімейної системи, підтримавши зміну становища одного з її членів.

Одним з методів здійснення структурних змін в сімейній системі є метод «сімейний ритуал». Це методика, покликана змінити правила існуючої сімейної гри за допомогою зміни структури сім'ї і стійких способів взаємодії в ній. Даний варіант методики розроблений Міланською школою сімейної терапії (1977—1978).

Крім цього, існують інші варіанти методики.

5. Соціальний ритуал — це система дій, спільно вироблених членами групи, в якій всі види поведінки визначені в суворій послідовності. Ритуали є основним джерелом групової згуртованості і внутрішньогрупових зв'язків. Вони служать нормативному регулюванню функціонування групи, координуючи поведінку кожного для здійснення спільної мети. Прикладами культурних і сімейних ритуалів можуть бути похорони і траурні церемонії, дні народження, весілля, річниці, закінчення інституту і інші події, особливі для даної групи.

Симптоматичні стереотипи взаємодії, що повторюються, присутні як ритуальні форми поведінки.

Методика сімейного ритуалу — це своєрідний ритуал, створений психологом і наказаний сім'ї без любих пояснень, з розрахунку на те, що необхідне веління здійснюватиметься членами сім'ї аналогічно. Особлива увага при цьому приділяється конкретно предписаним діям, включаючи час, послідовність, деталі місця, а також те, хто саме і яким чином повинен виконувати необхідну дію.

Достатньо важко придумати відповідний для сімейної системи ритуал, який би дисфункційно замінив той, що існує. Тому психологу необхідно досконало розібратися у функціонуванні сімейної системи, виявити всі ті міфи даної дисфункційної сім'ї, які життєво необхідні для її збереження. Якщо виживання сім'ї перебуває під загрозою, створюються жорсткі ритуали для обслуговування міфу, сприяючого її збереженню. Для виявлення сімейного міфу і значень симптоматичної поведінки психолог змушений досліджувати декілька поколінь сім'ї. Після цього можна приступати до розробки сімейного ритуалу, здатного змінити існуючу систему, запроваджувати нові колективні норми. Якщо сім'я погоджується діяти відповідно до наказаного ритуалу, вона приймає нові норми, змінюючи, таким чином, функціонування своєї сімейної системи.

Методика «сімейний ритуал» драматично освітлює існуючі сімейні зразки і сімейні міфи, демонструючи їх всім членам сім'ї. Вона парадоксальним чином використовує ригідні сторони сімейної структури для позитивних змін і сприяє виникненню нових конструктивних зразків поведінки і поведінкових норм, як замінників дисфункційних патернів. Ритуал функціонує на рівні метакомунікацій і аналогій і тому викликає менше опорів, ніж пряма інтерпретація симптому. За допомогою даної методики психолог, прямуючи за сім'єю (а не протистоячи їй), поступово змінює якість сімейних стосунків.

Методика особливо ефективна в роботі з ригідними сім'ями, в яких сімейні зв'язки переплетені і заплутані, а також з такими сім'ями, одним з членів якої є носієм психічної патології. Ритуали також можуть бути наказані сім'ям з недостатнім рівнем внутрішньої організації. В цьому випадку як мета виступає забезпечення сім'ї структури і загальних форм вербальної поведінки, що сприяє внутрішньосімейній згуртованості. Наприклад, встановлення фіксованого часу загального сімейного обіду, під час якого не можна говорити про гострі сімейні проблеми, критикувати, скаржитися і т.ін. За обідом сім'я повинна обговорювати події поточного дня, сни членів сім'ї, те, про що вони думають або що вони зараз читають. Іншим прикладом є розпорядження складання списку днів народження членів сім'ї і заздалегідь підготовки до кожної такої події. Розвиток нових звичаїв і традицій особливо важливо для недавно створених сімей і сімей, де є усиновлені діти.

Після глибокого знайомства з сім'єю, її динамікою, правилами, міфом і встановленням довірчих стосунків психолог розробляє ритуал, що враховує потреби даної сім'ї.

При її створенні необхідно брати до уваги конкретну культурно-історичну ситуацію сім'ї, а також наступні параметри:

· як довго він застосовуватиметься (одноразово або повторюватися через певні інтервали);

· коли саме, хто з членів сім'ї братиме участь в процесі;

· які чинники використовуються (наприклад, повинні бути замкнуті двері, а телефон відключений);

· які теми обговорюватимуться;

· що робити, якщо хтось з учасників вважатиме за краще мовчати.

Коректувальні цілі, для яких може бути використаний сімейний ритуал, можуть включати: визначення внутрішньосімейних меж, збільшення незалежності членів сім'ї, коректування спілкування, зміцнення альянсу в одному поколінні.

