З прийомною сім'єю

Методика роботи соціального робітника

Пансіонат сімейного виховання

Створення пансіонату сімейного виховання майже ідентичні дитячому селу. Різниця в тому, що діти живуть не в селі, а в місті, кожна сім'я в окремій квартирі, але все – в одній будівлі.

……………………………………………………………………..

Загальноосвітня школа на сучасному етапі її розвитку залуче­на до процесу вирішення проблеми сирітства. Основу роль у вирі­шенні даної проблеми відіграють соціальний педагог і шкільний пси­холог.

Першим наnрямком діяльності школи з прийомними або опі­кунськими сім'ями є передчасна робота з людьми, що планують взяти у свою сім'ю прийомну дитину. Соціальний педагог, психолог проводять курс занять (лекцій і семінарів), у ході яких розкрива­ються особливості дитини-сироти, можливі труднощі в ії розвитку, а також інформують про зміст і прийоми педагогічного впливу (при зверненні до школи за допомогою соціальних служб).

Другий напрямок – консультування сімей, що вже всиновили, або тик, що опікують дитину. Для організації консультування со­ціальному педагогу необхідне знання історії входження прийомної дитини до сім'ї; стан здоров'я дитини до входження й після нього в прийомну сім'ю; характеру стосунків батьків з рідними й прийом­ними дітьми; психологічного клімату в сім'ї; рівень педагогічних знань батьків; матеріальних проблем прийомної сім'ї; потреб й інте­ресів прийомної дитини; особливостей її характеру.

Для збору емпіричного матеріaлу соціальний педагог викори­стовує такі методики: вивчення біографічних даних і життєвих історій прийомних дітей, проведення спостережень, бесіди, інтерв'ю, ан­кетування.

У роботі з прийомними сім'ями використовуються проективні методики: "кінетичний малюнок сім‘ї, модифіковані варіанти тестів – "незакінчене речення", "шкали соціальної дистанції", спрямовані на встановлення психологічного стану дітей і рівня інтегрування в нову сім'ю.

За допомогою методики "типовий сімейний стан" Е.Ейдеміл­лера і В.Юстицького можна виявити зміни психологічних станів членів прийомної сім'ї, методику Холмса й Раге "Визначення стре­состійкості й соціальної адаптації можна використовувати тривалий час (від 2-х до 1 0 років).

Досить важливим для соціального робітника е визначення фак­торів ризику дитини, тобто соціально-психологічних особливостей її розвитку, які потребують спрямованої уваги прийомних батьків та спеціалістів.

У таблиці "Фактори ризику", яка містить діагностику факторів ризику, яких зазнала прийомна дитина з втратою батьківського піклу­вання, кожному встановленому патологічному чиннику дається відповідна оцінка в балах, що в результаті дає можливість визначи­ти, наскільки е психічно обтяжливим анамнез розвитку кожної прийомної дитини (це виражається в сумі балів "фактору ризику"), які несе в своєму досвіді конкретна прийомна дитина, можливості прийомної сім'ї вирішити проблеми їі психологічного й педагогічно­го розвитку.

Виявлені "фактори ризику" в історії життя розвитку прийом­них дітей можна оцінити за допомогою діагностичної оцінки DSM­ІІІ- R (довідник з діагностичних критеріїв психічних розладів) при кодуванні як загальної важкості хронічного психо-соціального стре­сового чинника, так і численних гострих ситуацій, які мали місце впродовж року, що передував діагностичній оцінці. Слід зазначити, що стресовий чинник часто відіграє роль каталізатора розладу, а також може бути й наслідком психічної патології. Щодо прийомних дітей, то, імовірніше, більш руйнівними будуть наслідки дії трива­лих хронічних стрес-чинників, у порівнянні з дією гострих.

За діагностичною оцінкою, значущими серед виявлених пси­хо-соціальних стрес-чинників, що були в житті прийомної дитини й, можливо, спричинили розвиток захворювань, слід вважати не більше чотирьох максимально виражених показників. Важливо зазначити, що Довідник не враховує такого критерію, як втрата дитиною бать­ківського піклування: такий чинник, як відмова батьків від дитини належить до хронічних стрес-чинників, а розлучення батьків, смерть одного чи обох батьків – до гострих. Обидва випадки - і гостра дія, і хронічна - діагностуються як важкі (код 4 шкали при макси­мальному коді 6). Отже, втрату дитиною батьківського піклування або внаслідок розлучення батьків, або відмову від дитини можна оцінити одночасно як гострий і як хронічний стрес - чинник та співвіднести його з кодом 4- важким.

