Лігнани

Визначення. Лігнани – фенольні сполуки, димери похідних фенілпропану (С₆С₃)₂, з’єднаних між собою середніми вуглецями бічних ланцюгів (β- β’)

Термін „лігнани” походить від лат. „lignum” – деревина, дерево (ці сполуки вперше були одержані з деревини).

Розповсюдження. Місце локалізації. Лігнани широко розповсюджені у рослинному світі, зустрічаються в рослинах родин соснові, аралієві, лимонникові, товстолисті, айстрові, існують у вільному стані та у формі глікозидів, накопичуються в усіх органах рослин, але більше містяться у насінні, коренях, деревині, здерев’янілих стеблах, існують у клітинах разом з жирними, ефірними оліями, смолами.

Різноманітність лігнанів зумовлена розміщенням у молекулах фенільних циклів, ступенем насиченості їхніх бічних ланцюгів, а також ступенем окислення γ-вуглецевих атомів.

До складу ароматичних кілець входить не менше двох кисневих замісників (гідроксилів, метоксилів, метилендіоксігруп). Бічний ланцюг може бути насиченим або мати подвійний зв’язок між α-β-вуглецевими атомами. Метильні групи в Сγ і Сγ’ можуть бути окислені до спиртової, альдегідної або карбоксильної групи.

Класифікація. За розміщенням ароматичних ядер лігнани відносять до трьох основних підгруп:

власне лігнани, неолігнани, лігноїди.

Власне лігнани утворюють декілька типів

1. гідронафталіновий тип

2. діоксабіциклооктановий тип (сезаміновий)

3. діарілоктановий тип

4. тетрагідронафталіновий тип

5. діарілтетрагідрофурановий тип.

1. Діарілбутановий тип

2. Дигідронафталіновий тип

дигідрогваяретова кислота

3. Діоксабіциклооктановий тип 4. Діарілоктановий тип

сирінгорезинол схізандрин

5. Тетрагідронафталіновий тип 6. Діарілтетрагідрофурановий тип

подофілотоксин ларицирезинол

Неолігнани. Сполуки, в яких С₆-С₃ – фрагменти, з’єднані між собою за типом „ голова до хвоста”.

Особливістю для сполук цієї підгрупи є наявність в їх молекулах подвійного зв’язку між β- і γ- вуглецями

Лігноїди. Сполуки, в яких різні фенольні групи містять додатково фрагмент С₆С₃. До лігноїдів відносяться:

2. флаволігнани

3. ксантолігнани

4. кумаринолігнани

1. флаволігнани 2. ксантолігнани 3. кумаринолігнани

силібін кількорин дафнетицин

Фізичні та хімічні властивості. Реакції на БАР.

Лігнани – безбарвні кристалічні речовини, які добре розчиняються в жирних та ефірних оліях, смолах, бензолі, хлороформі, діетиловому ефірі, нижчих спиртах. Не розчиняються у воді.

В УФ-світлі лігнани флуоресцірують блакитним та жовтим кольором.

Для лігнанів властиві реакції на феноли: з солями заліза, диазотреактивом, лугом.

Взаємодія з заліза ІІІ хлоридом (FeCl₃) зумовлює утворення комплексних сполук фенолятів заліза, які мають характерне забарвлення синіх, синьо-зелених та фіалкових відтінків, залежно від конкретного фенолу.

Особливості заготівлі, сушіння, зберігання ЛРС. Заготівлю сировини проводять в фазу найбільшого накопичення основних БАР (лігнанів), в суху погоду. Сушать сировину при температурі 50-60^оС, швидко. Зберігають в сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Фармакологічна дія та застосування. Лігнани мають широкий спектр фармакологічної дії. Вони проявляють цитостатичну, протипухлинну (подофіл), адаптогенну і тонізуючу (лимонник, елеутерокок), тромбоцитарну і гемолітичну (кунгжут), протимікробну (лопух), гепатозахисну (розторопша) дію.

Кореневища і корені елеутерококу -

Rhizomata et radices Eleutherococci

Елеутерокок колючий -

Eleutherococcus senticosus (Rupr.et Makino) Maxim..,

род. аралієві - Araliaceae

рос. назва- Элеутерококк колючий, свободноягодник колючий.

