Динаміка структури Зведеного бюджету України

(за доходами і видатками бюджету), у %

Види бюджетів
ДОХОДИ
Державний бюджет	52,1	74,9	77,6	79,2	73,5	75,2	75,4
Місцеві бюджети	47,9	25,1	22,4	20,8	26,5	24,8	24,6
ВИДАТКИ
Державний бюджет	60,6	62,1	58,9	60,9	57,3	59,0	58,6
Місцеві бюджети	39,4	37,9	41,1	39,1	42,7	41,0	41,4

З наведених даних видно, що в кількісному виразі структура бюджетної системи за видами бюджетів так само нестабільна, як за доходами, так і за ви­дат­ками. Мінімальний рівень централізації бюджету зафіксований у 1993 році – Державний бюджет становив за видатками 60,6%, а за доходами – 52,1%. Мак­си­мальний рівень був у 2006 році – за видатками – 60,9%, за доходами – 79,2%. У 2005 році в Державному бюджеті України було зосереджено майже 78% доходів і 59% видатків бюджетної системи, у місцевих бюджетах – відповідно 22% і 41%, що свідчить про достатньо високий ступінь централізації бюджет­них ресурсів (у світовій практиці вважається, що оптимальним є процентне співвідношення центрального і місцевого бюджетів – 60:40). Високою зали­ша­ється бюджетна централізація і на рівні місцевих бюджетів. Переважна частина коштів (у різні роки від 60 до 70%) спрямовується в централізовані регіональні бюджети – обласні та районні. Безпосередньо в розпорядженні влади населених пунктів (міст республіканського і обласного значення, селищ, сіл) залишається вкрай обмежена сума бюджетних коштів – в 2000р. 8,5%, а в 2001р. – 11,5%. Водночас переважна частина бюджетного фінансування здійснюється саме міс­це­­ви­ми органами самоврядування. Таким чином, принцип субсидіарності (мак­си­­маль­ного наближення фінансування соціальних послуг до місця їх надання), визначений у Бюджетному кодексі, поки що має суто декларативний характер.

Серед недоліків чинної практики формування дохідної бази місцевих бюджетів слід відзначити невелику частку власних доходів, які є фінансовою основою для виконання власних повноважень органів місцевого самоврядува­ння. Так, у 2006 році в цілому по місцевих бюджетах України співвідношення власних та закріплених доходів становило 14% і 86%. На рівні багатьох місце­вих бюджетів питома вага доходів, що не враховуються при визначенні обсягів між бюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання) є ще меншою. Зокрема, у 2005 році власні доходи не перевищували 10% в бюджетах таких обласних центрів, як Ужгород (5%), Вінниця і Сімферополь (6%), Житомир, Рівне, Хер­сон (7%), Луганськ і Луцьк (8%).

Упродовж 2001 – 2005 рр. відбувалося поступове та неухильне зменшен­ня податкових і неподаткових надходжень місцевих бюджетів (див. табл. 5.2.5).

Таблиця 4.2.5

Структура доходів місцевих бюджетів України, у %

ГРУПИ ДОХОДІВ	РОКИ
Податкові надходження	59,3	54,2	43,9	77,6	76,4	80,3	96,6
Неподаткові надходження	8,3	7,2	6,6	12,0	11,0	10,4	3,4
Доходи від операцій з капіта­лом	0,5	2,9	3,9	6,7	7,9	6,2	0,04
Цільові фонди	2,7	1,5	2,1	3,7	4,7	3,1	-
Офіційні трансферти	29,2	34,2	43,5	-	-	-	-
Усього доходів

За період з 2001 по 2005 рр. частка податкових надходжень знизилася з 59% до 44%, неподаткових – з 8% до 6%, причому 5% з них складали власні до­хо­­ди бюджетних установ. Така тенденція свідчить про послаблення дохідної ба­зи місцевих бюджетів, в тому числі власної, значно ускладнює проведення фі­нан­сової децентралізації відповідно до децентралізації влади, яка прово­дить­ся в Україні. Щоразу завдання, які покладаються на місцеве самоврядування зрос­та­ють, проте даний процес не супроводжується адекватним збільшенням фі­нан­со­вих ресурсів, які надходять у розпорядження місцевого самоврядування.

Спостерігається також послаблення фіскальної ролі місцевих податків і зборів, які є важливою складовою власних доходів та невід’ємним атрибутом фінансово незалежного місцевого самоврядування. Так, якщо у 1998 році за рахунок цих податків було сформовано 6% доходів місцевих бюджетів (без врахування міжбюджетних трансфертів), то у 2005 році – лише 2%. У сукупних доходах місцевих бюджетів України питома вага місцевих податків і зборів у 2006 році скоротилася до 1%.

На бюджетній безпеці не може не позначатися діюча правова база, профе­сіо­налізм і ретельність розробки і процедура розгляду та затвер­дже­н­ня бюд­же­ту. Головним законодавчим актом, який на сьогодні визначає бюд­жет­ний процес в Україні є Бюджетний кодекс. Поряд з цим, в умовах за­род­жен­ня і розвитку демократії в країні все значущим стає положення про по­двій­ну детер­мі­нованість бюджету – результатами економічної взаємодії в умовах ринку та політичного погодження у демократичних інститутах. При цьому результати прий­няття рішень у демократичних процедурах прямо впливають на бюджет, часто не враховуючи економічні реалії. В цих умовах подекуди визначальними в плані показників і пропорцій бюджету стає вплив на нього явищ бюрократи­за­ції, корупції, лобіювання, дії групових інтересів тощо.

Бюджетна безпека не в останню чергу залежить від ретельності складан­ня бюджету, високого ступеня деталізації усіх його складових. Це обумовлено тим, що, з огляду на ці фактори, не тільки зростає чи, навпаки, знижується об­ґру­н­то­ва­ність закладених у бюджеті показників, а й підвищується можли­вість повно­цін­ного контролю за витрачанням бюджетних коштів. Про ступінь де­та­лізації Державного бюджету України донедавна говорити не доводилось. Лише в останні роки найголовнішому фінансовому документу держави почала приді­ля­тись більша увага. А до 2000 року Закон про держбюджет обмежувався 5 де­сят­ками статей разом з додатками, які зазвичай не підлягали опублікуван­ню, що не сприяло прозорості бюджету в очах платників податків. Для прик­ла­ду, скажімо, у США закон про бюджет складається більш ніж з 2 тис. сторінок. У Фран­ції для обговорення бюджету у парламенті сенатори і депутати витра­чають три місяці, в Україні ці процедури відбуваються у дещо спрощений спосіб.

Бюджетна безпека залежить від своєчасності прийняття бюджету, оскіль­­ки зволікання у бюджетному процесі є дестабілізуючим чинником. Серед основних наслідків несвоєчасності прийняття бюджету: дезорганізація в соці­аль­но-економічній сфері, зниження інвестиційної активності, посилен­ня інфля­цій­них процесів, дестабілізація національної валюти тощо (в цьому плані вда­лим прикладом є 1997 рік – Закон „Про Державний бюджет на 1997 рік” був прийнятий 27 червня 1997 р., фактично із запізненням у півроку).

Ступінь бюджетної безпеки держави зростає або знижується за наявності чи відсутності бюджетних резервів, що утворюються у бюджетах усіх рівнів для фінансування непередбачених витрат (згідно положень Бюджетного кодек­су, розмір резерву не може перевищувати 1% обсягу видатків загального фонду бюджету).

Бюджетна безпека також визначається розмірами існуючих пільг, систе­мою бухгалтерської звітності, рів­нем бюджетної дисципліни.

Дата добавления: 2014-01-07