Коди шкал діагностичних критеріїв стрес-чинників та бали факторів ризику прийомної дитини не збігаються. Діагностичні кри­терії стрес-чинників несуть інформацію про ступінь важкості жит­тєвих травмуючих обставин, які пережила дитина, як таких, що можуть призвести до розвитку психосоматичних розладів. Вели­чина балів факторів ризику дає можливість визначитися щодо не­обхідного ступеня "запасу" прийомної родини, психологічної та пе­дагогічної підготовленості прийомних батьків для розв'язання на­вчальних проблем прийомної дитини. Чим вищий бал, тим більше родина потребує резерву для прийняття дитини й адекватного вир­ішення її життєвих запитів. Фактори ризику прийомної дитини ма­ють враховуватися як соціальним педагогом, так і прийомними бать­ками, якщо її беруть у родину.

Для виявлення стресового навантаження соціальний педагог може використати таблицю № 1 (якщо час знаходження дитини в прийомній сім'ї складає рік) і таблицю № 2 (більше 2-х років).

Таблиця 1

Як правило, прийомні батьки вказують, що з часом вплив ука­заних показників зменшується, проте все ж тривалий період прожи­вання прийомної дитини в сім'ї не послаблює напруження окремих аспектів сімейного житгя.

Таблиця 2

Таблиця повинна показати соціальному педагогу зміни трива­лого періоду, які призводять до стресових навантажень у прийомній сім'ї. Її результати будуть обумовлювати подальші напрямки робо­ти соціального робітника з сім'єю.

Роль соціального робітника й шкільного психолога особливо велика на першому етапі життя дитини в сім'ї, а також у тих випад­ках, коли сім'я знаходиться в кризовій ситуації, в основному обу­мовленої такими факторами:

- психологічним стресом, який переживає дитина через втрату власних батьків або сім'ї;

- психологічною дезаптацією у зв'язку з переходом дитини в абсолютно нові, незвичні умови життя;

- гибелі рідної дитини батьків-усиновителів, що е могутньою психотравмою для всієї сім'ї та ін.

До функцій соціального робітника входять:

· постійна психолого-педагогічна підтримка сім'ї;

· динамічне спостереження за психологічним станом членів сім'ї;

• виявлення проблем у розвитку, навчанні, емоціональному бла­гополуччі й психічному здоров'ї дітей;

- виявлення психологічних проблем і педагогічних труднощів батьків;

· допомога в подоланні кризових ситуацій;

· зняття емоціонального напруження й конфліктності в сім'ї;

· консультування батьків з проблем виховання й розвитку ди­тини, а також взаємостосунки в сім'ї;

· допомога в організації сімейного дозвілля, що має велике зна­чення для згуртування сім'ї (направлення в творчі гуртки, спортивні секції, організація спільних екскурсій для дітей і батьків, створення умов для відпочинку дітей з батьками в санаторіях і будинках відпо­чинку та ін.).

Найважливішою умовою ефективної роботи соціального робітника е досягнення контакту як із членами прийомної сім'ї, так і з прийомною дитиною. До завдань роботи соціального робітника з прийомною сім'єю можна віднести:

1) оцінка сімейної ситуації;

2) оцінка характеру сімейних стосунків, ставлення батьків до рідних і прийомних дітей, стосунків дітей між собою;

3) збирання відомостей про членів сім'ї в місцях їхнього зна­ходження;

4) численні, тривалі контакти з членами сім‘ї і прийомною ди­тиною з метою встановлення довірливих стосунків, надання психо­лого-педагогічної допомоги;

5) консультування прийомних сімей;

6) проведення тренінгових занять з прийомними дітьми й бать­ками;

7) координування діяльності класного керівника, шкільного психолога, соціальних служб по наданню прийомним сім'ям допо­моги;

8) організація спільних з соціальними службами медичних ог­лядів прийомних дітей разом психіатром, психологом, дефектоло­гом, що діють в одному напрямку;

9} допомога в організації сімейного дозвілля, що має на меті згуртування сім'ї.

