Набута перевага– це здатність країни виробляти товар більш ефективно завдяки розвитку технології, вдосконаленню організації виробництва та підвищення кваліфікації робітників

Природна перевага– це здатність країни виробляти товар більш ефективно завдяки особливим кліматичним умовам або наявності природних ресурсів.

Абсолютна перевага – це здатність країни виробляти той чи інший товар ефективніше, тобто з меншими витратами у порівнянні з будь-якою іншою країною.

Абсолютні переваги можуть породжуватись природними факторами, але й можуть набуватися. Відповідно розрізняють природну перевагу та набуту перевагу.

Країни з вологим тропічним кліматом мають абсолютну перевагу у виробництві цитрусових, бананів, кави, інших екзотичних культур, які неможливо вирощувати в умовах помірного клімату.

Економічні ресурси – природні, трудові та ін. Розподілені між країнами нерівномірно. Деякі країни мають значні природні запаси нафти, газу залізної руди, інших корисних копалин, що створює для них ситуацію абсолютної переваги.

Певний вплив на формування абсолютних чинять також чисельність населення країни та розмір її території. Достатня кількість трудових ресурсів надає країні абсолютні переваги щодо трудомістких видів виробництва. Країни з великим розміром території мають більше шансів щодо концентрації певних природничих умов та природних ресурсів порівняно з невеликими країнами, що також сприяє утворенню ситуації абсолютної переваги.

Крім того, ефективне виробництво товарів потребує різних комбінацій ресурсів. Можливості створення таких оптимальних комбінацій визначатимуть абсолютну перевагу. Наприклад, Австралія, яка не має достатньої кількості трудових та капітальних ресурсів, але володіє значними земельними угіддями, має абсолютні переваги у виробництві “землемісткої” продукції – зерна, вовни, м’яса. Бразилія має поєднання тропічного клімату, родючих ґрунтів, численної некваліфікованої робочої сили, що створює передумови виникнення абсолютної переваги у виробництві кави.

Природні переваги, як правило, відіграють значну роль у таких галузях, як сільське господарство та видобувна промисловість. Переваги у виробництві різноманітної продукції в галузях обробної промисловості переважно є набутими.

Йдеться в першу чергу про те, що в сучасних умовах вплив природного фактора нівелюється під впливом науково-технічного прогресу в тій мірі, в якій застосування нової техніки, більш досконалих технологій дозволяє країні виповнити нестачу природних ресурсів – заміщувати природну сировину штучними матеріалами, працю – капіталом тощо. Це свідчить про те, що абсолютні переваги (і порівняльні також), які мають країни, не є сталими. Економічна ефективність, з якою країни здатні виробляти товари, може змінюватись і змінюється з перебігом часу.

В цілому з теорії абсолютних переваг випливало, що країни мають спеціалізуватись на виробництві і експорті тих товарів, у виготовленні яких вони мають абсолютну перевагу порівняно з іншими. І очевидно, кожній країні слід імпортувати такі товари, у виробництві яких такі переваги відсутні.

Наявність абсолютної переваги у виробництві товару забезпечує його конкурентоспроможність. Продаж конкурентоспроможних товарів за кордоном дозволяє країні збільшити обсяги національного виробництва, зайнятості і національного доходу. З іншого боку, вільна торгівля скорочує частину витрат цього доходу на споживання, оскільки імпорт забезпечує національних споживачів дешевшими товарами та послугами. Так зовнішня торгівля сприяє зростанню багатства нації.

Принципово важливий висновок теорії абсолютних переваг, що має значення для формування зовнішнього сектора економіки, полягав у твердженні, що від міжнародної торгівлі виграє кожна нація. Міжнародна торгівля – це гра з позитивною сумою для всіх її учасників на підставі унікальності якості, кількості й структури факторів виробництва, які формують абсолютні переваги країни у виготовленні окремих конкретних товарів.

Для пояснення свого висновку А.Сміт користувався наступним прикладом.

Дата добавления: 2014-01-07