І етап. Підходи на засадах виділення різних шкіл

Тема 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ У СВІТІ ТА УКРАЇНІ

Питання для самостійної роботи над темою

1.Який зміст поняття менеджменту?

2.Чому в управлінні організацією менеджер є ключовою фігурою?

3. Що означає поняття "бажаний стан організації"?

4. Конкурентоспроможний продукт: що це?

5. Чому одні організації постійно домагаються успіху а інші перебувають у аутсайдерах?

Управління існує з тих пір, коли почали виникати відносини між людьми, з'явилися перші організації, елементи виробничо-госпо­дарської діяльності. Практика управління формувалась в Шумерії, Македонії при Олександрі Македонському, Римі, Київській Русі та інших старовинних державах. На чолі організацій стояли королі, ца­рі, князі, воєводи, генерали.

Управлінню до 1900 року були властиві такі особливості, як:

-менші, ніж в сучасних умовах пропорції між чисельністю керівни­ків і некерівників;

-невелика чисельність керівників середньої ланки;

-малочисельна група керівників вищої ланки;

-підвищена роль лідера (головного керівника);

-переважаюче використання адміністративно-командних важелів.

Слід відзначити, що в історії управління є випадки, коли струк­тури управління, які виникли в стародавні часи, збереглися до на­ших часів. Прикладом може бути структура управління католиць­кою церквою: папа (головний керівник), кардинали, архієпископи, єпископи і приходські священники. В певних межах прикладом може бути і структура управління православною церквою.

Однак до кінця XIX століття наукові підходи в галузі управління не використовувались. Навіть великі успіхи Роберта Оуена (початок XIX століття) у використанні системи оплати праці, методів оцінки трудового вкладу, способів покращення умов праці не сприяли по­силенню досліджень в галузі управління.

Інтерес до управління почав проявлятись на початку XX століт­тя в США. З моменту опублікування книги Фредеріка І. Тейлора "Принципи наукового управління" (1911р.) управління стає галуз­зю самостійного наукового дослідження.

Як предмет науки управління пройшло певні етапи свого роз­витку. Американський менеджмент виділяє наступні кроки цього шляху:

Тут можна виділити такі школи:

· Школа наукового управління (1885-1920 рр.) найтісніше пов'яза­на з роботами Фредеріка І. Тейлора, Френка і Лілії Гілбрейт, Генрі Гантта. Вони займались дослідженнями на рівні організації, проду­куванням виробничого менеджменту. Тейлор і Гілбрейт, які почи­нали свою кар'єру робітниками, займались спостереженнями, замі­рами і аналізом операцій ручної праці, стимулюванням трудового вкладу, нормуванням праці тощо.

· Класична (адміністративна) школа управління (1920-1950 рр.) започаткована Анрі Файолем, якого часто називають батьком ме­неджменту. Він керував французькою вугільною компанією, тобто був крупним менеджером, як і інші засновники адміністративної школи, Ліндан Ірвік (консультант з питань управління в Англії), Джеймс Д. Муні (працював в компанії "Дженерал Моторе"). Саме представники цієї школи управління розвинули принципи управлін­ня. Позитивну роль відіграють 14 принципів менеджменту Файоля:

-поділ праці;

-повноваження та відповідальність;

-дисципліна;

-єдиновладдя;

-єдність напряму діяльності;

-підпорядкування особистих інтересів загальним;

-винагорода персоналу;

-централізація;

-скалярний ланцюг (ієрархія управління);

-порядок;

-справедливість;

-стабільність робочого місця персоналу;

-ініціатива;

-корпоративний дух.

Було описано функції управління (за Файолем - це планування, організація, розпорядництво, координування та контроль), система­тизовано підхід до управління всією організацією.

· Школу людських стосунків (1930-1950 рр.) заснували Мері Паркер Фолліт та Елтон Мейо. Фолліт вперше визначила менеджмент "забезпечення вико­нання роботи з допомогою інших осіб". Школа рекомендувала ви­користовувати прийом управління людськими відносинами шляхом впливу безпосередніх керівників на працівників, консультацій з працівниками, забезпечення широких можливостей спілкування на роботі.

· Школа поведінських наук (1950 р. до нашого часу) формувалась Крисом Анджирисом, Ренсоном Лайкертом, Дугласом Мак Грегорем, Фредеріком Гербергом та іншими вченими - біхевіористами. В основі лежать методи налагодження міжособистих відносин, підви­щення ефективності людських ресурсів.

· Школа науки управління (кількісного підходу) (1950 р. і до на­ших днів) виникла в Англії під час другої світової війни як наслідок пошуку шляхів боротьби з масовими німецькими повітряними уда­рами, підводним німецьким флотом, а також висадки союзників в Європі. Основою школи є дослідження моделей, тобто форм пред­ставлення реальності і операцій. Після створення моделі змінним величинам задаються кількісні значення. Особлива роль тут відво­диться комп'ютерам.

Дата добавления: 2014-01-07