Народна назва: дикий перець.

Опис рослини. Гіллястий кущ 1, 5-3 м заввишки, з довгими (до 30 м) галузистими кореневищами. Пагони прямі, вкриті тонкими численними шипами. Листки довгочерешкові, п’ятипальчастоскладні; листочки еліптичні з загостреною верхівкою, з гостродвічізубчастим краєм, клиновидною основою, зверху голі, знизу по жилках з рудоватим опушенням. Квітки дрібні, на тонких довгих квітконіжках, зібрані в кулясті багатоквіткові зонтики. Тичинкові і двостатеві квітки блідо-фіолетового кольору, маточкові – жовтуваті. Плід – соковита куляста, блискуча кістянка чорного кольору з 5-ма кісточками, зібрані в кулясті рихлі супліддя. Цвіте у серпні, плоди достигають у вересні-жовтні.

Розповсюдження та місце зростання. Росте на Далекому Сході у мішаних лісах Приморського краю, рідше у Приамур’ї та південному Сахаліні. В Україні вирощують у ботанічних садах.

Правила заготівлі. Сушіння. Заготовляють сировину восени, здобувая кореневу систему з грунту кірками (вона знаходиться на невеликій глибині). Струшують грунт, відрізають пошкоджені корені та кореневища, гнилі, розрубують на шматки, прогрівають при температурі 80^оС протягом 1 години, досушують на вільному повітрі.

Зберігання. Зберігають сировину в сухих добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Шматки кореневищ і коренів, цілі або розщеплені вздовж, дерев’янисті, тверді, прямі або зігнуті, іноді розгалужені. Кора тонка, щільно прилягає до деревини. Кореневища з поверхні гладенькі або трохи повздовжньо-зморшкуваті з пазушними бруньками й слідами відмерлих стебел і обламаних коренів. Поверхня коренів більш гладенька, зі світлими поперечними бугорками. Злам довговолокнистий, світло-жовтого або кремуватого кольору. Кореневища з поверхні світло-бурі, корені –темніші. Довжина кореневищ і коренів до 8 см, товщина до 4 см.

Запах слабкий, ароматний. Смак пекучий.

Якісні реакції.

1. Кілька крапель 5 % розчину натрію гідроксиду наносять на зріз або порошок сировини: зявляється жовте забарвлення.

2. До водного відвару сировини додають декілька крапель 1 % розчину заліза ІІІ хлориду: з’являється зелене забарвлення (поліфеноли).

Хімічний склад. Сировина містить глікозиди під назвою елеутерозиди A, B, B₁, C, D, E, F, G. В хімічному відношенні вони відносяться до різних груп БАР- тритерпенових сапонінів, кумаринів, лігнанів. Основним лігнаном є сирінгорезінол. Містяться також ефірна олія, смоли, камідь.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати елеутерококу виявляють тонізуючу та стимулюючу дію на ЦНС. Суттєво підвищують розумову та фізичну працездатність. Загальнозміцнююча дія проявляється збільшенням життєвого обєму легенів, маси тіла, підвищенням гостроти зору та слуху, збільшенням вмісту гемоглобіну у крові. Препарати елеутерококу мають адаптогенні властивості, зменшують рівень цукру у крові.

Застосовують як загальнозміцнюючий засіб після тяжких захворювань, операцій, зниженні працездатності.

Протипоказання - інфаркт міокарда, гіпертонічний криз, гострі інфекційні захворювання.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. Екстракт елеутерококу рідкий.

