В цей час почало ускладнюватися між­народне і внутрішнє становище України

До ускладнення міжнародного стано­вища України призвела молдавська полі­тика Б. Хмельницького, зокрема, шлюбний союз його сина Тимофія з донькою молдав­ського правителя Лупула Розандою.

Проти включення Молдавії у сферу полі­тичних інтересів України виступили Осман­ська імперія, Валахія, Трансільванія (Семигороддя). Сформувалася антиукраїнська коаліція у складі Речі Посполитої, Валахії, Трансільванії, а згодом і Молдавії (після державного перевороту і повалення влади Лупула). У боротьбі за молдавський пре­стол загинув і Тимофій Хмельницький.

Козацька армія не могла успішно проти­стояти силам антиукраїнської коаліції.

Ускладнення внутрішнього становища України стало результатом тривалих війн, які призвели до значних людських втрат, погіршення економічного становища, спу­стошення земель, зневіри й розчарування серед населення.

Восени 1653 р. відбулася битва між українсько-татарськими та польським військами біля м. Жванець на Поділлі. Польська армія опинилася в оточенні. Однак, кримський хан знову зрадив українську сторону і пішов на переговори з королем, які завершилися 15 грудня 1653 р. Кам’янецькою угодою (поновлювалися основні положення Зборівської угоди).

Пошуки союзника

У цій ситуації гетьман і старшина все більше переконуються в тому, що без надійної допомоги ззовні неможливо забезпечити перемогу над поляками і зберегти державу. Таку допомогу можна було отримати від Туреччини або Москви. Старшина більше схилялася до союзу з Москвою, ідея такого союзу підтримувалася і широкими масами населення. Зумовлювалося це належністю московітів і українців до православної віри, близькістю їх мов, культур.

Українська сторона, починаючи з 1648 року, неодноразово зверталася до Москви з проханням про допомогу. Москва реагувала дуже обережно, очікуючи, поки козаки й поляки не виснажать одне одного.

У 1653 р. Б. Хмельницький звернувся до царя з конкретними пропозиціями тісного союзу, погрожуючи, що укладе союз з Туреччиною. Цар Олексій Михайлович терміново скликав Земський собор, який 11 жовтня 1653 р. прийняв рішення про прийняття Війська Запорозького під про­текторат московського царя. В Україну для переговорів з гетьманом було вислане спе­ціальне посольство на чолі з боярином Ва­силем Бутурліним.

8 (18) січня 1654 р. в Переяславі відбула­ся загальна Військова рада, яка прийняла рішення про перехід України під зверхність царя. Царські посланці привели українсь­ке населення до присяги на вірність царю, але не скрізь присягали охоче: виникла опозиція в Києві, відмовилися присягати деякі полки, відомі полковники І.Богун та І.Сірко.

У Переяславі були складені так звані Переяславські статті, які визначали умови приєднання України до Московщини. Цар ратифікував ці статті у березні 1654 р., звідки їх назва - " Березневі статті ".

Основні положення "Березневих статей"

v Україна (територія колишніх Київ­ського, Чернігівського і Брацлавського воє­водств) переходить під протекторат Московщини;

v влада в автономії належить гетьману, якого обирає військо і затверджує цар; передбачалися по-життєвість влади Богдана Хмельницького;

v чисельність козацького війська - 60 тис. чоловік;

v в містах зберігалося право на само­управління;

v визнавалася самостійність української православної церкви;

v Україна отримала право на зовнішню політику, крім відносин з Польщею і Туреч­чиною;

v передбачалися спільні воєнні дії України і Московщини.

За цією угодою у України залишалися всі ознаки державності, але ця держава знаходилася в тісному військовому зв’язку з Москвою і мала по відношенню до неї низку васальних зобов’язань.

Кожна з сторін договору намагалася досягнути своїх цілей. Б.Хмельницький намагався укріпити державу, а цар Олексій Михайлович – поступово приєднати українські землі до Московської держави. Серед істориків немає згоди в оцінці ха­рактеру Переяславської угоди. Справа ускладнюється тим, що оригінальні доку­менти втрачено, збереглися лише неточні їх копії.

У 1657 році Хмельницький намагався укласти подібний союз вже з Швецією, спрямований вже проти Москви та Польщі, але 27 липня 1657 року помер.

Завдання і запитання

1. Які ознаки держави мала козацька Україна доби Визвольної війни;

2. Дайте характеристику зовнішньої політики козацької України?;

3. В чому полягає історичне значення постаті Б.Хмельницького?.

Література

1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 2001;

2. Історія України / За заг. ред. В.Смолія - К.: 2000.

Тема 11. Останній етап Визвольної війни.

Третій період (1657-1663 рр.)

Корсунська рада ще за життя Б.Хмельницького обрала його наступником сина Юрія, визнавши таким чином спадковість гетьманату.

Після поховання Б.Хмельницького стар­шинські угрупування відійшли від принци­пу спадковості гетьманства і розгорнули боротьбу за владу. Найбільш успішно у цьому напрямку діяв генеральний писар І.Виговський. Спочатку (у вересні 1657 р.) старшинська рада обрала І.Виговського гетьманом до повноліття Ю.Хмельниць­кого, а згодом (у жовтні 1657 р.) - повно­правним гетьманом.

Дата добавления: 2014-01-07