Коротка характеристика відхилень від норми у соціальній педагогіці

Тип відхилення від норми	Характеристика і причини відхилення	Заходи з діагностики і надання допомоги
Фізичні: хронічні соматичні та інфекційні захворювання; порушення зору, порушення слуху, порушення опорно-рухового аппарату	Насамперед пов’язані зі здоров’ям людини і визначаються медичними показниками (у медицині для кожної вікової і статевої групи дітей визначаються відповідні показники: зріст, вага, об’єм грудей тощо), які характеризують здоров’я дитини). Причинифізичних відхилень: -спадкові фактори; -зовнішні обставини (склдана екологічна ситуація, незадовільна якість питної води, зниження загального рівня життя сім’ї тощо. Класифікаця (шкала обмежених можливостей ВООЗ, 1986): - недуг – будь-яка втрата або аномалія психічних чи фізіологічних функцій, елементів анатомічної структури, що ускладнює певну діяльність; - обмежена можливість – будь-які обмеження або втрата здатності (внаслідок наявності дефекта) виконувати певну діяльність в межах того, що вважається нормою для людини; - недієздатність (інвалідність) – будь-який наслідок дефекта або обмеження можливостей конкретної людини, що чинить перепони або обмежує виконання нею певної нормативної ролі, виходячи з вікових, статевих або соціальних факторов.	Для діагностики фізичних і психічних недоліків створюється постійна міжвідомча психолого-медико-педагогічна комісія, до задач якої входить: - проведення якомога більш раннього психолого-медико-педагогічного обстеження дітей, і виявлення особливостей їхнього розвитку з метою встановлення діагнозу і задоволення прав дитини на здобуття освіти; - консультування батьків (або законних їх представників), педагогічних, медичних працівників, соціальних педагогів та ін. фахівців з питань, пов’язаних із спеціальними умовами для здобуття дітьми освіти. Встановлення фізичного або психічного порушення у дитини зумовлює створення певних умов, зокрема спеціальних освітніх установ для дітей з порушеннями слуху, зору, мовлення, психіки, опорно-рухового апарату, зі складними порушеннями, для дітей, що мають хронічні соматичні та інфекційні захворювання. В умовах впровадження в Україні поруч із спеціальною освітою, інклюзивної моделі навчання, діти з фізичними і психічними порушеннями за створення належних умов, рішенням батьків можуть здобувати освіту у звичайних освітніх установах. Діти цих категорій, як правило, потребують соціально-педагогічної допомоги. В умовах впровадження інклюзивної моделі освіти соціально-педагогічна діяльність з соціалізації дітей з психофізичними порушеннями набуває ососбливої значущості.
Психічні: затримка психічного розвитку; розумова відсталість; порушення мови; порушення емоційно-вольової сфери; обдарованість	Насамперед пов’язані з розумовим розвитком дитини, її психічними недоліками. До цієї групи належать затримки психічного розвитку (ЗПР) та розумової відсталості дітей. Причинитаких порушень: - уроджені дефекти нервової системи - хвороби, травми тощо. У дітей може виявлятися різний ступінь вираження розумової відсталості: від легкої – дебільність до глибокої – ідіотиї. До психічних відхилень належать порушення мовлення різного ступеня складності: від порушення вимови і заікання до складних дефектів з порушеннями читання та письма. Різновидом психічних відхилень є порушення емоційно-вольової сфери дитини. Як крайні форми цього виду порушень виступають аутизм (грецьк. сам) – стан психіки, що характерізується замкненістю, відсутністю потреби в спілкуванні, і суїцид – спроби самогубства. Як особливу групу відхилень іноді розглядають обдарованість дітей.
