Категорії дітей, з якими працює соціальний педагог

У соціологічній, психологічній і педагогічні літературі достатньо грунтовно вивчено проблеми дітей з відхиленнями у поведінці, різновидами якого є дитячий алкоголізм, токсикоманія, наркоманія, проституція, бедоглядність, бродяжництво, правопорушення, злочинність. У науковій педагогічній літературі у для позначення цієї категорії дітей використовують поняття „дитина з девіантною поведінкою”, „дитина з асоціальною поведінкою”; опреують термінами „девіантна поведінка”, „делінквент”, „аддиктивна поведінка” тощо.

Девіантна поведінка розглядається як дії, що не відповідають офіційно встановленим або таким, що склалися в даному суспільстві (соціальній групі) моральним і правовим нормам і такі, що призводять порушника (девіанта) до ізоляції, лікування, виправлення чи покарання; основними видами такої поведінки є наркоманія, алкоголізм, суїцид, проституція, сексуальні девіації. Делінквент – правопорушник, злочинець. У США цей термін застосовують до неповнолітніх, визнаних винними у кримінальних злочинах. Аддиктивну поведінку трактують як особливий тип деструктивної поведінки, який виражається у прагненні до відходу від реальності шляхом спеціальної зміни свого психічного стану. Виділяють такі основні види аддикцій: 1) зловживання однією або декількома речовинами, які змінюють психічний стан, наприклад, алкоголь, наркотики, ліки, різноманітні отрути; 2) участь в азартних іграх, зокрема комп’ютерних; 3) сексуальна аддиктивна поведінка; 4) переїдання і голодування; 5) „роботоголізм”; 5) довготривале прослуховування музики, заснованої на ритмах тощо.

У соціальній педагогіці і теорії соціальної роботи застосовуються поняття „проблемна ситуація”, „ризик”, „група ризику” (діти з інвалідністю, діти з неповних родин, діти з малозабезпечених родин, „діти вулиці”, кинуті дітей, діти-утікачі, діти-сироти; діти, які страждають на алкоголізм, токсикоманію, наркоманію; діти, які зазнали насильство, діти девіантної поведінки і т. ін., аналізуються групи проблем, що виникають у житті дитини.

Будь-яке відхилення не можна розглядати в „чистому вигляді”, воно, як правило інтегрує інші види відхилень. У нормативних документах в Україні та Російській Федерації (Закони України „Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю”, “Про соціальні послуги”; федеральний Закон Російської Федерації „Про основні гарантії прав дитини в Російській Федерації” та ін.), а також сучасних соціально-педагогічних працях (М.А. Галагузова, Ж.В. Петрочко та ін.), використовуються поняття „складні життєві обставини”, „діти, які опинилися у складних життєвих обставинах”. До цієї категорії належать фактично усі діти, про яких йшла мова вище: діти, позбавлені батьківського піклування; діти з психофізичними порушеннями; діти – жертви збройних і міжнаціональних конфліктів, екологічних і техногенних катастроф, стихійний лих; діти – жертви насильства; діти, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі у виховних колоніях; діти, які перебувають у спеціальних навчально-виховних установах; діти які проживають у малозабезпечених сім’ях; діти з відхиленнями у поведінці; діти, життєдіяльність яких об’єктивно порушено в результаті обставин, що склалися, і які не можуть подолати дані обставини самостійно або за допомогою сім’ї (М.А. Галагузова).

Поняття “складні життєві обставини” визначено, відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальні послуги”, як умови, що об’єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв’язку зі старістю або за станом здоров’я, самотність, сирітство, безпритульність, брак житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім’ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо). Разом з тим, Ж.В. Петрочко зазначає, що відповідно до чинного законодавства, представлений перелік складних життєвих обставин не є вичерпним. Ж.В. Петрочко розглядає у межах категорії “діти, які опинилися у складних життєвих обставинах” дітей, які проживають у сім’ях, що опинилися у складних життєвих обставинах, і стосовно яких є загроза вилучення із сімейного оточення; дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; бездоглядних та безпритульних дітей. У російських соціально-педагогічних працях перелік дітей, яких відносять до категорії “дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах”, є ширшим.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ

1. Розкрийте сутність чинників розвитку дитини.

Дата добавления: 2014-01-06