Кореневища та корені родовика

Rhizomata et radices Sanquisorbae

Родовик лікарський – Sanquiso’rba officina’lis L.

Род. Розові – Rosaceae

Народні назви: рядовик, грижник, наголоватень, сухозотниця.

Рос. назва:кровохлебка лекарственная.

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина заввишки до 1 м, може жити до 40 років. Кореневища довгі, горизонтальні з багаточисленними коренями. Стебла розгалужені у верхній частині. Листки непарноперисті, складаються з 7 – 25 листочків гостропильчастих по краю, зверху зелені, знизу сизо – зелені. Мають запах огірків. Прикореневі листки черешкові, утворюють розетку, верхні – сидячі. Квітки двостатеві, темно – пурпурові, дрібні, зібрані у густу видовжену головку на довгих квітконіжках. Віночка немає, оцвітина проста. Плоди сухі чотиригранні горішки.

Розповсюдження та місце зростання. Росте на всій території України на заливних, вологих луках, лісових галявинах, серед чагарників, місцями утворюючи зарості.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Викопують кореневища з коренями восени з відмиранням надземної частини. Для відновлення заростей залишають 1 – 2 рослини на 5 м². Періодичність заготівлі 5 років.

Первинна обробка. Сушіння сировини. Видаляють залишки надземної частини, тонкі корені, гнилі кореневища та корені. Миють, розрізають товсті кореневища повздовж. Пров’ялюють на сонці, сушать при температурі 40 – 50^о С, тонким шаром. Після сушіння повторно переглядають та видаляють побурівші на зламі. Вихід сухої сировини 22 – 25 %.

Опис сировини. Циліндричні кореневища цільні, або розрізані повздовж, з коренями. Довжина до 15 – 20 см, товщина кореневищ 1 – 2 см, коренів до 1, 5 см. Корінь зовні темно – бурий, на зламі жовтуватий. Запах відсутній. Смак дуже терпкий.

Термін зберігання до 5 років.

Хімічний склад сировини. Дубильні речовини до 20 %, переважно пірогалолової групи, галова та елагова кислоти, сапоніни, каротин, аскорбінова кислота.

Фармакологічна дія та застосування. В’яжучий, протизапальний та кровоспинний засіб при ентероколітах, маткових та гемороїдальних кровотечах, проносах.

Лікарські засоби та лікарські форми. Рідкий екстракт, відвари кореневищ і коренів.

Кореневище бадану – Rhizomata Bergeniae

Бадан товстолистий – Bergenia crassifolia (L.) Fritsch.

род. ломикаменеві – Saxifragaceae

Рос. назва: бадан толстолистный

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина. Кореневище велике, галузисте горизонтальне. Довжина досягає 2 м. Листки в прикореневій розетці завдовжки до 35 см на довгих черешках, широкоеліптичні, край злегка городчастий, шкірясті, темно – зелені, блискучі, зимуючі. Квітки лілово – рожеві, дзвоникоподібні, зібрані в коротку густу волоть на довгому товстому квітколожі. Плід – коробочка.

Розповсюдження та місце зростання. В Україні культивують та вирощують як декоративну рослину.

Правила заготівлі. Збирають в червні – липні. Кореневища легко вириваються з ґрунту руками, їх очищують від землі, дрібних коренів, миють, ріжуть на куски, сушать. Збирають як сировину також листки.

Опис сировини. Куски кореневищ циліндричної форми. На поверхні лусковидні залишки черешків листків та округлі сліди коренів. Розміри: завдовжки до 20 см, завтовшки 1-3,5 см. Колір кореневищ та лусок темно – коричневий, майже чорний, на зламі – світло – рожевий.

Запах відсутній. Смак сильно в’яжучий. Термін зберігання 4 роки.

Хімічний склад сировини. Містить не менше 20% дубильних речовин переважно пірогалолової групи, фенологлікозид арбутин, катехін, галову кислоту, глікозид бергенін.

Фармакологічна дія та застосування. В’яжучий засіб, антимікробний та протизапальний. Призначають при інфекційному коліті та ентероколіті у вигляді відвару. При захворюванні ротової порожнини у вигляді полоскань. У гінекології – для спринцювання.

Плоди чорниці – Fructus Myrtilli

Листки чорниці - Folia Myrtilli

Пагони чорниці – Cormi Vaccinii myrtilli

Чорниця звичайна – Vaccinium myrtillus L.