Педагогічні: відхилення у здобутті загальної освіти; відхилення у здобутті професійної освіти	Насамперед педагогічні відхилення стосуються стандартів освіти. Можна говорити про норму здобуття або нездобуття (що є відхиленням) освіти. До відхилень від норми належить не здобуття загальної середньої освіти. До такої категорії відностяь дітей, які не відвідують школу; закінчили тільки початкову школу; не отримали загальної середньої освіти. Причини таких відхилень: - прогули в школі, низька успішність навчання; - неблагополуччя в сім’ї, що може спричинити схильність дітей до бродяжництва; - екологічні і соціальні катаклізми, що можуть зумовити втрату батьків, фізичні каліцтва тощо; - відхилення у психічному і фізичному розвитку дітей тощо. Головним особистісним утрудненням дітей, які не здобули належного рівня середньої освіти, є їхнє подальше професійне самовизначення (виступає провідною діяльністю для підлітка, який закінчив 9 класів, старшокласників) і здобуття професійної освіти. Здобуття бажаної професійної освіти може бути ускладнено об’єктивними і суб’єктивнимипричинами.До об’єктивних належать: - зменшення кількості навчальних закладів початкової професійної освіти; - середню і вищу професійну освіту можливо здобути на конкурсній основі; - поширення платності навчання, збільшення його вартості тощо. До суб’єктивних належать: - відхилення у психічному і фізичному розвитку дітей; - неналежний рівень здобуття середньої освіти; - неможливість самостійно професійно самовизначитися у зв’язку з порушенням соціального розвитку на попередніх етапах; - неадекватна оцінка своїх можливостей тощо. Особливе значення у цьому плані має професійна освіта дітей з інвалідністю і дітей, які знаходяться у місцях позбавлення волі.	Надання допомоги дітям, які мають відхилення у здобутті загальної середньої та професійної освіти, залежить від категорії дітей, інших особливостей. Для дітей з порушеннями психофізичного розвитку існують спеціальні навчальні заклади, або вони мають змогу здобути освіту в інклюзивному навчальному закладі за допомоги професійно підготовлених фахівців. Можливості надання допомоги залежать також від інших чинників: - місця проживання дитини (місто, сільська місцевість); - сім’я, в якій виховується дитина (особливі проблеми відчувають діти з соціально неблагополучних сімей, а також сімей переселенців, біженців тощо). Для дітей, які мають проблеми зі здоров’ям, навчання може проводитися на дому індивідуально. Однак при цьому не всі предмети, передбачені стандартом, викладаються; ізоляція від шкільного колективу негативно впливає на соціальний розвиток дитини. Спеціальної соціально-педагогічної допомоги фахівця потребують ті діти, які не можуть самостійно обрати вид професійної діяльності у зв’язку з порушенням соціального розвитку на попередніх етапах.
Соціальні: сирітство; девіантна поведінка: алкоголізм, токсікоманія, наркоманія, проституція, бездоглядність, бродяжництво, правопорушення, злочинність	Cоціальні відхилення пов’язані з поняттям «соціальна норма» – правила, зразок дії або міра допустимого (дозволеної або обов’язкової) поведінки або діяльності людей або соціальних груп, які офіційно встановлено або склалися на тому чи іншому етапі розвитку суспільства. До категорії дітей з відхиленнями у поведнці відносять дітей, чия поведінка не відповідає нормам і правилам, прийнятим у даному суспільстві. Причини відхилень у поведінці дітей можуть бути пов’язані з: - труднощами підліткового перехідного віку; - несприятливою ситуацією розвитку в сім’ї дитини; - невизначеністю соціального становища в суспільстві, нестабільністю соціально-економічного розвитку країни; - виникненням екстремальних ситуацій, з яких дитина самостій не взмозі знайти вихід тощо. Серед дітей, що мають відхилення у соціальному розвитку, необхідно також визначити таку категорію, як діти, позбавлені батьківського піклування. Це діти-сироти, так звані „соціальні сироти” – діти, які мають біологічних батьків, але з різного роду причин не живуть із ними.	В Україні створено систему соціально-педагогічної роботи з дітьми девіантної поведінки. У неспеціалізованих навчальних закладах, зокрема позашкільних, соціально- педагогічну роботу з дітьми та підлітками з девіантною поведінкою координують і здійснюють психологічні служби, соціальні педагоги та педагоги-організатори. До системи соціального захисту й профілактики правопорушень серед неповнолітніх належать органи і служби в справах неповнолітніх, загальноосвітні школи і професійно-технічні училища соціальної реабілітації, виховно-трудові колонії Міністерства внутрішніх справ. Для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, існують спеціальні освітні і соціальні установи. До них належать: будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, соціально-реабілітаційні центри допомоги дітям, соціальні притулки тощо.