Трудовий договір про тимчасову та сезонну роботу

Тимчасовими вважаються працівники, які приймаються на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника, на строк до чотирьох місяців.

При оформленні трудового договору з тимчасовим працівником в наказі про прийняття на роботу обов’язково повинно бути зазначено, що даний працівник приймається на тимчасову роботу або ж вказується конкретний строк роботи. Для тимчасових працівників випробувальний строк не встановлюється. Що стосується відпустки, то тимчасові працівники мають право на відпустку пропорційно відпрацьованого часу.

Якщо строк дії тимчасового договору закінчився, а працівник продовжує працювати і роботодавець проти цього не заперечує, то такий трудовий договір вважається продовженим на невизначений строк.

Тимчасові працівники, які уклали трудовий договір на строк не більше 6 днів, можуть бути в межах цього строку залучені до роботи у вихідні та святкові дні без дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації. За роботу в ці дні інші дні відпочинку не надаються, а робота оплачується в одинарному розмірі.

Тимчасові працівники мають право розірвати трудовий договір з власної ініціативи, попередивши про це роботодавця за 3 дні.

Для тимчасових працівників крім загальних встановлені додаткові підстави припинення трудового договору:

- у разі припинення роботи на підприємстві, в установі, організації на строк, більший за 1 тиждень, з причин виробничого характеру, а також скорочення роботи в них;

- у разі нез’явлення на роботу тимчасового працівника протягом більш ніж 2 тижнів підрід внаслідок тимчасової непрацездатності. У випадках втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також коли законодавством встановлено більш тривалий строк збереження за працівником місця роботи при певному захворюванні, за тимчасовим працівником місце роботи зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більше ніж до закінчення терміну роботи за договором;

- у разі невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

При звільненні тимчасового працівника йому виплачується вихідна допомога у випадках передбачених ст. 44 КЗпП України та у разі припинення роботи на підприємстві на строк, більший за 1 тиждень з причин виробничого характеру. Розмір вихідної допомоги становить середній заробіток за 1 тиждень. А у випадку призову тимчасового працівника на строкову військову службу розмір вихідної допомоги становить середній заробіток за 2 тижні.

Якщо тимчасового працівника незаконно звільнили, то він має право на компенсацію за час вимушеного прогулу. Така компенсація виплачується в розмірі середнього заробітку за період із дня звільнення до дня поновлення на роботі (до дня закінчення строку трудового договору, якщо цей день настав раніше), але не більше як за один рік.

Сезонними вважаються роботи, які з природних і кліматичних умов виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців.

При оформленні трудового договору з сезонним працівником в наказі про прийняття на роботу обов’язково повинно бути зазначено, що даний працівник приймається на сезонну роботу.

Випробування при прийнятті на сезонну роботу не встановлюється. Переважне право на участь у сезонних роботах мають громадяни, зареєстровані як безробітні.

КМУ затвердив Список сезонних робіт і сезонних галузей. Роботи, які в цьому списку не зазначені, сезонними не вважаються, навіть якщо вони і виконуються не більше 6 місяців. Даний Список включає такі роботи і галузі:

а) лісова промисловість і лісове господарство (добування живиці, барасу та ялинової сірки; заготівля конопляного осмолу; заготівля лику; лісокультурні роботи – підготовка ґрунту, посівів та посадка лісу, догляд за лісовими культурами, робота в лісорозсадниках; лісозахисні та протипожежні роботи – боротьба з шкідниками і хворобами лісу, прокладання мінералізованих смуг, чергування на пожежних вишках, наземне пожежне патрулювання лісів; заготівля насіння; збір та переробка харчових продуктів лісу; польові лісооблаштувальні роботи);

б) торф’яна промисловість (болотно-підготовчі роботи; добування, сушіння та збирання торфу; ремонт і обслуговування технологічного устаткування у польових умовах);

в) сільське господарство (робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмільництві, на вирощуванні та збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанових культур; робота в інкубаторно-птахівницьких і міжгосподарських інкубаторних станціях);

г) переробні галузі промисловості (робота на підприємствах переробки плодоовочевої продукції; робота на підприємствах цукрової галузі промисловості; первинне виноробство);

ґ) санаторно-курортні заклади і заклади відпочинку (роботи пов’язані із санаторно-курортним обслуговуванням хворих і відпочиваючих у санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку).

Відпустки сезонним працівникам надаються за фактично відпрацьований час.

Сезонні працівники мають право розірвати трудовий договір за власною ініціативою попередивши про це власника за 3 дні.

Для сезонних працівників крім загальних встановлені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника:

- при призупиненні роботи на підприємстві на строк більш ніж на 2 тижні з причин виробничого характеру чи скорочення роботи на підприємстві;

- при нез’явленні працівника на роботу протягом 1 місяця підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Проте у разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також коли законодавство при певному захворюванні встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи, за сезонним працівником робоче місце зберігається до поновлення працездатності чи встановлення інвалідності, але не більше ніж до закінчення строку роботи за договором.

При звільненні сезонним працівникам виплачується вихідна допомога у випадках передбачених ст. 44 КЗпП України та при звільненні у зв’язку з призупиненням робіт на підприємстві на строк більш як 2 тижні. Розмір вихідної допомоги становить середній заробіток за 1 тиждень, а в разі призову сезонного працівника на строкову військову службу – середній заробіток за 2 тижні.

Якщо сезонного працівника незаконно звільнили, то він має право на компенсацію за час вимушеного прогулу. Така компенсація виплачується в розмірі середнього заробітку за період із дня звільнення до дня поновлення на роботі (до дня закінчення строку трудового договору, якщо цей день настав раніше), але не більше як за один рік.

Дата добавления: 2014-01-20