Род. Вересові – Ericaceae

Народні назви: чорні ягоди, яфени

Рос. назва – черника обыкновенная.

Опис рослини. Напівчагарник заввишки 15 – 50 см. Кореневища до 2 – 3 м, повзуче, укорінюється. Стебла прямостоячі, розгалужені. Листки почергові, короткочерешкові, тонкі, яйцеподібні, дрібнопильчасті. Квітки дрібні поодинокі, пазушні, зеленкувато – рожеві, - глечикоподібнокулясті. Плід – соковита чорно – синя з сизим нальотом ягода.

Розповсюдження та місце зростання. Поширена в Карпатах, Поліссі, Західному Лісостепу. Росте в зоні хвойних та мішаних лісів, утворюючи зарості.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Збирають стиглі плоди в суху погоду без плодоніжок., зриваючи руками, або „зчісують“ спеціальними совками – гребінцями, складаючи у тверду тару. Під час заготівлі берегти від прямих сонячних променів, щоб ягоди не пускали сік.

Для збереження заростей не ламати стебла, не пошкоджувати кореневу систему. Періодично міняти місця масових заготовок.

Листки обривають вручну у фазі цвітіння рослини. Як лікарську сировину також зрізають верхівки пагонів. Слід обривати тільки нижні та середні листки та залишати на рослині частину пагонів для подальшого розвитку рослини.

Первинна обробка. Сушіння сировини. При „зчісуванні” ягід в сировину потрапляє багато листків та зелених плодів, тому їх відбирають

Ягоди пров’ялюють на повітрі 2 – 3 години, потім сушать у печах або плодосушарнях при температурі 55 – 60⁰С. Розкладають тонким шаром, часто перемішуючи. При більш високій температурі ягоди спікаються, а при нижчій – скисають і пліснявіють. Правильно висушені ягоди не злипаються, не забруднюють руки.

Листки сушать у затінку, на горищі тонким шаром, періодично перевертаючи. В сушарнях при температурі 55 – 60 ⁰С.

Вихід сухої сировини плодів 13 %, листків – 20 %.

Опис сировини. Плоди – ягоди сильно зморшкуваті, безформні, а розмочені у воді кулясті. На верхівці кільцева облямівка від залишку чашечки. В центрі залишок стовпчика, або невелике заглиблення, якщо він відпав. В м’якоті – до 30 штук насінин. Діаметр плодів 3 – 6 мм. Колір плодів зовні чорний з червонуватим відтінком; м’якоть – червоно – фіолетова. Запах слабкий. Смак кисло – солодкий, трохи в’яжучий.

Термін зберігання до 2 років.

Листки - яйцеподібної форми, краї дрібнопильчасті, завдовжки до 2 мм, завширшки 5 – 16 мм. Колір світло – зелений, запах слабкий, смак гіркуватий.

Пагони – суміш верхівок з листками та квітками. Стебла борозенчасті, завдовжки до 15 см. Колір стебел та листків світло – зелений, квіток – зеленувато – рожевий. Запах слабкий, смак гіркуватий.

Хімічний склад сировини. Плоди містять дубильні речовини пірокатехінової групи до 12%, цукру до 6 %, антоціаноаий глікозид міртілін, пектинові речовини, органічні кислоти (лимонна, яблучна, молочна, хінна,
янтарна), аскорбінову кислоту, вітаміни групи В, каротин, залізо, марганець, пігменти.

У листках містяться конденсовані дубильні речовини 7 %, фенольні сполуки неоміртілін, міртілін, арбутин, флавоноїди, урсолова та олеанолова кислоти та ін.

Фармакологічна дія та застосування. Плоди використовують як ніжний в’яжучий та дієтичний засіб при гострих та хронічних шлунково – кишкових розладах, при колітах, ентероколітах. Пагони зменшують вміст цукру в крові.

Лікарські засоби та лікарські препарати. З плодів готують відвари. Пагони чорниці входять до складу протидіабетичного збору „Арфазетин”.

Плоди черемхи – Fructus Padi

Черемха звичайна – Padus avium (Mill.)

Род. Розові – Rosaceae

Народні назви: черемшина, колоколуша.

Рос. назва –черемуха обыкновенная.