Плоди лимонника – Fructus Schisandrae

Насіння лимонника – Semina Schisandrae

Лимонник китайський – Schisandra chinensis (Turcz.) Baill.,

род. лимонникові – Schisandraceae

рос. назва: лимонник китайский

Опис рослини. Одно- або дводомна дерев'яниста ліана 10-15 м завдовжки і товщиною 1- 1, 5 см із специфічним запахом лимона. Листки почергові, еліптичні або обернено – яйцевидні з загостреною верхівкою, цілокраї або слабкозазубрені, черешки листків та жилки червонуваті. Квітки одностатеві, зібрані по 2-5 у пазухах листків на тонких поникаючих рожево-червонуватих квітконіжках. Оцвітина проста із 6-9 воскоподібних пелюсток білого або рожевого кольору. Тичинкові квітки з 5 тичинками, які зростаються у колонку. Маточкові – з циліндричним квітколожем, на якому розташовані багаточисленні маточки. При достиганні квітколоже подовжується у 20-50 разів, а кожна маточка перетворюється у ягодоподібний плодик – соковиту листянку, внаслідок чого утворюється апокарпний плід у вигляді повислої китиці з сидячими кулястими ягодами. Цвіте у травні-червні, плоди достигають у вересні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається на Далекому Сході у Примор’ї, Приамур’ї, Сахаліні, Курилах, Китаї, Японії, Кореї. Росте у мішаних лісах, по річкових долинах, піднімається у гори на рівень 600-700 м. В Україні культивується.

Правила заготівлі. Плоди заготовляють під час повного достигання. Насіння отримують після віджимання соку з плоду та подальшого відмивання їх від жому.

Сушіння. Зібрані плоди підвялюють 2-3 дні під накриттям на вільному повітрі, а потім досушують у сушарках, починаючи з температури 35^оС і закінчуючи при 60^оС. Насіння сушать при температурі 50^оС.

Вихід сухої сировини для плодів – 23 %.

Зберігання. В сухих добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Плоди. Плоди кулястої форми, часто дефомованої, зморшкуваті, поодинокі, або злиплі по декілька разом. У м’якоті плоду міститься 1 (рідко 2) насінини. Діаметр плодів 5-9 мм. Колір червонуватий, темно-червоний, іноді майже чорний. Запах слабкий, специфічний. Смак пряний, гіркувато-кислий з терпким присмаком і характерним печінням у роті.

Насіння округло- ниркоподібної форми. Проверхня гладенька, блискуча, на увігнутому боці помітний темно-сірий рубчик, розміщений поперек насінини. Шкірка насіння легко ломається і звільняє восково-жовте ядро підковоподібної форми, один кінець якого конусоподібно загострений, другий округлий.

Насіння завдовжки 3-5 мм, 2-4,5мм завширшки і 1,5 -2,5 мм товщиною. Колір жовтувато-бурий. Запах при розтиранні сильний, специфічний. Смак гіркувато-пекучий, пряний.

Хімічний склад. В лимоннику виявлено до 10 лігнанів, які містяться в усіх частинах рослини. Сума лігнанів у соковитому оплодні та насінні збільшується під час достигання плодів. В оплодні достиглих плодів та насінні лігнанів 4-5 %. В корі стебел ліани вміст лігнанів коливається від 5-9 %. Основний лігнан – схізандрин, також є дезоксисхізандрин, схізандрол, γ-схізандрин.

Із інших фенольних сполук присутні флавоноїди (катехини, антоціани), антрахінони, сапоніни. Всі частини лимоннику містять ефірну олію, в найбільшій кількості (до 3 %) в корі стебел. Ефірна олія листків та кори має лимонний запах; насіння (2 %) – смолистий. У соковитому оплодні до 20 % органічних кислот (лимонна, яблучна, винна, аскорбінова), у насінні жирна олія (33 %).

Фармакологічна дія та застосування. Препарати лимонника виявляють стимулюючу дію на ЦНС, підвищують розумову та фізичну працездатність, мають загальнозміцнюючі, адаптогенні властивості, підвищують кислотність шлункового соку.

Застосовують після тяжких захворювань, при функціональних розладах нервової системи, для лікування гастритів зі зниженою кислотністю шлункового соку, при перевтомі.

Протипоказання: безсоння, гіпертонія, органічні захворювання серцево-судинної системи, індивідуальні алергічні реакції.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. Настойка лимонника з насіння. З плодів роблять настій, сік.

Плоди розторопши – Fructus Silybi

Розторопша плямиста – Silybum marianum (L.) Gaerth.

род. айстрові – Asteraceae

Рос. назва: расторопша пятнистая, остро-пестро.

