Психологічні проблеми реабілітації

Актуальні завдання психотерапії.

Однієї з найбільш актуальних є проблема теоретико-методологічного й експериментально-емпіричного обґрунтування понять психотерапевтичної групи й психотерапевтичного колективу як групи вищого рівня розвитку:

- що становить соціально-психологічну природу психо-терапевтичної групи;

- які її соціально-психологічні закономірності;

- яка структура;

- які емоційно-психологічні процеси супроводжують розвиток групи, колектив.

Однієї з актуальних завдань є розробка з урахуванням зарубіжного досвіду різних форм тренингових груп.

Під реабілітацією розуміють широку систему заходів, у якій біологічна терапія, психосоціальні методи лікування й заходи, спрямовані на соціальне оточення й оптимізацію вищих умов адаптації хворого, взаємоповязано фокусуються на запобіганні або зниженні стійких наслідків захворювання й на відновленні або зміцненні особистого й соціального статусу хворих (Кабанів М.М.).

Чотири основні принципи реабілітації:

1. Принцип партнерства, змістом якого є активне включення самого хворого в лікувально-реабілітаційний процес, залучення його до участі у відновленні порушених хворобою функцій або соціальних зв'язків.

2. Принцип різнобічності зусиль із метою реалізації реабілітаційної програми: реабілітація розуміється як складний процес, що поєднує зусилля лікаря, співробітників (психолога, психотерапевта й ін.) і пацієнта, спрямовані на різні сфери функціонування хворого.

При цьому розрізняють: психологічну, професійну, сімейну, суспільну форми реабілітації.

Психологічна – перебудова відносин, відновлення повноцінності його функціонування в різних сферах життя.

3. Принцип єдності біологічних і психосоціальних впливів: реабілітація, будучи не тільки соціальної, але й клінічною проблемою, вимагає для своєї реалізації врахування як психологічної, так і біологічної сутності хвороби.

4. Принцип ступінчастості (перехідності) проведених впливів і заходів, диференційований підхід, багатоступінчастість характерні для всіх компонентів реабілітаційного процесу (властиво терапії, працевлаштування і т.д.)

Основні напрямки психотерапевтичних досліджень у зв'язку із законами реабілітації:

1. Вивчення особистості хворого, структури порушень і механізмів їх компенсацій, соціальних позицій і рольової поведінки хворого в різних групах, динамічна корекція їх з урахуванням завдань і результатів лікування.

2. Соціально-психологічне дослідження спілкування хворих, взаємин хворих у родинах, і в лікувальних групах, і їх динаміки в процесі психокоррекційної, психотерапевтичної й соціотерапевтичної роботи.

3. Дослідження терапевтичного колективу, взаємин хворих і медичних працівників і розробка рекомендацій з оптимізації терапевтичного середовища.

4. Оцінка психологічних факторів внетерапевтичного соціального оточення, що виявляють вплив як на форми організації терапевтичного середовища в медичній установі, так і на способи й можливості реабілітації хворих і спільне з лікарями проведення заходів, що сприяють зміні впливів середовища в потрібному напрямку.

Дата добавления: 2014-01-07