Організація управління українськими землями під час окупації

До кінця жовтня 1941 року вся територія України була окупована Німеччиною та її союзниками. На окупованих територіях німці встановили чотири типи режимів. Так, західноукраїнські землі, що були приєднані до СРСР 1939 року, входили до складу Варшавського генерал-губернаторства і перебували під юрисдикцією німецької окупаційної влади в Польщі. Правобережна Україна, Центральна та частина Лівобережної України складали рейхскомісаріат «Україна». Рейхскомісаріат поділявся на шість генеральних округів: Волинь-Поділля, Дніпропетровськ, Житомир, Київ, Миколаїв. Формально Крим входив до складу округу «Таврія», проте тут існувало окреме управління.

Східна Україна, де проходила лінія фронту, знаходилася під юрисдикцією німецької армії (вермахта). Тут були створені окремі райони, очолювані комендантами. В сільському управлінні було введено посаду старости.

Зоною румунської окупації стала південно-західна Україна під назвою «Трансністрія». В липні 1941 було приєднано Північну Буковину до королівства Румунії. Була утворена провінція Буковина з румунським губернатором на чолі. На даних територіях окупаційним режим мав більш ліберальний характер.

Найбільша частина українських земель охоплювалася рейхскомісаріатом «Україна». Очолював рейс комісаріат Е. Кох з штаб-квартирою у м. Рівне. Весь персонал адміністрації, окрім нижчих посад, був німецьким. Окрім німецької адміністрації створювались органи місцевого управління в районах, містах, селах з числа місцевого населення, лояльного до окупаційної влади. Органи місцевого управління діяли за умов повної підконтрольності і залежності від німецької окупаційної адміністрації.

Система судових органів створювалася відповідно постанови рейхсміністра А. Розенберга від 4 серпня 1941 р. У своїй діяльності суди спиралися на німецьке законодавство та нормативні акти окупаційної влади. Нижчі судові ланки своє рішення виносили «на власний розсуд». Вся судова система та судочинство відповідали цілям окупаційної політики і мали репресивний характер.

На всій окупованій території України особливі функції покладалися на військово-поліцейські органи. Влада військових в усі сферах діяльності була практично необмеженою, що неодноразово підкреслювалося у відповідних наказах та інструкціях.

З 1942 року окупанти активно формували поліцейські підрозділи з місцевого населення, які були підпорядковані апарату рейсхфюрера СС і начальника поліції Гімлера. Поліція усіх адміністративних районах мала незначні відмінності. Так, у генерал-губернаторстві питаннями охорони і громадського порядку відала «Допоміжна українська поліція», в Рейхскомісаріаті – «Допоміжна українська поліція на службі німецького вермахту». На Волині додатково утворювались охоронні батальйони (шуцманшафти).

Дата добавления: 2014-01-07