Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Сутність матеріалізму





Сутність ідеалізму

1) розглядає свідомість у відриві від природи;

2) стверджує, що свідомість, мислення, психічне, духовне лежать в основі, тобто первісні, а матерія, природа і фізичне – це похідне, вторинне;

3) пізнати світ до кінця неможливо.

Матеріалізм – (лат. materialis – речовий) – науковий філософський напрямок, при якому вважається, що первинність належить матерії, природі, буттю, фізичному, а свідомість і мислення – це властивість матерії.

1) матерія ніким не створена, а існує вічно;

2) простір і час – це об`єктивно існуючі форми буття матерії;

3) мислення невід`ємне від матерії, яка мислить;

4) єдність світу складається з його матеріальності;

5) світ і його закономірності пізнаються людською свідомістю.

Вперше термін “матеріалізм” почали використовувати в XVII столітті в розумінні фізичних уявлень про матерію (Р.Бойль), а пізніше для протиставлення ідеалізму.

Існує два напрямки розвитку матеріалізму

 
 

 

 


Домарксистський (з давніх часів до 40-х р.р. ХІХ ст.) (дав. китайська – Лаоцзі, індійська – Локаята, грецька – Геракліт, Анаксагор, Емпедокл, Демокріт, Епікур і т.д. ) Основна ідея - світ матеріальний, - світ існує незалежно від свідомості людей   марксистський (діалектичний) ( сер. ХІХ ст.) К.Маркс, Ф.Енгельс Основна ідея - матеріальне буття визначає суспільну свідомість (мораль, право, ідеї, теорії) - критика релігії, велика роль практики у пізнанні світу

 

Таким чином, боротьба ідеалізму з матеріалізмом яскраво відбиває протилежні тенденції, які існували у світовій суспільній і філософській думці та спонукали людство до подальшого пошуку істини. Як говорив представник епохи Відродження Леонардо да Вінчі: “Досвід ніколи не помиляється, помиляються тільки ваші міркування. Мудрість – це дочка досвіду». В німецькій класичній філософії позиції ідеалізму відстоювали Г.Гегель, Е. Кант, Й. Фіхте, А. Шелінг, а на матеріалістичних засадах розвинули свої вчення Л. Фейєрбах, К. Маркс та ін.

6.2. Філософські погляди представників ідеалізму (Е.Кант, Г.Гегель, Й. Фіхте, Ф. Шеллінг)

І. Кант (1724-1804) - родоначальник німецького класичного ідеалізму. В перший (докритичний) етап своє діяльності створив космогонічну гіпотезу, за якою виникнення і еволюція планетної системи виводится з первинної «туманності». Філософ вважав, що існує великий Всесвіт галактик поза нашої галактики. Він розвинув вчення про відносність руху і спокою, ввів поняття про заперечні величини. Його теорія відіграла вагому роль у розвитку діалектики.

У 1770 р. здійснився перехід його до поглядів «критичного» періоду (роботи «Критика чистого розуму» «Критика практичного розуму» «Критика здібності судження»), який ґрунтуються на наступних засадах:



1) природа речей (річ в собі) принципово недоступна нашому пізнанню;

2) пізнання можливе тільки відносно «явищ», тобто способу, за яким речі розкриваються у нашому досвіді;

3) достовірне теоретичне знання можна отримати тільки в математиці і природознавстві;

4) в нашому знанні існують апріорні знання, які незалежні від нашого досвіду і апостеріорні, які отримуються із досвіду;

5) розум спрямуваний до безумовного знання, яке витікає з вищих етичних запитів (тобто людський розсудок намагається вирішити питання про межі і безмежність світу в просторі і часі, про можливість існування неподільних елементів світу, про характер процесів, про бога як безумовно необхідної істоти);

6) розум за природою має антиномію, тобто подвоюється у протиріччях (теза і антитеза), але ці протиріччя тільки здаються. Розрішити цю проблему можна тільки в обмеженні знання на користь віри, в розрізненні «речей в собі» і явищ як непізнаваними. Так, з рівною доказовістю можуть бути доведені протилежні рішення: світ і кінцевий, і безмежний; існують неподільні частки (атоми) - таких часток немає; усі процеси причинно обумовлені, але можуть здійснюються довільно. Всі тези і антитези можна довести досить успішно, таким чином, розум роздвоюється у суперечностях.





Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 269; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2019) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.002 сек.