Опис рослини. Дворічна (в культурі однорічна) трав’яниста рослина. Стебло прямостояче просте або галузисте, голе, 1-1,5 м заввишки. Листки почергові, великі до 80 см довжиною, перисто-лопатеві або перисто-розсічені з жовтуватими колючками по краю листка і по жилках знизу; листкова пластинка зелена з білими плямами, блискуча; суцвіття – великі поодинокі кулясті кошики з черепітчастою обгорткою, яка сладається з колючих зелених листочків. Квітки двостатеві, трубчасті, рожевого або білого кольору. Плід сім’янка з летючкою. Цвіте липень-серпень.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається як бур’ян у південних районах України.

Правила заготівлі. Заготовляють сировину під час достигання плодів. Скошують траву, висушують і обмолочують, потім досушують насіння у сушарках і очищують від домішок.

Зберігання. В сухих добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Плоди – сім’янки яйцеподібної форми, злегка здавлені з боків. Верхівка косоусічена з виступаючим залишком стовпчика, з валиком навколо нього, або без залишку стовпчика. Основа сім’янки тупа, рубчик щілиноподібний або округлий. Поверхня гладенька, блискуча, іноді матова і повздовжньо-зморшкувата. Плоди плямисті, від чорного до світло-коричневого кольору, довжиною 0, 5-8 мм, шириною 2-4 мм. Запах відсутній. Смак гіркуватий.

Хімічний склад. Плоди містять флаволігнани (до 27 %), силібін, силідіанін, силікристин; неогіднокарпін; жирну олію до 25 %, смоли, біогенні аміни.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати розторопши виявляють гепатозахисну дію.

Застосовують при різних формах гепатиту і цирозу печінки.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. З плодів виробляють препарати Силібор, Силібінін, Дарсил, Гепабене, Карсіл, легалон.

Глава 23.

Лікарські рослини та лікарська рослинна сировина які містять дубильні речовини.

Дубильні речовини (таніди) – це природні поліфеноли, які утворюють хімічні зв’язки з білками, осаджують їх, ущільнюючи тканини, генетично зв’язані між собою. Дубильними названі тому що в давнину для перетворення сирої шкури тварин в дублену шкіру використовували кору дуба. При процесі дублення розчинні та розбухаючі білкові речовини сирої шкури переводяться в нерозчинні і нерозбухаючі. Внаслідок цього утворюється міцна еластична не загниваюча шкіра, стійка до дії ферментів та води.

Це складний хімічний процес і не всі поліфеноли придатні для дублення шкур. Прості поліфеноли такі Як чайні таніни, харчові таніни не мають дубильної дії на шкури. Не використовуються з цією метою і поліфеноли масою вище 20 000.

Розповсюдження та локалізація. Дубильні речовини широко розповсюджені в природі. В таких родинах як розові, бобові, міртові, гречкові, айстрові їх вміст досягає до 20 – 30 %. Найбільший вміст дубильних речовин, біля 70 %, виявлено в патологічних утвореннях – галах, які утворюються на листках, або інших частинах рослини, внаслідок ураження їх комахами. Найбільше дубильних речовин утворюється вищими рослинами.

Локалізація їх щодо органів нерівномірна. У дерев та кущів найбільше накопичуються у корі та деревині, а у багаторічних трав’янистих рослин – у підземних органах.

Роль для рослин. Дубильні речовини розчинені у клітинному сокові приймають участь в обміні речовин рослин. Частково вони відкладаються як запасні поживні речовини, які використовуються рослиною весною. Приймають участь у окисно – відновних процесах, у процесі дихання. Таніди проявляють бактерицидні та фунгіцидні властивості і запобігають загниванню деревини, грають захисну роль проти різних шкідників.

Класифікація. Хімічна будова дубильних речовин дуже складна. Це суміші поліфенолів пірогалола, пірокатехіна, флороглюцина та фенолокарбонових кислот, які утворюють високомолекулярні таніди.

пірогалол пірокатехін флюроглюцин

Існують такі класифікації:

Перша запропонована за продуктами термічного розпаду танідів на дві групи при нагріванні до 180 – 200 ^оС

Пірогалолова та пірокатехінова.

