Психологічні основи доказування, планування та

Завдання з висування слідчих і судових версій як припущень, що визначають напрям розслідування і шляхи пошуку істини в судовому розгляді. Якщо в процесі розслідування побудова версії ґрунтується на різній інформації, що дає змогу висунути декілька припущень, які підтвер­джуються або спростовуються у перебігу перевірки, то конструювання версій у процесі судового розгляду має інший характер. Складність вирішення розумових завдань щодо ви­сунення слідчих і судових версій залежить від комплексу обставин, зокрема аналізу доказової інформації, її оцінки і перевірки в процесі встановлення вірогідності припущення.

У діяльності, пов'язаній з розслідуванням злочинів і судовим роз­глядом, виникає безліч розумових завдань, що стосуються різних на­прямів роботи слідчого або судді (виявлення доказів, формування висновків, які ґрунтуються на внутрішньому переконанні, організація окремих процесуальних дій та ін.). Незважаючи на різноманітність розумових завдань, є можливість виділити з них найбільш типові, притаманні практично всім сторонам судово-слідчої діяльності.

Дефіцит часу виражається в суворому часовому режимі не тільки загальних строків розслідування і судового розгляду, а й строків, пов' язаних із процесуальними етапами руху кримінальної справи. Дефіцит часу в своїх вихідних передумовах охоплює три чинники, які мають різну соціальну, правову та особистісну структуру.

Перший — це кількість і характер злочинів, які мало піддаються заздале­гідь встановлюваному обліку. Неоднакова кількість кримінальних справ, що зна­ходяться у провадженні у слідчого і судді, створює певні і важкі для регулювання підстави для дефіциту часу.

Другим чинником є правова регламентація строків слідчої і судової діяльності. Вона обмежує дії слідчого і судді, створюючи тим самим умови для економії процесу­альних засобів, раціонального планування розслідування і судового розгляду.

Третім чинником виступають особистісні якості слід­чого і судді, що належать до самоорганізації їхньої діяльності, зумов­леної багатьма моментами, наприклад, досвідом роботи, професійною підготовкою, станом здоров' я тощо.

Комунікабельність — це здатність особи до спілкування із широким за діапазоном соціальним середовищем. Специфіка комунікабельності слідчого, судді, прокурора дає змогу віднести її до числа психологічних якостей, що характеризують їхню діяльність. В основі комунікабельності слідчого і судді, яка виявляється ззов­ні, у спілкуванні з особами, що потрапляють у сферу судочинства, лежить уміння встановлювати з ними психологічний контакт. Винятковий характер комунікабельності полягає в тому, що її метою є не тільки спілкування з людьми в процесі діяльності, а й одержання інформації від певних осіб і організація їхньої діяльності відповідно до цієї інформації. Таким чином, комунікабельність як психологічна характеристика сприяє перетворен­ню пізнавальної функції психології в процесі розслідування і судового розгляду.

Завдання, пов 'язані з виявленням доказової інформації. Їхня сут­ність — прогнозування можливих джерел інформації, виявлення шля­хів їхнього одержання. При вирішенні таких завдань важливо встано­вити причинне ставлення виявленого до події, розгляд якої становить сутність розслідування чи судового розгляду.

Завдання з оцінювання доказової інформації. Різноманіття розу­мових завдань передбачає оцінку доказової інформації. Різні за своїм характером докази потребують складної аналітичної роботи щодо розуміння їхньої сутності, ставлення до справи, вірогідності. Особливо складною є оцін­ка доказів, одержаних унаслідок вирішення так званих проблемних завдань, розглянути які звичайними формалізованими шляхами не­можливо і які вимагають творчого мислення. При цьому важливо пере­борювати різного роду «бар'єри» щодо існуючих залежностей і тен­денцій у формуванні того чи іншого доказу.

Завдання з прийняття найважливіших рішень. Деякі завдання, розв' язувані в процесі судочинства, є найбільш значущими за своїм характером і зумовлені існуванням окремих етапів судочинства. Це насамперед завдання, пов'язані з порушенням кримінальної справи, притягненням особи як обвинуваченого, винесенням вироку чи рішен­ня, внесенням подань та ін.

Однією з психологічних характеристик судово-слідчої діяльності є наявність негативних емоцій. Негативні емоції в судово-слідчій ді­яльності зумовлені її об'єктом, а саме тим, що робота слідчого і судді переважно пов' язана з розслідуванням і попередженням злочинів, судовим розглядом кримінальних, цивільних та інших справ.

Складність і відповідальність діяльності щодо здійснення право­суддя вимагають мобілізації всіх здібностей особистості, які прямо залежать від її психологічної структури та обраної професії. Велике значення у цьому аспекті має розуміння особою соціальних функцій, які вона виконує у зв' язку з відправленням правосуддя. Ве­личезна соціальна значущість цих функцій зумовлює моральну модель особистості, створює структуру такої професіограми, яка включає багато напрямів правоохоронної діяльності, у тому числі соціальний, організаційний, комунікативний, реконструктивний, пошуковий та засвідчувальний.

У психології розрізняють професіографію — технологію вивчення вимог, що ставляться професією до особистісних якостей, психологіч­них здібностей та можливостей індивіда. У судово-психологічних дослідженнях останнім часом аналізуєть­ся в основному структура професіограм, що стосуються діяльності слідчого. Професіограма слідчого включає докладний опис усіх сторін його діяльності, необхідних якостей і навичок. Професіограма слідчого складається з декількох бло­ків, які послідовно охоплюють певні сторони його діяльності:

а) пошукова діяльність (спостережливість, допитли­вість, стійкість і концентрація уваги, висока орієнтація);

б) комунікативна діяльність (товариськість, емоційна стійкість, чуйність, уміння слухати людину, вміння говорити з нею);

в) посвідчувальна діяльність (акуратність, пунктуальність, чітка письмова мова);

г) організаційна діяльність (самоорганізованість, воля, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість, ор­ганізаторські здібності в роботі з людьми);

ґ ) реконструктивна діяльність (пам' ять, уява, мислення, загальний і спеціальний інтелекти, інтуїція); д) соціальна діяльність — загальні якості: патріотизм, гуманність, чесність, принциповість; спеціальні якості: прагнення до істини і торжества спра­ведливості, професійна гордість.

У процесі виконання професійних функцій, пов'язаних з вирішенням різноманітних завдань, велику роль відіграє творче мислення, особливо там, де використання готових рецептів і стандартних розумових опера­цій не приводить до успіху у зв'язку з проблемністю ситуації.

Дата добавления: 2014-01-07