Плід сім’янка

Cichorium intybus L.

Цикорій дикий.

Radices Cichorii.

Корені цикорію

Род айстрові – Asteraceae.

Народна назва петрові батоги, голубий батіжок.

Російська назва цикорий обыкновенный.

Багаторічна трав’яниста рослина. Корінь стрижневий, стебло до 120см.

Прикореневі листки в розетці виїмчастоперистороздільні з крилатим черешком. Верхні листки ланцетні, сидячі. Квітки язичкові блакитні утворюють суцвіття кошики, які сидять по 1-2-3 в пазухах листків частіше на верхнівках стебел.

Розповсюдження та місце зростання. Дико росте по всій східній Європі. В Україні часто зустрічається на луках, пустирях, уздовж доріг по канавах, біля поселень невеликими групами. Культивується як дворічна рослина.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Восени викопують корені дикорослих рослин, залишаючи декілька розвинених рослин для відновлення запасів. Заготівля не обмежена. На плантаціях випахують культивовані рослини, коли починає в’янути прикоренева розетка листків.

Первинна обробка. Сушіння. З коренів обрізають надземну частину та видаляють пошкоджені та гнилі частини, миють. Потім розрізають уздовж та впоперек, підв’ялюють на повітрі.

Сушать при температурі 50-60°С у сушарнях, розкладаючи шаром у 3-5 см.

Опис сировини. Корені цільні, або розрізані поздовж. Поверхня зморшкувата. Розміри: завдовжки 10-20см, завтовшки – 2-3 см. колір зовні білувато-сірий, на зламі білий, або жовтуватий. Запах відсутній. Смак гіркий. Термін зберігання 3 роки.

Хімічний склад. Корені містять полісахариди до 40%, в тому числі інулін, фруктозу. Крім того гіркі глікозиди, цикорієву фенолокислоту, цикорін, органічні кислоти, вітаміни групи В та С, білкові, смолисті речовини.

Фармакологічна дія. Застосування. Покращує діяльність органів травлення, апетит. Проявляє жовтогінну, антисептичну та послаблюючу дію.

Використовується при колітах, гостритах, ентеритах, в дерматології.

Активізує обмін речовин, проявляє гіпоглікаемічну та тіреостатичну дію. Готують відвари, входить до складу препарату гастровітол.

Жарені корені використовують як сурогат кофе, свіжі листки, які містять вітамін С використовують в салатах.

Лікарські рослини та лікарська рослинна сировина, які містять гетерополісахариди.

Корені алтеї

Radices Althaeae

Трава алтеї Herba Althaeae

Алтея лікарська

Althaea officinalis L.

Род мальвові – Malvaceae

Народні назви: рожа лікарська, проскурняк, мальва, попурник.

Російська назва Алтей лекарственный.

Використовують також корені алтеї вірменської. Багаторічна трав’яниста рослина заввишки до 1,5 м. Кореневище товсте, багатоголове, від нього відходять багаточисленні бічні корені. Стебло малорозгалужене, циліндричне, опущене. Листки почергові нижні яйцевидні п’ятилопатеві, верхні видовженояйцевидні трилопатеві. Листки бархатисті від опущення. Квітки в пазухах листків на коротких квітконіжках, утворюють колосоподібне суцвіття, віночок рожевий.

Плід дисковидний – схізокарпій, складається з 15-25 сім’янок.

Розповсюдження та місце зростання. Росте майже по всій Україні, за виключенням Карпат. Іноді утворює рідкі зарості по річковим долинам, берегам річок, на вологих луках, серед чагарників, на узліссях. Культивується.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Викопують корені дворічних, трирічних рослин восени, після дозрівання насіння, або рано навесні. Обтрушують землю, обрізають надземну частину. Потім видаляють здерев’янілі кореневища. Підв’ялюють на відкритому повітрі.

Щоб отримати очищену сировину, знімають корок та ріжуть вздовж на куски, якщо корені товсті. Сушать негайно тонким шаром при температурі 45-50°С в сушарнях або на горищі з хорошою вентиляцією. Вихід сухої сировини 23-25%. Траву скошують під час цвітіння на відстані від землі до 30см, підв’ялюють, сушать. Це промислова сировина. Великих заростей алтея лікарська не утворює. Щоб не знищити дикорослі запаси сировини під час заготівлі у грунт висівають насіння, залишають розвинені рослини для подальшого розмноження, не викопують молоді рослинки.

Опис сировини. Корені циліндричні, або розщеплені повздовж, очищені від корку. Розміри завдовжки 10-35см, товщиною до 2см.

Поверхня кореня з повздовжніми борозенками та м’якими, довгими луб’яними волокнами. Можуть бути сліди від коренів у вигляді темних крапок. Зовні злам волокнистий, у центрі зернистий. Колір – білий, або жовтувато-білий. Корені алтеї вірменської сіруваті. Запах слабкий, своєрідний. Смак солодкуватий, слизистий. Корені гігроскопічні, пліснявіють. Термін зберігання 3 роки. Берегти від вологи.

Діагностичні мікроознаки. В препараті порошку видно паренхіму з крохмалем, багато окремих зерен крохмалю, шматочки судин та луб’яних волокон. Клітини зі слизом забарвлюються у синій колір, (якщо препарат зроблений) у розчині метиленової сині. Або слиз прозорий безбарвний, (якщо виготовити препарат) у туші.

Хімічний склад. Корені містять полісахариди – слиз до 35%, крохмаль, пектинові речовини. Трава містить слиз, пектинові речовини, флавоноїди, каротин, аскорбінову кислоту, фенолкарбонові кислоти.

Фармакологічна дія. Застосування. Використовується як відхаркувальний, обволікаючий, протизапальний засіб. Застосовують при хворобах дихальних шляхів, травного тракту, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки.

Із коренів готують відвар, рідкий та сухий екстракти, сироп, порошок, суху мікстуру, грудні збори. Із трави виготовляють таблетки мукалтин. Застосовують при застудах верхніх дихальних шляхів як відхаркувальний засіб.

Дата добавления: 2014-01-06