Як предмет менеджменту

План

Управління підприємством в умовах кризи

Необхідність оволодіння основами антикризового фінансового управління зумовлена тим, що в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою фінансово-господарську діяльність знаходячись під постійним впливом несприятливих внутрішніх та зовнішніх чинників, які можуть призвести до фінансової кризи та банкрутства. Перш ніж перейти до вивчення питань, пов’язаних з антикризовим фінансовим менеджментом, слід розглянути сутність та причини виникнення фінансової кризи на підприємстві.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан суб’єкта господарювання полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Ідентифікація вказаних ознак дозволяє правильно визначити діагноз фінансової неспроможності підприємства та підібрати найбільш ефективний каталог антикризових заходів.

1. Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності.

2. Сутність категорій “управління” та “менеджмент”.

3. Управлінські відносини як предмет менеджменту.

4. Менеджмент як система наукових знань та мистецтво управління.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: менеджмент, управління, менеджер, організація, об'єкт менеджменту, суб'єкт менеджменту.

1. МЕНЕДЖМЕНТ ЯК СПЕЦИФІЧНА СФЕРА

ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Менеджмент як функція чи вид самостійної професійної діяльності виник, коли виробничі, економічні і соціальні процеси значно ускладнилися й охопили значну масу учасників. Менеджер – це професійний керівник, який добре орієнтується у в ринкових відносинах; іншими словами – це фахівець, який професійно займається управлінською діяльністю в конкретній галузі діяльності підприємства.. Праця менеджера – це самостійна продуктивна праця, що виникає в умовах комбінації високотехнологічного виробництва з високим рівнем поділу праці і спеціалізації працівників, що забезпечує зв’язок і єдність усього виробничого процесу.

Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення поставленої мети; іншими словами – це соціальне утворення, що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для досягнення спільної мети. Організація є змішаною, а саме соціотехноекономічною системою.

Під терміном “ система ” розуміють сукупність взаємопов’язаних елементів (частин), які постійно взаємодіючи, визначають їх характер. Якщо розглядати певну організацію (підприємство, фірму) як систему, то в ній можна виділити служби, відділи і т.д., які є підсистемами цієї організації. Підсистема – це частина системи, що має свої специфічні риси, властивості й особливе значення.

Менеджмент розглядається як особливий вид людської діяльності, націленої на продуктивне використання організацією залучених із зовнішнього середовища ресурсів, спрямованої на працівників організації з метою координації їх дій для досягнення поставлених перед організацією (підприємством, фірмою) цілей. Елементи, на які націлена ця діяльність, утворюють об'єкти менеджменту, що мають певні просторові й часові межі, параметри (розміри, місцезнаходження, природні зміни в процесі існування).

Об'єкт менеджменту (об'єкт управління) — людина чи група людей, якими управляють. Об’єктом менеджменту є організація, процеси, які в ній протікають, та її зовнішнє оточення.

Будь-яка організація, як система, складається з керуючої й керованої підсистем.

До керованої підсистеми входять ті складові елементи, які забезпечують безпосередній процес господарської (комерційної) та інших видів діяльності організації.

Суб'єкт менеджменту (суб'єкт управління) — скеровувач управ­лінських дій або персоніфікатор управлінської діяльності, тобто окрема людина або об’єднання людей.

Отже, до керуючої підсистеми входять складові елементи, які забезпечують процес управління організацією. Та тут є особливість: конкретний підрозділ управління, який сам по собі уже є суб’єктом управління, також потребує керівника.

Суб’єкт і об’єкт менеджменту (управління) об’єднує спільна ціль діяльності. Ціль – це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації, якого необхідно досягти у певний момент часу.

2. СУТНІСТЬ КАТЕГОРІЙ

“УПРАВЛІННЯ” ТА “МЕНЕДЖМЕНТ”

Термін “управління” є синонімом терміну “менеджмент”, але переважно він застосовується до різних видів людської діяльності, тобто є набагато ширшим, ніж поняття “менеджмент”, яке застосовується тільки тоді, коли мова йде про управління людьми;

Ф.І. Хміль вважає, що поняття “управління” надзвичайно містке і глибоке. Якщо подати його підхід до розуміння цього поняття у вигляді таблиці, то вона може мати наступний вигляд:

Управляти – означає здійснювати цілеспрямований вплив на певний об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин.