Відвідування спеціалістів організоване так, що час їхньої ро­боти з дітьми й батьками не обмежується будь-якими зовнішніми межами. У комфортній домашній обстановці діти не втомлюють­ся, довірливі, відкриті. Як правило, за один консультаційний день обстежується 4 дитини. Спеціалісти працюють в системі "роторі", тобто кожен з них одночасно дивиться за однією дитиною, послідов­но "обмінюючись" пацієнтами. Після огляду усіх дітей відбуваєть­ся детальне обговорення отриманих відомостей між собою, а та­кож з батьком або опікуном. У ході цієї бесіди розглядається не лише й не скільки порушення розвитку дитини, а виявляється її по­зитивний потенціал, спираючись на який можливе проведення ефек­тивної корекційної й реабілітаційної роботи. Даються конкретні ре­комендації по лікуванню, організації взаємодії дорослих з дитиною, накреслюються шляхи й способи педагогічної корекції; батьки одер­жують повні й всебічні відповіді на питання, що їх хвилюють. Для психологічного й дефектологічного обстеження дітей і підлітків у домашніх умовах розроблені адекватні діагностичні набори, що сприяють всебічному аналізу психічних якостей дитини.

Описана форма роботи принципово відрізняється від відвіду­вання дитиною окремих спеціaлістів в різних установах. Діти (у тому числі діти з особливими потребами), що втомлюються в дов­гих чергах, досить – таки швидко обстежуються спеціалістами, що не мають можливості (а інколи й бажання) узгоджувати один з одним свої точки зору. Батьки, одержавши часом протирічні оцінки стану своєї дитини, так і не дізнаються відповіді на головне питан­ня – що ж робити?

До того ж далеко не в усіх дітей спостерігаються виражені порушення розвитку й поведінки, з якими, на думку батьків, слід звертатися до спеціалістів. Між тим досить часто саме такі неяв­но вирішені проблеми в розвитку е причиною стійкої неуспішності, порушень поведінки, асоціальних вчинків. Знання, одержані в ході консультацій соціального робітника, допомагають батькам по-іншо­му подивитися на стан своєї дитини. Маючи можливість прокон­сультувати дитину, батьки одержують своєчасну конструктивну до­помогу, що допомагає уникнути негативних наслідків проблемного розвитку дитини.

Третій напрямок забезпечує методичні консультування й методичне навчання батьків. Пропонування такої форми роботи пов'язане з тим, що головними вчителями проблемної дитини е йот батьки, що не володіють спеціальною методикою. Після психоло­го-медико-педагогічної консультації, ґрунтуючись на її висновках, дефектолог-практик знайомить батьків з корекційними підходами й прийомами педагогічної роботи, необхідними в даному конкрет­ному випадку, і проводить настановчі заняття з дітьми.

Соціальний педагог і шкільний психолог допомагають на прак­тиці здійснити поради медичних працівників, навчаючи прийомних батьків методів педагогічної взаємодії:

· приклад;

· пояснення;

· чекання радості;

· актуалізація мрії;

· зняття напруги;

· звернення до совісті;

· звернення до почуття справедливості;

· звернення до самолюбства честі, любові;

· звернення до естетичного переживання;

· звернення до співпереживання й милосердя;

· звернення до сорому, до страху, відрази, гидливості;

· методи звернення й самозвернення до волі й вчинку.

При роботі з прийомними сім'ями соціальний педагог просте­жує зміни, що відбуваються в особистості прийомної дитини.

На початку цієї роботи доцільно зібрати вихідну інформацію про дитину й занести її до такої таблиці:

Таблиця

Загальна сума балів в таблиці не відповідає 100%, оскільки кожна дитина має кілька характеристик.

Спілкуючись з прийомними дітьми, спостерігаючи за ними, знайомлячись з медичною картою дитини, складають анамнез дитини, при цьому вивчаються фактори ризику дитини.

Таблиця

Щорічно в щоденник соціального робітника вносяться зміни, що відбуваються в фізичному, психічному розвитку й заносяться до таблиці.

Задокументовані показники змін в анамнезі дитини:

Таблиця

Четвертий напрямок визначається необхідністю надання допомоги органам опіки у визначенні тих осіб, кому може бути на­дане право стати опікуном. З цією метою рекомендується органі­зувати психологічну (а у випадку необхідності й психіатричну) пе­ревірку передбачуваних батьків.

Розроблений комплекс методик виявлення: реальної мотивації усиновлення дитини; ступеня психо­логічної стійкості й психічного здоров'я передбачуваних батьків; готовності й здатності до вирішення проблем, що виникають у ході виховання всиновленої дитини. Робота по виявленню особистісної готовності й психічної спроможності майбутніх прийомних батьків дозволить позбутися багатьох складних, а часом й трагічних си­туацій, у яких може опинитися й так уже обездолена дитина-сиро­та. У перспективі бажано процедуру психологічного тестування на готовність стати прийомними батьками зробити обов'язковими.

Соціальний педагог і шкільний психолог могли б надати істот­ну допомогу у визначенні готовності й здатності майбутніх прийом­них батьків до виховання прийомної дитини.

Дата добавления: 2014-01-07