Порівняльна перевага – це здатність країни виробляти товари та послуги з нижчими альтернативними витратами порівняно з іншими країнами

ТЕОРІЯ ПОРІВНЯЛЬНИХ ПЕРЕВАГ

Д. Рікардо у “Принципах політичної економії та оподаткування” (1817) доводить, що міжнародна торгівля є взаємовигідною навіть у тому випадку, коли одна країна може виробляти всі види продукції більш ефективно, ніж інша. Д. Рікардо вихо­дить не з абсолютної, а з відносної ефективності виробництва товарів у різних країнах, з порівняльної переваги.

Скористаємось для розгляду моделі порівняльної переваги нашим прикладом, дещо змінивши вихідні дані аналізу за незмінних припущень.

Викладаючи концепцію порівняльної переваги на основі трудової теорії вартості, Д.Рікардо порівнює витрати праці на виробництво одиниці вина та одиниці сукна в двох країнах - Англії та Португалії. Ми в побудові моделі порівняльної переваги виходимо з порівняння обсягів виробництва двох товарів у двох країнах з розрахунку на одиницю витрат праці. Отже, принципових відмінностей у цих двох підходах немає.

Економічна ситуація в країні А залишається незмінною: в умовах ав­таркії вона може виробляти й споживати 50 т зерна або 25 т вовни, фак­тичні обсяги виробництва й споживання становлять 20 т зерна та 15 т вовни. Але економічна ситуація в країні В змінюється: тепер вона стає абсолютно більш ефективною, ніж країна А, у виробництві обох товарів. Вона може виробляти 67 т зерна або 100 т вовни. Фактичні обсяги виробництва й споживання в умовах автаркії становлять 16 т зерна та 76 т вовни. Перенесемо ці дані на графічну модель порівняльної переваги (рис. 1.2), побудувавши відповідні криві внутрішніх виробничих можливостей та по­значивши точками Е₀ параметри виробництва і споживання країн в умо­вах автаркії.

Хоча країна В має абсолютну перевагу у виробництві обох товарів, зберігаються відмінності у співвідношеннях внутрішніх цін виробництва цих товарів в різних країнах.

У країні А: 1т зерна = 0,5т вовни, у країні В 1т зерна = 1,5т вовни, отже, альтернативна вартість виробництва 1т зерна в країні А є за інших рівних умов меншою, ніж у країні В. У країні В нижчою є альтернативна вартість виробництва 1т вовни: 1т вовни = 0,67 т зерна, тоді як в країні А 1т вовни = 2 т зерна. Отже, країна А має порівняльну (відносну) перевагу у виробництві зерна, а країна В – у виробництві вовни. Наявність порівняльної переваги визначить профіль спеціалізації країни у міжнародному обміні, напрямки її експорту та імпорту.

Д.Рікардо виводить принцип порівняльної переваги: підставою для виникнення та розвитку міжнародної торгівлі слугує виключно різниця у відносних витратах виробництва товарів, незалежно від абсолютної величини цих витрат;країни спеціалізуються на виробництві та експорті тих товарів, які вони можуть виробляти з меншими альтернативними витратами.

У нашому прикладі країні А доцільно спеціалізуватися на виробництві зерна і експортувати його в обмін на вовну – продукт спеціалізованого виробництва країни В. В умовах вільної торгівлі в межах внутрішніх витрат виробництва обох товарів сформується світова ціна. Припустимо, що ця ціна або мінове співвідношення встановлюється таким: 1т зерна = 1т вовни, відповідно обсяги фактичного експорту й імпорту становлять 20 т зерна та 20 т вовни.

За умов змін у структурі споживання без цілковитої спеціалізації та змін у структурі виробництва ми не можемо точно визначити нових рівнів споживання країн після обміну, але, як і в попередньому прикладі, лінії торгівельних можливостей пройдуть через точки Е₁, демонструючи збільшення споживання товарів без порівняльних переваг в обох країнах.

У випадку, коли країни відмовляються від виробництва товарів, щодо яких не мають порівняльної переваги і цілком спеціалізуються на вироб­ництві товарів з порівняльними перевагами, обсяги внутрішнього споживан­ня обох видів продукції значно зростуть. Таблиця 1.2. показує виграш обох країн від спеціалізації та торгівлі.

Внаслідок спеціалізації та торгівлі обидві країни виходять за межі внутрішніх виробничих можливостей, тепер споживчі можливості країн відображають лінії торговельних можливостей, які з'єднують точку виробничих можливостей країни для товару спеціалізованого виробництва та точку торговельної альтернативи. У даному випадку лінія торгівельних можливостей показує варіанти вибору, які має країна за умов спеціалізації на виробництві одного товару та обміну його на продукт спеці­алізованого виробництва іншої країни. Нові точки споживання (Е₁) лежать на лінії торгівельних можливостей (рис. 1.2), вони показують зростання споживання в обох країнах внаслідок спеціалізації та торгівлі.

Зростають обсяги виробництва й споживання у світовій економіці в цілому: за умов автаркії вироблялося 36 т зерна і 91 т вовни, в умовах міжнародної торгівлі виробництво й споживання зростають до 50 т зерна і 100 т вовни.

Таблиця 1.2.

Дата добавления: 2014-01-07