L Августин Блаженний

2. Хома Аквінський

3. Ансельм Кентерберійській

1. Августин Аврелій Блаженний (345 - 430) був обернутий в християнство в 30-річному віці. Однієї з основних тем його філософії стало духовне переродження, прояснення людини під впливом благодаті Божої.

Августин Блаженний затверджував:

• людина гріховна і слабка;

• Господь всесильний, абсолютний, досконалий, самодостатній; Бог - це добро, благо;

• вищим благом є воля Господа;

• заповіді Божі не вимірюються людськими мірками, вони абсолютно досконалі;

• порятунок людини полягає в щирій вірі.

Августин Блаженний вважав, що все, створене Богом, не повинне братися під сумнів і є абсолютним благом.

Людина - вінець творіння, він знаходиться на вершині природної ієрархії. Тіло людини - не "судина гріху", воно прекрасне, оскільки створено Богом.

Августин Блаженний вважав, що:

• земні блага і плотські задоволення мають право на існування, але вони виконують другорядну роль, оскільки багатство, задоволення і інше відволікають від думок про Бога;

• інтелектуальні і естетичні блага допомагають людині осягнути Бога;

• мораль повинна бути звернена до Бога, коріння моралі - на Божественному початку;

• долі людей приречені, оскільки:

• людина створена здібною до безгрішного життя;

• людині дана свобода морального вибору;

• свобода людини спочатку спрямована на добро (заповіді Божі);

• зло не корениться в бутті, оскільки буття - творіння Боже, а є відмовою від добра, порушення волі Бога;

• людина зосередилася на вторинних земних благах, відступила від велінь Господа, впала в гординю, загордилася, що може бути як Бог.

Августин Блаженний намагався дати відповідь на питання про джерело зла (чи входило гріхопадіння людини в задум Божий?). У результаті Августин стверджував, що ця тема незбагненна для людського розуму.

Августин виправдовував соціальну нерівність у феодальному суспільстві. Він говорив: "Щонайперша і повсякденна влада... - це влада пана над рабом. Церква повинна піклуватися не про те, щоб зробити рабів вільними, а щоб зробити їх добрими".

2. Хома Аквінський (1225 - 1274) спробував подолати конфлікт між вірою і знанням, сумістити мораль і релігію. Хома Аквінський стверджував, що:

• предмети теології і філософії співпадають;

• у релігії присутні догмати, які можуть бути доведені теоретично;

• наукове обґрунтування догматів християнства укріплює віру;

• ряд християнських догматів недоступний розуму людей.

Бог є благо. Вищим благом для людини є єднання з Богом, інтелектуальне споглядання Бога. Блаженство єднання з Господом не пов'язано з емпіричним, плотським блаженством, а є результатом інтелектуальної діяльності.

Блаженство в емпіричному світі обмежене, оскільки пізнання Господа через його вираз в земних явищах спотворене плотським початком людини. Повним і вічним блаженство може бути тільки в замогильному житті.

Хома Аквінський вважав, що все, що створене Богом, є абсолютним благом, тому абсолютного зла не може існувати. Воно народжується в діяльності людини.

Причини зла:

• непокора людини правилам, законам;

• недосконалість волі людини;

• невірний моральний вибір.

Моральність реалізує чесноти. Добродійний вчинок - дія, що виражає свідомий вибір, волю індивіда. Чесноти Хома Аквінський підрозділяв на:

• розумові - інтелектуальні і практичні (розум і розсудливість);

• етичні, засновані на відчуттях і тісно пов'язані з розумовими чеснотами (справедливість і т. п.);

• богословські (віра, надія і найважливіша чеснота - любов). У свідомих, вільних вчинках людина керується не пристрастями, а розумом. Пристрасті людини:

• є властивостями нижчої, плотської природи;

• морально нейтральні;

• придбавають моральні характеристики тільки тоді, коли підлеглі (або не підлеглі) розуму.

На думку Хоми Аквінського, людський розум є нижчим ступенем вищої розумності і тісно пов'язаний з абсолютним Божественним розумом. Божественний розум керує людьми за допомогою:

• благодать (Божого промислу, участі в житті людей);

• закону, вказуючого вище благо, задаючого напрям діяльності людей. Хома Аквінський виділяв:

• " вічний закон. Божественну премудрість". Він виражається в релігійних заповідях, в совісті людей;

• " природний" закон - прагнення всього сущого до добра, бажання збігти зла;

• "людські" закони - закони держави.

3. Схоласт Ансельм Кентерберійській (1033 - 1109) вважав, що:

• через первородний гріх людина позбавлена права вільного морального вибору;

• людина не здатна здійснювати вільний вибір і в результаті при ходить до гріху;

• моральність людини, його порятунок можливі тільки за допомогою Божої милості.

Питання 3. Філософсько-етична думка Середньовіччя

(суб'єктивістські етичні навчання)

1. Іоанн Еріугена

2. Пьер Абеляри

3. Сигер Брабантській

Дата добавления: 2014-01-07