Під терміном “ менеджмент ” (за однією версією - походить з англійської мови й означає - керувати, стояти на чолі, завідувати, бути здатним впоратися з будь-якою проблемою. З функціональних позицій менеджмент – це процес планування, організації, мотивації, контролю, які необхідні для досягнення певної цілі.

Необхідність управління полягає в тому, щоб ці організації могли досягати своїх цілей. Саме стосовно організації як соціотехноекономічної системи використовується і термін “менеджмент”. Об’єктом вивчення менеджменту є організації та процеси, які в них здійснюються.

Термін “управління” застосовують до систем, сформованих з багатьох взаємопов’язаних елементів, які постійно взаємодіючи, визначають характер конкретної системи, і відносин між ними:
а) складових навколишнього середовища, в якому існує людина	б) видів людської діяльності
НАПРИКЛАД:	НАПРИКЛАД:
Управління у неживій природі (технічних системах)	Управління у живій природі (біологічних системах)	Управління в людському суспільстві (соціальних системах)	Управління в змішаних системах	Управління державою	Управління регіоном	Управління галуззю
Управління організацією	Управління дорожнім рухом	Управління автомобілем

Найбільш оптимальним визначенням менеджменту вважається наступне: менеджмент – це цілеспрямована дія керуючої системи організації на групу працівників або на окремих виконавців для виконання поставлених завдань з метою досягнення певних цілей.

До основних категорій менеджменту відносяться поняття організації процесу та функції управління, принципи та методи менеджменту, стилю та культури керівництва, управління колективом, комунікації тощо.

3. УПРАВЛІНСЬКІ ВІДНОСИНИ

Управління є однією з форм виробничих відносин. Воно відображає причинно-наслідкові зв’язки й залежності, які виникають у процесі здійснення суспільного виробництва. Об’єктом відносин управління є трудова діяльність людей. Насамперед, управлінські відносини виступають як економічні відносини. Суб'єкт управлінської діяльності — це особа, що реалізує управлінські відносини. Суб'єктом управлінської діяльності може бути тільки фізична особа, індивід. Він може виступати і суб'єктом, і об'єктом управління, а також виступати одночасно як складова частина і об’єкта, і суб’єкта управління.

Управлінські відносини – це відносини, що виникають у процесі управління, існують об’єктивно і відображають умови та способи реалізації суб’єктом і об’єктом управління своїх властивостей. Вони не можуть реалізуватися в речовій формі.

Для того щоб взаємодія була ефективною, необхідно дотримуватися ряду умов: по-перше, суб'єкт та об'єкт управління мають відповідати один одному, інакше буде важко реалізувати їхні потенційні можливості; по-друге, в межах єдності суб'єкта й об'єкта управління останній повинен мати відносну самостійність; по-третє, суб'єкт і об'єкт управління мають взаємодіяти між собою, ґрунтуючись на принципах зворотного зв'язку та відповідним чином реагуючи на управлінську інформацію, одержану одним від одного; по-четверте, як суб'єкт, так і об'єкт управління мають бути зацікавлені в чіткій взаємодії; один - у поданні необхідних у даній ситуації команд, інший — у вчасному й точному виконанні їх.

Відносини управління класифікують за різними класифікаційними ознаками, а саме:

- за сферою поширення: зовнішні та внутрішні. Відносини управління виникають не лише між суб’єктом управління і організацією (її підрозділом), а й між суб’єктом управління і зовнішнім середовищем організації;

- за характером організаційних зв’язків: лінійні, функціональні та змішані. Вони виникають при розподілі управлінської роботи (дій) в залежності від характера впливу на керований об’єкт. Своє виявлення вони знаходять при структуруванні організації, про що мова йтиме пізніше;

- за кількістю носіїв відносин управління: міжособові, колективні й змішані (“керівник – група”). Ці відносини визначають типи зв’язків у комунікаційному процесі;

- за часом існування: тимчасові й постійні. Вони визначають періодичність перебігу управлінської роботи (періодичність вирішення задач управління).

Дата добавления: 2014-01-11