Свобода торгівлі (фритредство) – це політика мінімального державного втручання у зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових сил попиту та пропонування

Джерела та аргументи протекціонізму

Свобода торгівлі та протекціонізм.

ТЕМА 2. МІЖНАРОДНА ТОРГОВЕЛЬНА ПОЛІТИКА

Розгляд теорій міжнародної торгівлі показав, що спеціалі­зація країн й обмін товарами сприяв економічному зростанню кожного з учасників торгівлі й світової економіки в цілому. Але ми виходили з того, що на шляху міжнародної торгівлі немає жодних перешкод, у цей процес це втручається держава і не намагається впливати на нього. В реальній дійс­ності зовнішньоекономічна політика держав чинить значний вплив на обсяги й напрямки торгівля.

У залежності від масштабів втручання держави у міжнародні торгівлю розрізняють протекціоністську торгівельну політику та політику свободи торгівлі.

Протекціонізм – це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом застосування тарифних й нетарифних інструментів торгівельної політики.

Політика протекціонізму була теоретично обґрунтована представниками меркантилізму. Класична теорія, що приходить на зміну йому, відкидає погляди меркантилістів не тільки на джерело багатства нації, економічну держави, але й докорінно змінює наукові уявлення про природу, принципи, й методи здійснення міжнародного обміну, А. Сміт та Д. Рікардо послідовно відстоювали принцип свободи торгівлі як умову реалізації абсолютної та порівняльної переваг. Обґрунтувавши теоретично переваги свободи торгівлі, Д. Рікардо намагався переконати англійський парламент відмовитись, від традиційної політики протекціонізму. Його зусилля не були марними: у 1840 р. Англія стала першою індустріальною країною, яка офіційно проголосила політику фритредерства. Наступні сімдесят років стрімкого еконо­мічного зростання зробили Англію найбагатшою країною світу.

Політика свободи торгівлі передбачає усунення торгівельних обмежень, сприяння взаємовигідному поділу праці між країнами, внаслідок чого стає можливою реалізація порівняльних переваг, ефективне використання ресурсів, зростання добробуту країн. Свобода торгівлі стимулює конкуренцію і обмежує монопольну владу. Конкуренція змушує національних виробників за­стосовувати більш ефективні технології, знижувати витрати й ціни. Виграють не тільки ефективні виробники, виграють і споживачі, які мають широкі можливості споживчого вибору.

Протекціонізм здатний звести нанівець вигоди від міжнародної спеціалізації. Якщо країни не можуть вільно обмінюватись товарами, вони будуть змушені, переміщувати ресурси з галузей, що мають порівняльну перевагу у галузі, які її не мають, для того, щоб задовольнити різноманітні потреби національних споживачів, ефективне використання ресурсів стає неможливим. Виникає закономірне запитання: чому політика протекціонізму є поширеною, якщо переваги свободи торгівлі незаперечні? Для того, щоб зрозуміти витоки протекціонізму, потрібно в першу чергу проаналізувати процес розподілу доходів, який відбувається в країнах після спеціалізації та міжнародного обміну.

Скористаємось прикладом нашої моделі порівняльних переваг, коли дві країни А і Б виробляють два товари – зерно та вовну. Припустимо, що для їх виробництва використовуються два фактори – земля та праця, причому у виробництві зерна інтенсивніше використовується земля, а виробництво вовни є більш трудомістким процесом. У країні А відносно надлишковим фактором є земля, в країні Б – праця. Згідно з теорією Хекшера-Оліна в цьому випадку країна А буде спеціалізуватися на виробництві зерна, країна Б – на виробництві вовни, відповідно складатимуться експортно-імпортні потоки товарів між ними.

Як вплине торгівля на доходи власників факторів виробництва в обох країнах? Одразу ж зауважимо, що цей вплив буде залежати від часового періоду, що розглядається. У короткостроковому періоді зростають доходи власників факторів виробництва, які пов`язані з експортними галузями й скорочуються доходи в галузях, які конкурують з імпортом. Отже, внаслідок спеціалізації та торгівлі зростуть доходи власників землі в країні А. Оскільки зростає виробництво зерна, зростає попит на землю, зростає відповідно орендна плата і доходи землевласників. Одночасно зростає й попит на сільськогосподарських робітників, зростає їх заробітна плата. Виробники вовни країни А змушені скорочувати виробництво, оскільки імпортна вовна на тепер значно дешевша за вітчизняну. Попит на працю робітників, а також на сільськогосподарські угіддя падає, зменшують доходи робітників та землевласників у цій галузі. Зворотні процеси відбуваються в країні Б, де зростають доходи робітників та землевласників у виробництві вовни й скорочуються доходи землевласників та робітників у виробництві зерна.

На відміну від короткострокового періоду, у довгостроковому періоді ресурси здійснюють міжгалузеві переміщення. Вищі ставки заробітної плати у виробництві зерна в країні А будуть приваблювати туди додаткових робітників, в тому числі й тих, що втратили роботу у виробництві вовни. Зростання пропонування праці призведе до зменшення заробітної плати. Окрім того, також почнуть вирівнюватись ставки орендної плати за землю внаслідок перерозподілу угідь на користь вирощування зерна. В країні Б, навпаки, кількість земель, зайнятих під зерном, буде скорочуватись, робітники будуть переміщуватись у виробництво вовни.

Таким чином, у довгостроковому періоді відновлюється порушена рівновага між попитом та пропонуванням ресурсів, рівень доходів поступово вирівнюється, але ставки заробітної та орендної плати не повертаються до початкового рівня умов автаркії. Це пояснюється тим, що скорочення виробництва вовни в країні А призвело до вивільнення значної кількості праці, оскільки це трудомістке виробництво і невеликої кількості землі. А нарощування виробництва зерна потребувало, навпаки, багато землі й відносно небагато праці. В результаті в країні А утворюється надлишок праці та дефіцит землі. Оскільки ринковий механізм ліквідує дефіцити та надлишки, ціни факторів виробництва змінюються: рівень заробітної плати в цілому в економіці повинен знизитись, а ставки орендної плати за землю - зрости. Відповідно в країні А у довгостроковому періоді після завершення пристосування ринку від спеціалізації та торгівлі виграють у доходах всі землевласники, а програють всі робітники, незалежно від того в якому виробництві ці ресурси зайняті. У країні Б, навпаки, програють всі землевласники й виграють у доходах всі робітники.

Дослідження впливу міжнародної торгівлі на доходи власників ресурсів зайнятих в експортних та імпортоконкуруючих галузях були здійснені у 40-х роках американськими економістами В.Столпером та П.Семюелсоном, які сформулювали теорему, справедливу за наступних припущень; наявність досконалої конкуренції, вільне міжгалузеве переміщення факторів виробництва, незмінність загального пропонування факторів виробництва.

Дата добавления: 2014-01-07