Опис рослини. Кущ або дерево заввишки до 10 м. Листки почергові еліптичні, гостропильчасті. На черешку є залозки з нектаром, який приваблює мурашок, а вони захищають дерево від гусені. Квітки дрібні, білі, запашні, зібрані в суцвіття китицю. Плоди – чорні, блискучі кістянки.

Розповсюдження та місце зростання. Росте в лісовій та лісостеповій зонах європейської частини СНД. Зустрічається майже по всій Україні на узліссях, як підлісок. Часто культивується як декоративне.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Збирають дозрілі плоди, іноді зривають всю китицю. Ягоди черемхи їдять рябчики, глухарі, хом’яки та інші птахи і гризуни, тому частину плодів треба залишати. Не ламати гілок.

Первинна обробка. Сушіння. Відбирають листки, гілочки, м’яті плоди. Сушать у сушарках при температурі 40 – 50 ^о С. На горищах, на сонці, розкладаючи тонким шаром. Після висихання плодів у китицях їх перетирають, відділяючи плодоніжки, гілочки, неякісну сировину.

Опис сировини. Плоди – кістянки кульовидної форми, зморщені, без плодоніжок з округлим білим рубчиком на місці де вона відпала. Всередині плоду одна світло – бура куляста кісточка діаметром до 7 мм. Плоди діаметром до 8 мм. Колір чорний, матовий або блискучий, іноді з білувато – сірим нальотом. Запах слабкий. Смак солодкуватий, злегка в’яжучий.

Термін зберігання до 5 років.

Хімічний склад. У м’якоті плодів містяться дубильні речовини конденсованої групи до 15 %, цукри, органічні кислоти (яблучна і лимонна). В насінні – жирне масло та глікозид амігдалин.

Фармакологічна дія та застосування. Використовують як в’яжучий засіб при розладах ШКТ.

Лікарські засоби та лікарські форми. Внутрішньо відвар, або чай. Слід пам’ятати, що кісточки повинні залишатися цілими, щоб уникнути вилучення амігдаліну.

Всі частини рослини, крім м’якушу плодів, містять глікозид амігдалін, який розщеплюється на синильну кислоту, бензальдегід та глюкозу, тому лікарські засоби можуть бути отруйними.

Свіжі плоди, квітки та листки мають фітонцидні властивості.

Супліддя вільхи – Fructus Alni

Вільха сіра – Alnus incana (L.) Mnch.

Вільха клейка або чорна – Alnus glutinosa (L.) Gaerth

Род. Березові – Betulaceae

Рос. назва –ольха серая, ольха клейкая.

Опис рослини. Дерево заввишки 10 – 30 м. У вільхи сірої кора гладенька сіра, у вільхи клейкої – темно – бура. Молоді гілки червонувато – бурі з білуватими поперечними сочевичками. Листки сірої вільхи широко еліптичні, зубчасті, сірувато – зелені. Листки чорної вільхи округлі, зубчасті, зверху блискучі, темно – зелені, знизу опушені. Молоді листки клейкі. Цвіте ранньою весною до появи листків. Чоловічі квітки в сережках довжиною 4 – 7 см, темно – брунатні. Жіночі – в коротких, завдовжки 1 – 2 см, овальних колосках, зелених. Після запилення вони дерев’яніють та чорніють, утворюючи супліддя „ шишечки “.

Розповсюдження та місце зростання. Росте майже по всій Україні, в лісовій та лісостеповій зоні. Вільха сіра – в Карпатах. Любить вологі та заболочені грунти. Часто утворює вільхові ліси.

Правила заготівлі. Збирають здерев’янілі супліддя восени або взимку. Заготівлю ведуть на вирубках або зрізають гілки з дерев, а потім обривають супліддя. Перед сушінням видаляють гілочки.

Сушать на горищах, в сушарнях, або в темних приміщеннях. Оптимальна температура до 50 – 60^о С.

Вихід сухої сировини 39 – 40 %.

Опис сировини. Супліддя („шишки”) яйцеподібні або видовжені, розміщені по кілька штук на загальній плодоніжці, або поодинокі з плодоніжками чи без них. На вісі супліддя розміщені багаточисленні віялоподібні лусочки з потовщенням. В пазухах лусочок знаходяться двокрилі сплюснуті плоди – горішки. Довжина загальної плодоніжки до нижнього супліддя до 15 мм, довжина суплідь до 20 мм. Колір суплідь темно – бурий або темно – коричневий. Запах слабкий. Смак в’яжучий.

