Патронажна сім‘я

Новою формою влаштування дітей-сиріт е патронажна сім'я. Вона передбачає створення інституту професійних вихователів, що заміщують сім'ї на певний час. Суть справи у тому, що дитина по­селяється на певний час у звичайну сім'ю. Це можуть бути діти з дитячого будинку або з неблагополучних сімей, вилучених тимча­сово до з'ясування ситуації. Після того, як дитина одержить необ­хідну соціaльно-психологічну допомогу в патронажній сім‘ї (наприк­лад, у зв'язку з залишками стресу від виявленої батьками жорсто­кості), вона повертається до своєї кровної сім'ї, якщо в ній змінили­ся умови.

Сім'я, що побажала стати патронажною, проходить обстеження й попереднє навчання. Вона повинна бути відкритою для постійно­го контактy з психологом і соціальним працівником; можливий кон­такт такої сім'ї з рідною сім'єю дитини для побудови спільних пер­спектив її майбутнього життя.

На відміну від відомих сімейних форм (усиновлення й опіка, прийомна сім'я) патронатне виховання - найбільш гнучке. Воно може бути використане для дітей з встановленим статусом або без нього.

Патронатне виховання може служити й формою допомоги сім'ям, що потрапили у важку життєву ситуацію. Діти можуть роз­міщуватися в сім'ї патронатних вихователів на термін до одного місяця, можуть на термін до шести місяців, іноді й періодично на декілька днів (вихідні дні, канікули). І, нарешті, тривало (від шести місяців і більше, до тих пір, поки підлітку не виповниться 18 років).

Патронатний вихователь – це професія тих, хто бере дитину на виховання, хто піклується про неї, у чиїй сім'ї дитина живе.

Патронатний вихователь знаходиться на роботі, одержує за­робітну плату й соціальні гарантії. Але це не звичайна професія, це робота протягом 24 годин на добу з дітьми, які перенесли траге­дію, що відстають з ряду причин у розвитку, не можуть часом обслужити себе, не знають норм поведінки в суспільстві. Але це ще й люди, що володіють душевним теплом, здатні виявити турбо­ту, увагу.

Дитяче село "SOS".

Дитина влаштовується в дитячу установу особливого типу. У неї е свій дім, вихователька, яку вона називає "мамою", брати й сестри (теж із числа дітей, що залишилися без опікування батьків). Кожна "сім'я", що складається з "мами" й восьми дітей, живе в окремому будинку або квартирі, у них е власні гроші, своє госпо­дарство. Діти відвідують муніципальні дитячі садки й школи. Для роботи в такому дитячому селі "мама" проходить спеціальну пси­холого-педагогічну підготовку, психолог допомагає їй у вихованні дітей. Це дозволяє подолати безліч недоліків традиційного дитячо­го будинку - у дітей з'являється почуття власного даху, безпеки,

вони виростають більш адаптованими до умов сучасного життя.

Дата добавления: 2014-01-07