Пізніше Фрейденберг запропонував розподілити таніди за будовою та хімічними властивостями на такі що гідролізуються і конденсовані.

Таніди, що гідролізуються ферментами, кислотами, лугами, розщеплюються на прості феноли та цукор. За будовою вони поділяються на три групи.

1. Галотаніни – ефіри галової кислоти та моносохаридів.

галова кислота

2. Елаготаніни – ефіри елагової кислоти та моносахаридів.

елагова кислота

3. Несахаридні ефіри фенолкарбонових кислот.

Конденсовані таніди не гідролізуються і також поділяються на три групи.

1. Похідні флаванолів –3

2. Похідні флавандіолів –3, 4

3. Похідні оксистільбенів.

Властивості. Реакції ідентичності. Дубильні речовини безбарвні, або бурувато – жовті, високомолекулярні – аморфні, а низькомолекулярні – кристалічні речовини. Розчиняються у воді, спирті, нерозчинні у хлороформі, бензолі, ефірі. Оптично активні.

На повітрі таніди під впливом ферментів окислюються, утворюючи забарвлені речовини флобафени, або красені. Від них залежить забарвлення зрізів кореневища, кори та інших органів. Флобафени нерозчинні у холодній воді, але розчиняються у гарячій і забарвлюють настої та відвари з сировини, що містить таніди.

Дубильні речовини утворюють осади з розчинами желатину, амгалоїдами, солями важчих металів. Тому солі заліза використовуються для індентифікації дубильних речовин.

Дубильні речовини пірогалолової групи, які гідролізуються з розчином залізоамонієвих галунів утворюють чорно – синє забарвлення.

Дубильні речовини пірокатехінової групи, або конденсовані – чорно – зелене. При дії ацетату свинцю на суміш танідів в оцтовокислому середовищі дубильні речовини пірогалолової групи випадають в осад, а пірокатехінової залишаються в розчині.

Для кількісного визначення танідів у сировині застосовують різні фізико – хімічні методи: фотокалориметрії, гравіметрії, комплексонометрії та ін.

гідно ДФ XI використовується метод перманганатометрії.

Заготівля. Сушіння. Зберігання сировини. Збирають сировину, коли в ній міститься найбільша кількість танідів. Правила співпадають з загальними правилами заготівлі ЛРС. Сушать сировину швидко, температура сушки залежить від виду сировини. Найчастіше це 50 – 60 ^оС. Після заготівлі сировини під дією ферментів дубильні речовини окислюються, гідролізуються.

Зберігають у сухому прохолодному місці. Дубильні речовини просякають клітинні стінки, від чого вони стають стійкими, не загнивають. Термін зберігання сировини 4 – 5 – 6 років.

Фармакологічна дія та застосування. Застосування в медицині обумовлене здатністю танідів осаджувати білки. Цим пояснюється характерний в’яжучий смак. Плівка, що утворюється на слизових оболонках, зупиняє поширення запалення. Внаслідок утворення тонкого шару ущільненого білка зменшується подразнення слизових оболонок ШКТ, тому таніди використовуються як в’яжучий засіб при проносах.

Проявляють антимікробну дію. Використовуються внутрішньо при гострих та хронічних колітах, гастритах, ентеритах, при запаленнях гортані, ротової порожнини у вигляді полоскань. Як кровоспинний засіб при геморої та у вигляді примочок при опіках, пролежнях у вигляді змащувань.

Як антидоти таніди використовуються в медицині завдяки здатності утворювати нерозчинні сполуки з солями важких металів та алкалоїдами.

Сировину, що містить дубильні речовини, відпускають у подрібненому стані, готують відвари, настої, збори.

Фармацевтична промисловість одержує танін, препарат „Танальбін “ та інші.

Кора дуба- Cortex Quercus

Дуб звичайний - Quercus robur L.

