ПорівняльнИХ переваг

Розширення базової моделі

Порівняльні переваги і вигоди від зовнішньої торгівлі

Країни	Товари	Виробничі можливості країн	Виробництво та споживання в умовах автаркії	Виробництво в умовах спеціалізації	Експорт (+), імпорт (-)	Внутрішнє споживання після торгівлі	Виграш від спеціалізації та торгівлі
1	2	3	4	5	6	7	8
Країна А	зерно				- 20		+ 10
вовна				+ 20		+ 5
Країна В	зерно				+ 20		+ 4
вовна				- 20		+ 4
Світова економіка	зерно						+ 14
вовна						+ 9

Виключно за рахунок спеціалізації та торгівлі країни й світова економіка в цілому отримують результат, який за умов автаркії міг би бути наслідком або збільшення кількості виробничих ресурсів, або вдосконалення технології виробництва. У даному випадку чинником еконо­мічного зростання є зовнішня торгівля.

Вагомий внесок у розвиток рікардіанської теорії порівняльної пере­ваги був зроблений англійським економістом Дж.С. Міллем ("Принципи полі­тичної економії”, 1848). Якщо Д.Рікардо тільки окреслює ту цінову зо­ну, в межах якої виникає вигода від спеціалізації та обміну для двох країн, то Дж.С. Мілльуточнює поняття ціни обміну і створює теорію інтернаціональної вартості. Він залучає до аналізу транспортні витрати, що супроводжують обмін, розглядає випадок торгівлі багатьма товарами, відстежує залежність світової ціни та умов обміну від взаємного попиту країн на товари, що виробляються ними, величини капіталу, який вивільняється з виробництва одного товару й залучається у виробництво експортного товару.

Згідно закону інтернаціональної вартості Дж.С. Мілля, в умовах вільної торгівлі товари обмінюються при такому співвідношенні цін, яке встановлюється у проміжку між існуючими в кожній країні відносними цінами товарів, якими вони торгують. Рівень світової ціни (інтернаціональної вартості) цих товарів буде залежати від обсягів світового попиту та пропонування щодо кожного з них.

З'ясуємо закономірності встановлення світової ціни та рівноваги на світовому ринку. Закономірності ціноутворення в моделі порівняльних переваг ми спочатку розглянемо через визначення альтернативної ціни кожного товару кількістю одиниць кожного з двох товарів, які виробляються за одиницю часу, потім - визначимо альтернативні ціни через порівняння витрат часу на виробництво одиниці кожного з двох товарів і доведемо, що ці підходи еквівалентні.

Для аналізу альтернативних цін, що визначаються кількістю товарів, вироблених за однаковий період часу, скористаємось даними нашого прикладу базової моделі порівняльної переваги. Отже, альтернативна вартість ви­робництва в країні А: 1 т зерна = 0,5 т вовни, в країні В: 1 т зерна = 1,5 т вовни. Країна А має порівняльну перевагу у виробництві зерна, країна В – у виробництві вовни.

Припустимо, що світова ціна встановлюється на рівні, вищому за відносну ціну виробництва зерна в країні А, наприклад, 1 зерна = 0,1 вовни. За цією ціною виробникам зерна країни А невигідно експортувати зерно в країну В, оскільки на внутрішньому ринку за одиницю зерна вони можуть отримати вовни більше. Також з'ясовується, що за такою ціною країні А стає вигідніше виробляти й експортувати не зерно, а вовну, оскільки за одиницю вовни вона на світовому ринку зможе отримати 10 зерна, тоді як на внутрішньому ринку – лише 2 одиниці вовни. Виробники вовни країни В за світовою ціною 1 зерна/0,1 вовни матимуть ще більший стимул виробляти й експортувати вовну, оскільки за одиницю вовни на внутрішньому ринку вони отримують 0,67 зерна, тоді як на світовому можуть отрима­ти 10 одиниць зерна. В результаті на світовому ринку складеться ситуа­ція, коли обидві країни пропонуватимуть вовну, а попит пред'являтимуть на зерно.

Якби світова ціна встановилася на рівні, нижчому за відносну ціну зерна в країні В, наприклад, на рівні 1 зерна = 2 вовни, обидві країни почали б виробляти й експортувати тільки зерно і бажали б імпортувати вовну. На світовому ринку утворюється пропонування зерна при попиті на вовну. В обох ситуаціях торгівля є неможливою. Торгівля виникає лише за умови встановлення світової ціни в межах відносних цін, які існували в країнах на початку торгівлі. При цьому співвідношення попиту та про­понування визначатиме наближення світової ціни до умов певної країни. Якщо зростатиме попит на зерно, ціна встановиться ближче до умов краї­ни А, якщо зростатиме попит на вовну – ціна встановиться ближче до умов країни В. За межами відносних внутрішніх цін торгівлі не буде взагалі.

В залежності від попиту, пропонування та еластичності попиту і про­понування буде відбуватися розподіл виграшу від зовнішньої торгівлі між країнами. Чим нижчою є еластичність попиту на імпорт або експортного про­понування, тим більшим буде виграш країни від участі в торгівлі.

