Витрати виробництва та абсолютна перевага

Країна	Тканина	Вино
Англія	1 год./ярд	4 год./ галон
Португалія	2 год./ярд	3 год./ галон

Виходячи з трудової теорії вартості, можна зробити висновок, що в Англії 1 галон вина буде обмінюватись на 4 ярди сукна, тоді як у Португалії – на 1,5 ярди сукна (або в Англії 1 ярд сукна буде обмінюватись на ¼ галони вина, у Португалії – на 2/3 галони вина). Ці дані свідчать, що Англія має абсолютну перевагу у виробництві тканини, тоді як Португалія – вина.

Розглянемо модель абсолютної переваги. Припустимо, що країни А і В виробляють два товари – зерно та вовну. Виробничі можливості країни А дозволяють їй виробляти 50 т зерна або 25 т вовни, країни В – 40 т зерна або 100 т вовни. Їх ілюструють відповідні криві внутрішніх виробничих можливостей (рис. 1.1).

Виробничі можливості країн (РРС) показують, що країна А має абсолютну перевагу у виробництві зерна, країна В – у виробництві вовни, оскільки виробляють більшу їх кількість, ніж інша країна.

В умовах закритої економіки кожна країна може споживати лише ті товари і лише ту їх кількість, яку вона виробляє. Припустимо, що країна А в умовах автаркії виробляє та споживає 20 т зерна і 15 т вовни (точка Е₀ на рис. 1.1. а), а країна В – 12 т зерна та 70 т вовни (точка Е₁ на рис. 1.1. б). Відносні ціни цих товарів на внутрішньому ринку визначаються відносними (альтернативними) витратами їх виробництва:

у країні А: 1 т зерна = 0,5 т вовни, або 1 т вовни = 2 т зерна,

у країні Б: 1 т зерна = 2,5 т вовни, або 1 т вовни = 0,4 т зерна.

Відносні ціни на одні й ті ж товари в різних країнах завжди є різними внаслідок відмінностей у забезпеченості факторами виробництва, технологіях, кваліфікації робочої сили та ін. Виробники зерна країни А можуть одержати на внутрішньому ринку за 1 т зерна 0,5 т вовни, тоді як виробники зерна країни В можуть одержати за 1 т зерна 2,5 т вовни – у 5 разів більше.

Тепер припустимо, що економіки країн А і В стають відкритими. Від­мінності у співвідношеннях витрат виробництва та відповідні відмінності відносних рівнів цін формують напрямки експортно-імпортних потоків:

§ країна А, яка заради виробництва 1 т зерна повинна відмовитись лише від виробництва 0,5 т вовни (тоді як країна В – від 2,5 т вовни), експортуватиме зерно й імпортуватиме вовну;

§ країна В, яка заради виробництва 1 т вовни повинна відмовитись лише від виробництва 0,4 т зерна (тоді як країна А – від 2 т зерна) експортуватиме вовну й імпортуватиме зерно.

За умов вільної торгівлі обидві країни матимуть можливість реалізувати свої абсолютні переваги.

В результаті міжнародного обміну відбувається формування єдиних світових цін. Їх рівень, безперечно, залежатиме від співвідношення по­питу та пропонування щодо певного товару. Але в усякому разі світові ціни складатимуться в межах співвідношень внутрішніх цін країн А і В.

Світова ціна зерна повинна встановитися в межах: 0,5 т вовни < 1 т зерна < 2,5 т вовни; світова ціна вовни повинна встановитися в межах: 0,4 т зерна < 1 т вовни < 2 т зерна.

У будь-якому випадку, якщо ціна товару на зовнішньому ринку є вищою від внутрішньої рівноважної ціни цього товару в країні-експортері, і нижчою, ніж внутрішня рівноважна ціна у країні-імпортері, торгівля між ними буде взаємовигідною.

Припустимо, що світова ціна встановлюється на рівні 1 т зерна = 1 т вовни. Кожна країна внаслідок зовнішньої торгівлі зможе розширити межі внутрішнього споживання, обсяги якого тепер визначатимуться ліні­ями торгівельних можливостей (пунктирні лінії на рис. 1.1 б).

При цьому приріст споживання може бути зумовлений двома причинами, які визначатимуть величину цього приросту:

§ зміни у структурі внутрішнього споживання;

§ спеціалізація виробництва.

У випадку, коли обсяги і структура виробництва в кожній з країн залишатимуться незмінними, а зміниться лише структура внутрішнього спо­живання, країни зможуть продавати частину продукції, у виробництві якої мають абсолютну перевагу. Графічно ці зміни у структурі споживання, пов’язані з міжнародним обміном, відображають лінії торгівельних можливостей (РТС), на рис. 1.1. б.