Род. Букові - Fagaceae

Рос. назва - дуб обыкновенный

Опис рослини. Могутнє дерево заввишки 40 – 50 м з розвиненою кореневою системою. На старих деревах кора товста з глибокими тріщинами, на молодих гілках кора зеленувато – бура, гладенька, блискуча. Листки короткочерешкові, довгасто – оберненояйцевидні з тупими лопастями, шкірясті, зверху голі, блискучі. Квітки роздільностатеві, тичинкові в сережках, маточкові з трьохроздільною приймочкою, сидячі. Плоди – жолуді. Починає цвісти та давати плоди з 20 – 30 років.

Розповсюдження та місце зростання. Росте по всій Україні, найбільше в лісостепових районах, утворюючи чисті дубові та мішані ліси. Світлолюбиве дерево.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовляють кору під час руху соку, коли вона легко знімається. На молодих стовбурах та гілках роблять кільцеві надрізи, на віддалі біля 30 см і з’єднують їх поздовжніми. Місце заготівлі завчасно погоджується з лісництвом і ведеться там, де проводиться чистка або рубка лісу. Дуби ростуть повільно.

Первинна обробка. Сушіння сировини. Відбирають кору з тріщинами, лишайниками, деревиною.

Сушать на відкритому повітрі, у приміщеннях, які добре провітрюються, на горищах, розклавши тонким шаром та періодично перемішуючи. Вихід сухої сировини 40 –50 %.

Опис сировини. Куски кори трубчасті, або у вигляді жолобків та полосок. Довжина різна, завтовшки 2 – 3 мм (до 6 мм). Зовнішня поверхня блискуча, рідко матова, гладенька, іноді з дрібненькими тріщинками. Внутрішня поверхня з повздовжніми тонкими реберцями. Злам зовні зернистий, рівний, всередині – волокнистий, занозистий. Колір зовні світло – бурий, світло – сірий, сріблястий, внутрішня поверхня жовто – бурого кольору. Запах слабкий, своєрідний. Смак сильно в’яжучий. Термін зберігання 5 років.

Діагностичні мікроскопічні ознаки. На поперечному зрізі бурий пробковий шар. В зовнішній корі друзи оксалату кальцію, групи кам’янистих клітин, механічний пояс, який складається з груп луб’яних волокон та кам’янистих клітин. Механічний пояс є діагностичною ознакою для визначення якості кори. Деякі клітини паренхіми містять флобафени у вигляді включень червоно – бурого кольору. У внутрішній корі окремі групи луб’яних волокон з кристалічною обкладкою оксалату кальцію, розміщені концентричними ланцюгами. Між волокнами серцевинні промені.

Хімічний склад сировини. Дубильні речовини конденсованої групи до 12 %, галова, елагова кислоти, сапоніни, флавоноїди.

Фармакологічна дія та застосування. В’яжучий та протизапальний засіб при стоматитах, гінгівітах, опіках, геморої, захворюваннях шкіри. Лікарські засоби та лікарські форми. Відвари, збори, полоскання, комплексні препарати, ванни.

Кореневище змійовика - Rhizomata Bistortae

Гірчак зміїний – Poly’gonum bisto’rta L.

Род. Гречкові – Polygonaceae

Нар. назви: ракові шийки, змійовик, рачки, рачинець, дика гречка та ін.

Рос. назва – горец змеиный.

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина з товстим змієвидно – зігнутим, косоростучим кореневищем. Стебло одне, або декілька 30 – 100 см, нерозгалужене, багатоколінчасте, з розтрубами в місцях розміщення листків. Листки видовжено – ланцетні, цілокраї, прикореневі та нижні стеблові з крилатими черешками, верхні – сидячі, дрібні. Знизу листки сизі від опушення, зверху – голі. Квітки дрібні рожеві, утворюють на верхівці стебла густий циліндричний колос. Плоди тригранні, блискучі, темно – бурі горішки.

Розповсюдження та місце зростання. В північних та західних районах України утворює зарості. Росте на вологих луках, лісових галявинах, серед чагарників.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Кореневища викопують восени, коли починає відмирати надземна частина, залишаючи 1 – 2 здорові, розвинені рослини на кожні 2 – 5 м ² зарості. Періодичність заготівлі до 5 років.