На початку аналізу базової моделі порівняльних переваг були зроблені припущення з метою його спрощення. Тепер ми будемо поступово знімати ці припущення і з’ясуємо, чи вплинуть на загальні висновки теорії Д.Рікардо наявність багатьох учасників торгівлі, які обмінюються багатьма товарами, а спеціалізація супроводжуються зростанням витрат трансформації. Отже, ми спробуємо наблизити модель "дві країни - два товари" до реальних умов міжнародної торгівлі.

Припустимо, що країни А й В торгують багатьма товарами, витрачаючи на їх виробництво певну кількість праці. Гіпотетичні дані щодо витрат праці на виробництво різних товарів представлені у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3.

Витрати виробництва (годин праці)
	Зерно	Деревина	Взуття	Одяг	Текстиль	Вовна
Країна А
Країна В

Країна А є більш ефективною у виробництві зерна, оскільки їй пот­рібно у 6 разів менше праці для виробництва одиниці зерна, ніж країні Б. Країна В є більш ефективною у виробництві вовни, на одиницю вовни вона витрачає лише 2 одиниці праці, тоді як країна А – 3 одиниці, Порівняння витрат щодо всіх видів товарів показує, що країна А має порівняльну пе­ревагу у виробництві зерна, деревини, взуття та одягу, країна В – у виробництві текстилю та вовни.

Але спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів, на­явність або відсутність порівняльної переваги у їх виробництві буде за­лежати не лише від кількісних співвідношень витрат праці, а й від співвідношень рівнів цін на працю, тобто від співвідношень рівнів заро­бітної плати цих країн. Наприклад, якщо рівні заробітної плати країн А і В співвідносяться як 1:1, то щойно визначені нами порівняльні перева­ги залишаться незмінними. Але якщо, наприклад, рівень заробітної плати в країні В зросте і перевищить рівень заробітної плати в країні А (7:6) то країна В втратить порівняльну перевагу у виробництві текстилю і буде спеціалізуватися лише на виробництві вовни. Країна А буде спеціалізува­тися на виробництві всіх інших товарів. Якщо заробітна плата в країні В порівняно з країною А знизиться, наприклад, їх співвідношення стане мен­шим за 5:9, то тепер країна А втратить порівняльну перевагу у виробницт­ві одягу та взуття і буде спеціалізуватися лише на зерні й деревині.

Отже, порівняльні переваги та спеціалізація країн визначаються співвідношенням рівнів заробітної плати для однофакторної моделі порівняльних переваг. Товари виробляються тими країнами, де нижчий рівень заробітної плати, отже, виробництво товару є відносно дешевшим. Рівень заробітної плати буде визначати положення розмежувальної риси щодо спеціалізації країн. У випадку, коли відносні рівні витрат праці й відносні рівні за­робітної плати в обох країнах співпадають, товар буде вироблятися обома країнами. Таким чином, зняття припущення щодо двох товарів не змінює висновків теорії порівняльної переваги.

Так само не змінить їх і зняття припущення щодо двох країн, оскільки аналіз буде справедливим і в разі розгляду альтернативних витрат однієї країни порівняно з витратами багатьох інших, які можуть бути агреговані як "інші країни світу".

У теоретичній концепції Д.Рікардо необхідною умовою розвитку міжнародного товарообміну є порівняльні переваги. На відміну від абсолютних переваг А.Сміта порівняльні переваги мають місце завжди, коли для виробництва двох товарів необхідні різні витрати. Якщо виробництво характеризується різними витратами, то внутрішні альтернативні вартості двох товарів у різних країнах не збігаються, внутрішні співвідношення цін до виходу на зовнішній ринок також будуть різнитися. Виражені в цінах витрати праці є фактором, який визначає напрям спеціалізації економіки, за якого кожна з країн отримує певний виграш від взаємної торгівлі.

У моделі Д.Рікардо, як і в моделі А.Сміта, становлення зовнішньої економіки с наслідком вільної гри ринкових сил. Міжнародна спеціалізація формується на основі невидимої руки ринку, яка координує товаропотоки між країнами. В результаті кожна країна отримує позитивний економічний ефект, який має назву "виграш від торгівлі". Він може реалізуватися у формі зростання виробництва (виробничий ефект) і збільшення обсягів споживання (споживчий ефект). Таким чином, теорія порівняльних переваг акцентувала увагу на значенні для формування зовнішнього сектора економіки співвідношення сукупного попиту на товар і його сукупного пропонування як всередині країни, так і з-за кордону.

Незважаючи на певну обмеженість класичних теорій, що полягає передусім у використанні категорії трудової теорії вартості й допущенні незмінності витрат виробництва, вони дозволяють пояснити і сучасні явища в міжнародному поділі праці, зовнішній торгівлі та пов'язаного з ними ціноутворення. На їх основі формується концепція ліберальної зовнішньоторговельної політики, яка нині активно використовується в багатьох країнах ринкової економіки.

Дата добавления: 2014-01-07