Виробники країни А отримають за кожну тону експортованого зерна 1 т вовни від країни В, тоді як у закритій економіці вони за тону зерна мали тільки 0,5 т вовни. Виробники країни В отримають за кожну тону експортованої вовни 0,5 т зерна, тоді як на внутрішньому ринку вони одержали б тільки 0,4 т зерна. Обидві країни вийдуть за межі колишніх параметрів споживання. Оскільки ми не знаємо уподобань спожи­вачів країн А та В, ми не можемо точно визначити, яка саме кількість обох видів продукції, буде обмінюватись, якими будуть нові обсяги спожи­вання вовни в країні А та зерна в країні Б. Але цілком зрозуміло, що вони будуть більшими, ніж в умовах автаркії, що й відображають лінії їх торговельних можливостей.

У випадку, коли країни відмовляться від виробництва продукції щодо якої не мають абсолютної переваги й почнуть спеціалізуватися виключно на виробництві товарів з абсолютною перевагою, вигоди від зовнішньої торгівлі зростають, оскільки збільшуються рівні споживання обох видів товарів в обох країнах.

Припустимо, що країна А відмовляється від виробництва вовни, а країна В – від виробництва зерна. За світовою ціною 1 т зерна = 1 т вовни, вони експортують й імпортують 20 т зерна та 20 т вовни. Результати обміну можуть бути зведені у таблицю.

Таблиця 1.1

Країни	Товари	Виробничі можливості	Виробництво і споживання в умовах автаркії	Виробництво в умовах спеціалізації	Експорт (+), імпорт (-)	Споживання після торгівлі	Виграш від торгівлі
1	2	3	4	5	6	7	8
Країна А	зерно				-20		+10
вовна				+20		+5
Країна В	зерно				+20		+8
вовна				-20		+10
Світова економіка	зерно						+18
вовна						+15

Аналіз даних таблиці показує, що внаслідок спеціалізації та торгівлі обидві країни мають приріст внутрішнього споживання (колонка 8). Зростає виробництво й споживання у світовій економіці в цілому. У даному випадку лінії торгівельних можливостей країн з’єднують точку спеціалізованого виробництва країни та точку торговельної альтернативи. Остання показує, скільки іншого товару могла б отримати країна, якби обміняла всю продукцію свого спеціалізованого виробництва на продукт спеціалізованого виробництва іншої країни.

Для країни А торговельна альтернатива за умов світової ціни 1 т зерна = 1 т вовни становитиме 50 т вовни за 50 т зерна. Для країни В – 100 т зерна за 100 т вовни. Нові точки внутрішнього споживання (Е₁) тепер належать лініям торгівельних можливостей і виходять за межі кривої внутрішніх виробничих можливостей обох країн. Отже, країнам вигідно здійснювати спеціалізацію виробництва та торгівлю на основі принципу абсолютної переваги.

Навіть якщо станеться так, що обидві країни зможуть виробляти одні й ті самі товари з однаковим ступенем ефективності, спеціалізація країн на виробництві певних товарів й обмін їх на продукти спеціалізованого виробництва інших країн також дадуть виграш порівняно з умовами автаркії.

Незважаючи на те, що теорія абсолютних переваг А. Сміта пояснила виникнення вигод від зовнішньої торгівлі, доцільність спеціалізації країн на виробництві товарів з абсолютними перевагами та довела переваги свободи торгівлі, вона не є універсальною. Зокрема, на її основі неможливо пояснити, чи буде такою ж доцільною і взаємовигідною торгівля між країнами, одна з яких має абсолютні переваги у виробництві всіх товарів, а інша – не має їх у виробництві жодного товару. Згідно логіки теорії абсолютної переваги перша країна мала б перетворитись у країну-виробника й експор­тера всіх товарів, друга – у країну-споживача й імпортера всіх товарів, оскільки всі закордонні товари для неї були б дешевшими. Але якщо країні вигідно купувати всі товари за кордоном, а продавати закордону ця країна нічого не може через неконкурентоспроможність всіх видів продукції, то як зрештою вона зможе розраховуватись за одержані то­вари? Відповіді на це запитання теорія абсолютної переваги не надала.

Доведення взаємовигідності міжнародної торгівлі за описаних умов було здійснене Д.Рікардо у теорії порівняльних переваг.

Дата добавления: 2014-01-07