Первинна обробка. Сушіння. З кореневища старанно видаляють залишки стебла, тонкі багаточисленні корені, пошкоджені частини, миють. В хорошу погоду сушать на повітрі, розклавши тонким шаром і перевертаючи. В сушарнях при оптимальній температурі 50 – 60^о С. Повторно стандартизують, видаляючи почорнілі, трухляві, кореневища з залишками коренів. Вихід сухої сировини 25 %.

Опис сировини. Кореневища тверді, змійовидно – зігнуті, трохи сплюснуті, з поперечними кільчастими потовщеннями та слідами від обрізаних коренів. Довжина кореневища 3 – 10 см, завтовшки 1, 5 – 2 см. Колір зовні темний, червонувато – бурий, злам – рожевий або бурувато – рожевий. На зламі чітко видно преривчасте кільце провідних пучків. Запах відсутній. Смак сильно в’яжучий.

Термін зберігання 6 років.

Хімічний склад. Дубильні речовини не менше 15 % (ДФ) переважно пірогалолової групи, в меншій кількості пірокатехінової групи, вільна галова та елагова кислоти.

Фармакологічна дія та застосування. В’яжучий засіб при гострих і хронічних проносах. При запаленнях кишечника і шлунка, при маткових та гемороїдальних кровотечах. Зовнішньо для полоскання порожнини рота.

Лікарські засоби та лікарські форми. Відвари, рідкий екстракт, в’яжучі шлункові збори.

Кореневища перстачу – Rhizomata Tormentillae

Перстач прямостоячий – Potentilla erecta L.

Род. Розові – Rosaceae

Народні назви: калган, зав’язник, в’язель, кошачі лапки.

Рос. назва: лапчатка прямостоячая.

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина до 30 см. Кореневища неправильної форми, багатоголові з багаточисленними нитковидними коренями. Стебло прямостояче, розгалужене, у верхній частині опушене. Листки трійчасті, великозубчасті з двома 3 – 7 лопатевими або великозубчастими прилистками. Стеблові листки сидячі, прикореневі – черешкові. Віночок квіток золотисто – жовтий. Квітки на довгих квітконіжках, поодинокі, верхівкові або пазушні. Віночок складається з чотирьох пелюсток. Плід збірна сім’янка. Складається з 8 – 15 сухих горішків.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається на більшій частині території України. Найбільше в Карпатах, Поліссі, менше – в лісостепу.

Росте у вологих лісах, особливо соснових, серед чагарників, на вологих луках, лісових галявинах.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовляють кореневища восени, після відмирання надземних частин, або рано навесні, на початку відростання листків. Викопують, залишаючи на 1 м² 2 – 3 рослини недоторканими, для подальшого розмноження насінням.

Первинна обробка. Сушіння сировини. Кореневища миють у холодній воді, обрізають корені, залишки стебла, гнилі частини. Кілька днів пров’ялюють на свіжому повітрі, сушать на горищі, а найкраще в сушарнях при температурі 50 – 60 ^о С тонким шаром, перевертаючи.

Після сушіння сировину оглядають та очищають при необхідності. Вихід сухої сировини 28 – 32 %.

Опис сировини. Кореневища прямі та зігнуті різної форми: циліндричні, бульбовидні, округлі, веретеноподібні, витягнуті, тверді з ямками від коренів. Кореневища завдовжки до 9 см, завтовшки 1 – 3 см. Колір зовні бурий, або темно – бурий, на зламі червонуватий, або червоно – бурий. Запах слабкий, ароматний. Смак сильно в’яжучий.

Термін зберігання до 6 років.

Хімічний склад сировини. Дубильні речовини конденсованої групи до 30 %, елагова кислота, тритерпенові сапоніни, флобафени, ефірна олія.

Фармакологічна дія та застосування. Використовують як в’яжучий, протизапальний, антимікробний, кровоспинний засіб. Застосовують при розладах ШКТ, при стоматиті, гінгівіті, виразці шлунку, шлункових кровотечах, при екземах, опіках.

Лікарські засоби та лікарські форми. Відвари, полоскання, протигемороїдальні збори, комплексні препарати.

Дата добавления: 2014-01-06