Психолог отримує від сім'ї тверде запевнення в тому, що вони сумлінно слідуватимуть тому розпорядженню, яке він збирається їм дати. Потім це розпорядження детально пояснюється. Його також може бути представлено для кожного члена сім'ї письмово. Частиною ритуалу може бути читання розпорядження одним з членів сім'ї всім іншим в якомусь певному місці, в якийсь певний час.

За своїм змістом ритуал може бути дуже простим: «Ваш син роздумуватиме кожен вечір з сьомої до восьмої години у своїй кімнаті і ніхто не має права йому заважати. Він повинен думати в цей час про благополуччя сім'ї і про своє власне благополуччя. Потім він постарається ретельно записати все, про що він думає, нікому свої записи не показуючи».

Мета цього розпорядження — зробити виконувану сином роль захисника сім'ї відкритою і звільнити інших членів сім'ї від цього виду діяльності замість того, щоб посилювати цю діяльність, як це можна було б прямо зрозуміти з розпорядження.

Як приклад С. Палаззолі описує сім'ю, в якій молодша 15-річна дівчинка страждала нервовою анолексією, її поведінка була психотичною і вона дуже заздрила вроді своєї кузини.

Старша 22-річна донька вчилася в коледжі і була емоційно віддалена від своєї молодшої сестри. Мати занадто піклувалася про своїх численних родичів. Батько, як і решта членів сім'ї, у всіх скрутних ситуаціях дотримувався універсального сімейного девізу: «Один за всіх і всі за одного».

Таким чином, критика і конкуренція в цій сім'ї, емоційний прояв злості і образи були заборонені і пригнічувалися. Людина, що відчуває гнів, сім'я примушувала упокорюватися. Після того, як молодша донька спробувала покінчити життя самогубством, сім'ї був наказаний наступний ритуал: «Кожен вечір, після вечері вхідні двері замикали. Чотири члени сім'ї збиралися за обіднім столом, з якого, окрім будильника, повинні були бути прибрані всі предмети. Кожен член сім'ї, починаючи із старшого, отримував 15 хв для повідомлення про свої почуття, враження, і зауваження з приводу поведінки інших членів його клану. Ті, кому нічого було сказати, або ті, хто нічого не хотів сказати, мовчали всі відведені йому 15 хв, тоді як інші повинні були також зберігати мовчання і бути уважними.

Категорично заборонялося в якій би то не було формі продовжувати дискусію в інший час. Всі подібні обговорення обмежувалися запланованими вечірніми зустрічами. Що ж до повсякденних стосунків зі своїм кланом, то членам сім'ї наказувалось бути особливо ввічливими і уважними, підкреслюючи, що вони завжди готові допомогти всім своїм родичам».

С. Палаззолі так описала коректувальні завдання в даному випадку:

1. Визначити нуклеарну сім'ю як одиницю, відмінну від клану, в якій заборона висловлюватися в негативному ключі заміщено зобов'язанням ясно і прямо говорити на заборонені теми в обстановці секретності по відношенню до інших членів клану (замкнуті двері).

2. Повернути молодшій доньці становище повноправного члена нуклеарної сім'ї.

3. Сприяти відродженню альянсу між двома сестрами (у одному поколінні).

4. Встановити право кожного члена сім'ї виражати свої почуття, не побоюючись заперечення або критики.

5. Викликати у кожного члена сім'ї, що замкнувся в собі, тривожність з приводу його мовчання з гострих внутрішньосімейних проблем.

6. Запобігти утворенню сімейних коаліцій, заборонивши проводити подібні дискусії поза вечірніми зустрічами.

Протягом двох тижнів, коли кожен член нуклеарної сім'ї дістав можливість вільно виражати своє розуміння і скарги з приводу інших членів клану, сім'я дуже змінилася.

Правило, по якому «кожний, хто погано відзивається про своїх рідних, — сам поганий» було усунено, що привело до відмови від старого сімейного міфу і до стрімких змін в сім'ї. Зайве підкреслення важливості зверхвірності клану мало по суті парадоксальний ефект протесту проти цього правила.

6. Використання поезії. Використання поезії пропонується як інструмент, що дає можливість подружній парі виразити себе унікальним і не загрозливим для їх відчуттів способом, адекватно реалізувати здібності до вербального вираження емоцій, внести більше позитивних моментів у взаємодію один з одним, а також до зміни і ефективного спілкування. Існує декілька шляхів у використанні поезії в роботі з одиничною подружньою парою, з подружньою групою і з сім'єю.

· Вірш може бути прочитаний психологом або членом групи, який потім просить групу дати зворотний зв'язок про вірш загалом або про який-небудь рядок, або образ.

· Групу просять скласти вірш разом, причому кожен повинен скласти один з його рядків. Психологу необхідно визначити тему і викликати емоційний настрій, стежачи за тим, щоб цей настрій або тема зберігалися у всьому вірші.

