По-четверте, процес пізнання в суді припускає також вивчення особистості підсудного, потерпілих, свідків та інших осіб

По п`яте, судді у змагальному процесі (обвинувачення — захист ) належить регулююча роль, яка полягає у створенні ділової обстановки судового процесу, усуненні різко конфліктних стосунків;

На пізнавальну діяльність суду вплива­ють різноманітні зовнішні умови:

а)громадська думка, що формується до слухання справи і стає відомою суддям та може впливати на хід ведення судового процесу
і винесення вироку. Вплинути на хід судового розгляду може і по­ширення пліток або інформації про заангажованість судді, підозра його в хабарництві;

б)поведінка осіб, які знаходяться в залі. У разі спокійної обстановки можлива кропітка робота з вивчення й оцінки доказового матеріа­лу, одержуваного в процесі судового розгляду.

Психологічні і соціально-психологічні умови, що сприяють здійсненню конструктивної діяльності судом можна виділити такі:

- колегіальне ухвалення рішення;

- забезпечення невтручання в діяльність судді до ухвалення рі­шення;

- законодавче гарантування свободи особистого переконання судді, що лежить в основі прийнятого рішення;

- вимога безперервності розгляду справи.

У судовій практиці трапляються випадки, коли ухвалення рішення і винесення вироку здійснюється одностайно, але така одностайність є результатом тиску думки більшості в суддівській колегії на власне пе­реконання окремого члена суду. Такий вияв конформізму нерідко зни­жує позитивне значення колегіальності.

Конструктивна діяльність суду складається з ряду послі­довних дій:

- ретельна перевірка всіх фактів кримінальної справи;

- заслуховування всіх учасників судової справи;

- прийняття конструктивного рішення кожнім членом колегії суддів;

- винесення обґрунтованого вироку та забезпечення його виконання.

Конструктивна діяльність суду може бути ефективною тільки в то­му разі, якщо особи, які її здійснюють, розуміють виняткову відпові­дальність за свої дії, за всі наслідки прийнятих рішень, мають належну правову свідомість та дотримуються високих моральних цінностей.

Значущою є виховна діяльність суду. Одне із завдань правосуддя — виправлення і перевихован­ня злочинців, виховання кожного громадянина в дусі суворого дотримання законів і моральних норм поведінки.

Виховна роль правосуддя виявляється насамперед у специфічній формі діяльності суду — повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи. Неухильне дотримання судом норм за­кону на всіх стадіях судового процесу є основою виховного впливу правосуддя.

Значний виховний вплив має оголошення вироку. Покарання, яке виноситься судом, повинно бути справедливим і відповідати вимогам закону про зіставлення покарання тяжкості скоєного злочину й інди­відуально-психологічних особливостей особистості підсудного.

Ефективним виховним засобом висту­пає громадська думка, сила якої виявляється в тому, що особистість постійно відчуває на собі вплив сукупності правових і моральних ви­мог, соціальних норм. Дієвість використання громадської думки залежить від того, наскільки вона авторитетна для підсудного, то­му звертаються до неї з метою виховного впливу тільки тоді, коли суд буде переконаний в небайдужому ставленні підсудного до цієї думки.

Нарешті, для виховного впливу суду на всіх учасників судового процесу важливе значення має дотримання етичного боку правосуд­дя. Психологія судової діяльності будується на вивченні як загальнопсихологічних (сприйняття, представлення, мислення, уява, пам'ять та ін.), так і соціально-психологічних (розуміння людьми один одного, колегіальність ухвалення рішення, конформізм тощо) характеристик усіх учасників судового процесу.

Допит у суді — це складний процес спілкування між особами, які беруть у ньому участь. У психологічному плані допит є інформаційно-психологічним спілкуванням осіб — це процес обміну інформацією, процес взаємодії, взаємосприйняття учасників. Допит у суді має певні особливості:

1) розширене коло учасників судового допиту;

2) ускладнений інфор­маційний обмін між учасниками допиту;

3) особлива роль судді як ре­гулятора інформаційного обміну;

4) повторюваність показань, що по­відомляються (повторне відтворення);

5) змагальний характер судового допиту;

6) складність рефлексивного управління учасниками судового допиту;

7) гласність; допит веде не одна особа, а декілька учасників процесу;

8) ті, що допитують, як правило, попередньо озна­йомилися з раніше даними на досудовому слідстві показаннями.

Допит у суді складається з двох основних частин:

1) вільної розпо­віді допитуваного;

2) відповідей допитуваного на запитання суддів, обвинувача, потерпілого, цивільного позивача та від­повідача, захисника, підсудного.

Такий порядок є оптимальним, оскільки вільна розповідь сприяє повному відтворен­ню обставин, дає змогу послідовно викладати певні відомості. Коли допитуваний не може вільно повідомити про обставини справи, допит проходить лише у формі постановки запитань.

Під час судового допиту постановки навідних запитань є неприпустимим. Такі запитання повинні бути усунуті суддею. Усуваються також запитання, що не стосуються справи; ті, що викривають свідка або потерпілого в учиненні злочину та їх компроме­тують; ті, що стосуються інтимного боку життя допитуваного (якщо це безпосередньо не стосується з'ясування обставин злочину).

Запитання допитуваному мають бути короткими і конкретними. За­вдання судді — аналізувати всі запитання учасників судового розгляду, виявляти та усувати певні типи запитань (заборонені запитання). У цьому виявляється регулятивна функція судді у тактиці судового допиту.

Під час допиту підсудного, свідка, потерпілого учасниками судо­вого розгляду судді мають право ставити їм запитання лише для уточ­нення і доповнення відповідей (ст. ст. 300, 303, 308 КПК України). Такі умови постановки запитань суддями спрямовані на охорону процесуальних прав допитуваних, яких у цьому разі є декіль­ка, і переслідують вони різні цілі.

Складним видом судового допиту є перехресний допит, який не­відомий досудовому слідству. Перехресний допит — це специфічний вид допиту. У судовому засіданні правом ставити запитання допитуваним наділені судді, прокурор, захисники, експерти, цивільний позивач, цивільний відпо­відач та їхні представники, а також підсудний і потерпілі. Допит є пере­хресним тільки тоді, коли до нього включаються рівноправні учасники кримінально-процесуальної діяльності. Кожен учасник судового розгляду має право ставити допитуваному додаткові запитання для з' ясування чи доповнення відповідей, даних на запитання інших осіб. Кожного свідка можна додатково допитати або передопитати в присутності інших уже до­питаних свідків або на очній ставці (ст. 304 КПК України).

Перехресному допиту можуть бути піддані всі учасники процесу, що допитуються у судовому засіданні. Такий допит справляє сильний вплив на психіку допитуваного. Він передбачає одночасний допит кількома учасниками процесу однієї особи відносно одних і тих самих обставин. Особлива роль у перехресному допиті належить суду, який повинен виконувати регулятивну функцію.

Дата добавления: 2014-01-07