Таким чином, основними завоювання­ми першого періоду війни стало утвер­дження в Україні нової моделі соціально-економічних відносин

Таким чином, українська сторона пішла на значні поступки: замість неза­лежної держави вона змушена була по­годитися на автономію, втрачалася те­риторія шести полків, відновлювалася стара модель соціально-економічних відносин. Трагічним наслідком догово­ру стало жахливе спустошення татара­ми українських земель, на що таємний дозвіл дав Ян Казимір.

Мир був нетривким. Сторони знову по­чали готуватися до війни. Уряд Б.Хмель­ницького налагоджував суспільне та економічне життя, зміцнював збройні сили, проводив активну зовнішню політику з ме­тою створення антипольської коаліції. Зміцнювалися дипломатичні стосунки з Валахією, Семигороддям, Туреччиною, Московщиною. Встановлювалися союз­ницькі відносини з Молдавією. Під тиском Туреччини союз із Б. Хмельницьким знову уклав і кримський хан Іслам-Гірей.

Поразка під Берестечком та її наслідки

Польський уряд, прагнучи не допустити зміцнення України, у лютому 1651 р. від­новив війну. Вичікувальна, непослідовна тактика кримського хана негативно по­значилася на військових операціях укра­їнського війська, позбавила Б.Хмельниць­кого ініціативи. Закономірним результа­том тактики Криму стала найтяжча за всю війну поразка українців під Берестечком у червні 1651 р. Татари залишили поле бою силою затримали при собі Б.Хмельницького. Українське військо потрапило в оточення і понесло величезні людські втрати, полякам дістався весь обоз і гетьманська канцелярія.

У липні литовські війська взяли Київ. Трагедія під Берестечком і втрата Києва завдали серйозного удару Україні. Однак, Б. Хмельницькому вдалося відновити боє­здатність армії, зупинити польсько-литов­ське військо під Білою Церквою і змусити противника до переговорів. Та все ж укла­дена 18 вересня 1651 р.Білоцерківська угода призвела до тяжких для України наслідків:

Ø територія автономії обмежувалася лише Київським воєводством;

Ø козацьке військо скорочувалося з 40 до 20 тис. осіб;

Ø гетьман підпорядковувався польсько­му королю та позбавлявся права закордон­них зносин.

Договір не влаштовував жодну із сторін. Польський сейм навіть відмовив­ся його схвалити, але всі пільги поляків на території України поновлювалися.

Саме в цей час починається масове пере­селення українців у північно-східні і східні українські землі, які ще з кінця XV ст. пере­бували в межах Московської держави. Пере­селенці засновують міста Харків (1655 р.), Суми, Охтирку та інші. Згодом цей край отри­мав назву Слобідська Україна (від слова "слобода" - так називалися поселення, які отримували від уряду певні пільги).

Кульмінація Національно-визвольної війни

Український народ не прийняв тяжкі умо­ви Білоцерківської угоди. Навесні 1652 р. Б.Хмельницький відновив воєнні дії проти Польщі, заручившись у черговий раз під­тримкою Криму. У травні 1652 р. козаки оточили і розгромили 20-тисячне польське військо біля гори Батіг на Поділлі. Пере­мога викликала масове антиполь-ське пов­стання населення України, в результаті на всій її території у червні 1652 р. віднов­люється влада гетьмансько-старшинської адміністрації.

Соціально-економічний лад козацької республіки

Відбувається утвердження нової моделі соціально-економічних відносин, визнаної де-факто гетьманською владою. Основні риси цієї моделі:

Ø ліквідація, за невеликим винятком, вели­кого і середнього феодального землеволо­діння, фільварково-панщинної системи. Провідною формою господарю­вання стало козацько-селянське дрібне землеволодіння;

Ø істотні зрушення у соціальній структурі українського суспільства. Провідним, привілейованим станом стало козацтво. Козаки становили близько половини дорос­лого чоловічого населення України.

Шляхта - як стан не була знищена. Вона складалася із середніх і дрібних землевлас­ників, які приєдналися до Богдана Хмель­ницького і пішли на певні поступки іншим станам. Гетьман здійснював курс на збере­ження привілейованого місця шляхти в суспільстві.

Селянство - завоювавши особисту сво­боду і право земельної власності, потрапи­ло в залежність від держави. Селяни зали­шалися податним станом, але їх грошові податки і натуральні платежі помітно змен­шилися, що сприяло зростанню економіч­ної спроможності.

Міщани - гетьмансько-старшинська адміністрація здійснювала заохочувальну політику стосовно міщанства, значно по­слабився податковий тиск. Результатом ре­волюційних завоювань було звільнення українських міст з-під влади магнатів і шляхти. Провідна роль у житті міст перейшла до рук українців.

Православне духовенство - разом з укра­їнським населенням боролося проти поль­ського панування, виступало послідовним захисником національних інтересів. Ці обставини сприяли зміцненню позицій православного духовенства в пері­од революції.

Другий період (1652-1657 рр.)

Дата добавления: 2014-01-07