Державні установи УСРР в першій половині 30-х рр

В 30-ті роки в розвитку державної системи відбуваються зміни, спрямовані на посилення партійно-аппаратної диктатури. Відбулося зростання партійних структур з державним апаратом. Партійна номенклатура стала основою командно-адміністративної тоталітарної системи.

Вищі органи влади та управління. У відповідності з Конституцією УСРР 1929 р. вищим органом влади залишався Всеукраїнський з’їзд Рад робочих, селянських і червоноармійських депутатів. До його складу входили представники міських рад по нормі один делегат на 10 тис. виборців і представники сільських рад по нормі один делегат на кожні 50 тис. населення.

На початку 30-х років помітно звузилась компетенція Всеукраїнського з’їзду Рад, значно меншу роль він став відігравати в державному, господарському і соціально-культурному будівництві в республіці. В умовах тоталітарної держави з’їзди ставали декоративними форумами, які схвалювали усі заходи, що впроваджувались в державі партапаратом, надавали державно-правової форми партійним директивам.

Показовим з цього погляду було й порушення черговості скликання Всеукраїнських з’їздів Рад. За Конституцією УСРР 1929 р. чергові з’їзди мали скликатися один раз у два роки. Але на практиці, якщо XII Всеукраїнський з’їзд Рад відбувся у 1931 р., то наступний XIII з’їзд було скликано не в 1933 р., а лише в 1935 р.

У період між Всеукраїнськими з’їздами Рад верховним зако­нодавчим, розпорядчим і виконавчим органом влади республіки залишався Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет, який обирався Всеукраїнським з’їздом Рад.

Продовжувався процес реорганізації вищих органів управління України з посиленням ролі загальносоюзних наркоматів. В 1934 р. ВУЦВК і Раднарком УСРР прийняли постанову «Про реорганізацію народних комісаріатів та центральних установ УСРР». Відповідно до цієї постанови з метою посилення єдиноначальності й особистої відповідальності керівників ліквідовувалися колегії при всіх наркоматах УСРР. Відповідальність за діяльність наркоматів повністю покладалася на наркомів та їхніх заступників.

Місцеві органи влади. У серпні 1930 р. розпочався черговий етап адміністративно-територіальної реформи, внаслідок якої відбувся перехід до двоступеневої системи управління (центр-район). Зрештою очевидність недоліків такої системи призвела до нових змін, і в 1932 році було здійснено перехід на триступеневу (центр-область - район) адміністративно-територіальну систему управління.

Ліквідація округів і перехід до двухступеневої системи управління призвели до скасування у жовтні 1930 р. окружних судів і створення міжрайонних судів, а з 1932 року формується новий варіант структури судових установ: народний суд – обласний суд – Верховний Суд УСРР.

Народні суди продовжували бути основною ланкою судової системи й розглядали більшість цивільних і кримінальних справ. Вони діяли колегіально у складі народного судді та двох народних засідателів, які обиралися щорічно на відповідних радах.

Дата добавления: 2014-01-07