· Групу знайомлять з віршем. Після цього подружні пари просять розійтися по різних кутах кімнати і скласти поетичний текст завдовжки в два рядки, що відображає те значення, яке, як вони вважають, має для них даний вірш. Потім, коли всі знов зберуться разом, пари матимуть можливість поділитися один з одним тільки що складеними короткими віршами.

· Поетичні образи і символи беруться і формуються з діалогів членів групи.

· Клієнтам пропонують принести на наступне заняття ті вірші, які вони вважають корисними для вирішення власних проблем.

Поезія виступає як посередник в коректувальному процесі і допомагає виразити ті почуття, які клієнтам по тих або інших міркуваннях страшно, незручно, дискомфортно виражати в інших формах. Клієнти, не схильні виражати свої думки в словах, можуть зазнавати істотні труднощі з даною методикою. Таким чином, дана методика не підходить для людей низького інтелектуального рівня розвитку або що мають труднощі у вербализації своїх почуттів.

7. Створення аналогічних ситуацій. Під аналогічними ситуаціями розуміється використання метафор, які допомагають клієнтам (сім'ям або окремим клієнтам) чіткіше визначити свою проблему для того, щоб її вирішити. Метафора є ефективним способом обговорення життєвого досвіду і символізує конкретні форми спілкування і поведінки, пропонуючи такий їх опис, який відображає зовсім інше явище, що існує в іншій системі усередині групової взаємодії. Через аналогії позитивні поведінкові зміни можуть здійснюватися спонтанно і відповідно до загальних цілей коректувального процесу

Методики, засновані на метафорах, були запропоновані в школах стратегічної і сімейкою терапії.

Коли психологу зрозумілі всі труднощі сім'ї, він вибирає як тему для бесіди або виду діяльності, що відображає проблеми в даній сім'ї, аналогічну ситуацію або метафоричну ситуацію. Наприклад, в сім'ї, члени якої постійно конфліктують, можна запропонувати обговорити ведення переговорів між підприємцями і профспілками або між двома ворогуючими сторонами.

Якщо проблемою є виховання дітей, то як аналог виховання дітей може виступати образ догляду за садом, де процес виховання уподібнюється процесу вирощування і догляду за рослинами.

Тема навчання новим навикам поведінки в різних сімейних ситуаціях може трактуватися як дресирування тварин або навчання тварин новим навичкам поведінки.

Як приклад можна розглянути конфлікт подружньої пари. Дружині здається, що чоловік не звертає уваги на її потреби, ігнорує їх і вона не задоволена своїм життям.

Психолог вибрав аналогічну ситуацію, в якій подружня пара могла опинитися разом і припускала активність подружжя, але разом з тим була б легкою для обговорення. Такою темою, яка підходила б для даного випадку, є розмова про сумісне вживання їжі. В ході обговорення психолог може запитати: «Чи трапляється подружжю вживати їжу у відсутності дітей, коли за столом сидять тільки вони вдвох?» Він може торкнутися різноманітності відмінностей між людьми в поведінці і т.ін. Мета тут — несвідоме скріплення конфліктів у ставленнях між подружжям і кулінарної теми. Вираз «Це типово американський, як яблучний пиріг» дає аналогію, що дозволяє розглянути на мові метафори зв'язки і ставлення в сім'ї, тобто обговорити, які пироги в даній сім'ї печуться.

Можливі різні варіанти використання такої метафори. Те, з чого складається пиріг, як він готується, які інгредієнти роблять його смачним, як може мінятися рецепт, передаваний з покоління в покоління, відображає стан сім'ї і ті явища, які в ній відбуваються. Питання, які, як вважає Рум, можуть сприяти вирішенню проблеми, приблизно наступні: «Які інгредієнти пирога повинні бути змінені для того, щоб він сподобався всім у сім'ї?»; «Чого не вистачає в цьому пирогу?»; «Хто відповідає за те, щоб пиріг не пригорів?»; «Хай пиріг символізує проблему, з якою сім'я звернулася до психолога»; «Хто повинен отримати більший шматок?»

Методика застосовується для більшого розуміння клієнтами самих себе, поліпшення взаємовідношення з тими, що оточують, подолання тупикового спілкування, припинення боротьби за владу між членами сім'ї, зміни внутрішньосімейних взаємостосунків.

Психолог пропонує клієнтам пограти в гру «Заверши речення». Після того, як згода отримана, психолог садить тих, що грають лицем до лиця і пред'являє наступну інструкцію: «Я дам вам низку незавершених речень. Кінець речення ви повинні придумати самі. При цьому ви можете робити все, що приходить вам в голову. Будь ласка, будьте якомога вільнішими — вам дозволяється говорити все, що заманеться. Але у жодному випадку не обговорюйте роботу і вислови один одного. Тільки коли ми закінчимо, буде обговорення. Якщо у вас немає питань, давайте почнемо».

Дата добавления: 2014-01-05