Термін зберігання 3 роки.

Хімічний склад сировини. Містить дубильні речовини, галову та елагову кислоти, елаготаніни, галотаніни. Загальна кількість дубильних речовин не менше 10 %.

Фармакологічна дія та застосування. В’яжучий засіб, протизапальний, кровоспинний.

Лікарські засоби та лікарські форми. Шлункові збори. Екстракт входить до складу препарату „Камілаль“ (супозиторії). Препарат „Альтан” використовують при диспепсичних розладах, як протизапальний та знеболюючий засіб.

Листки скумпії – Folia Cotini

Скумпія звичайна – Cotinus coggygria Scop.

Род. Сумахові – Anacardiaceae

Нар. назва: рай – дерево.

Рос. назва – скумпия кожевенная.

Опис рослини. Гіллястий кущ або дерево заввишки 3 – 7 м. Гілки покриті сіро – бурою корою, деревина жовта. Листки почергові, довгочерешкові, цілокраї, овальні, яйцевидні, з тупою верхівкою. Квітки дрібні, зеленувато білі, частина двостатеві, частина чоловічі, зібрані у розкидисту китицю. Плоди сухі, зеленуваті, ниркоподібні або обернено – яйцевидні завдовжки 3 – 5 мм. У чоловічих квіток квітконіжки після цвітіння виростають до 2 – 3 см та вкриваються фіолетовими волосками.. Китиця стає пухнастою. Дерево дуже декоративне.

Розповсюдження та місце зростання. Росте в горах Криму, на схилах рік Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, місцями утворюючи зарості на десятках та сотнях гектарів. Селиться на сухих відкритих схилах, на лісових галявинах, як підлісок. Утворює зарості в придорожних лісонасадженнях. Запаси сировини великі.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовляють листки все літо до осіннього почервоніння, зриваючи руками та обшморгуючи з гілок. Не дозволяється ламати та зрізати гілки для подальшої заготівлі.

Сировина промислова, тому при великій масовій заготівлі використовують сушарні. Можна сушити на горищах, розстеляючи тонким шаром.

Опис сировини. Листки округлі, овальні, рідше оберненояйцевидні, голі, жилкування перисте. Довжина пластинки 3 – 12 см, ширина 2 – 6 см. Колір зверху зелений, знизу матовий з жовтуватим, іноді з червоно – фіолетовим відтінком. Запах ароматний. Смак в’яжучий. Термін зберігання 3 роки.

Хімічний склад сировини. Таніну не менше 15 %, флавоноїдів – не менше 1 %.

Застосування. Використовується для промислового виробництва таніну та препаратів на його основі – „Тансалу”, „Танальбіну “ та галаскорбіну з в’яжучою і Р – вітамінною активністю. Із флавоноїдів виготовляють препарат „Флакумін” жовчогінної дії.

Листки сумаху – Folia Rhus coriariae

Сумах дубильний – Rhus coriaria L.

Род. Сумахові – Anacardiacea

Рос. назва – сумах дубильный.

Опис рослини. Кущ або дерево 1 – 3 м заввишки. Листки почергові непарноперисті з 4 – 8 парами сидячих листочків. Квітки дрібні зеленувато – білі, зібрані у верхівкові видовжено – конусовидні китиці. Плоди – дрібні, кульовидні, червоні кістянки, щільно вкриті червоно – бурими залозистими волосками.

Розповсюдження. Дико росте в Криму на сухих кам’янистих схилах. Культивують як декоративну рослину.

Правила заготівлі. Листки збирають у першій половині цвітіння до утворення плодів. Сушать тонким шаром на повітрі, періодично перевертаючи.

Опис сировини. Листки непарноперисті. Листочки видовжено -овальні, ланцетні з загостреною верхівкою, городчасто – пильчастим краєм. Зверху голі або трохи опушені, знизу – опушені.

Хімічний склад. Дубильні речовини до 25 %, танін, вільну галову кислоту, флавоноїди, ефірну олію.

Біологічна дія та застосування. Промислова сировина для одержання таніну, який входить до складу рідини Новікова та галаскорбіну.

Глава 24.

Дата добавления: 2014-01-06