Український ринок ІПП

Весь спектр продуктів світового ринку є і в Україні. Загальний огляд розвитку інформаційного ринку України та його тенденцій дає можливість зробити наступні висновки.

Обчислювальна техніка: в основному ПК (доступні за ціною і у використанні). Спостерігається тенденція переходу від безладної закупівлі будь-яких ПК до деякого усвідомленого придбання: з'являється ринок дешевої техніки, ринок доступного багатьом обладнання, формується ринок фірмових і марочних продуктів. Існує спеціалізація за функціональними ознаками: периферія, мережеве устаткування тощо. Почалося загальне захоплення локальними мережами, поворот до інших класів машин, використання робочих станцій, до комп'ютерних засобів зв'язку. Зникають з ринку фірми, що поставляють техніку низької якості з південно-східної Азії.

Програмне забезпечення: обсяг піратства стабілізувався; більшість фірм при об'єднанні різноманітних програмних засобів у мережі приходить до висновку про необхідність купувати тільки ліцензійні ПЗ, бо піратські копії ще можуть незалежно працювати на декількох ПК, але в мережі існує велика ймовірність збоїв. Найбільший інтерес викликають: UNIX, Windows NT, Windows 98, Novell, Lotus, перехід від FoxPro до більш складних систем. Є свої високоякісні розробки.

Інформаційні послуги на ринку є практично всі. Віддають перевагу комплексним послугам: купити апаратуру + сервісне обслуговування.

Основні суб"єкти на українському комп'ютерному ринку покупця -банки, страхові компанії, нові акціонерні товариства. Підприємства колишнього державного сектора закупили комп'ютерну техніку ще в роки застою, і вони зараз не мають великого бажання переоснащувати і закуповувати нову. Підприємствам, перетвореним на акціонерні товариства, немає сенсу купувати або нарощувати нові комп'ютерні лінії, що увійдуть до основних фондів за новою високою ціною. Основні клієнти комп'ютерних фірм – організації, що об"єдналися у корпорації або отримали крупні іноземні інвестиції і перед ними стоїть задача автоматизації виробництва.

Єдиного комп'ютерного ринку України із загальними законами конкуренції немає. Ринок поділений на сфери впливу найбільш крупних комп'ютерних фірм за галузевими і відомчими ознаками.

Поступово зникає інститут “челноков”, з якими фірмам, що займаються легальним бізнесом, боротися було досить важко.

Україна - країна зі своїм інформаційним полем. Тут потрібно відтворювати весь комплекс маркетингу: виставки, рекламні кампанії, інші заходи не роблять на українського споживача практично ніякого впливу. У цілому, комп'ютерний ринок в Україні швидко розвивається, хоча тут менше комп'ютерних фірм, менший обсяг продажів техніки і, відповідно програмних продуктів - адже самий ринок менший, ніж, наприклад, в Росії. Мало системних інтеграторів, тому що мало клієнтів, що вимагають системного підходу. Якщо порівнювати ринок кінцевих користувачів із російським, то він фактично пропорційний кількості населення країни і її території. Особливих, корінних відзнак у рівні розвитку ринку ІТ немає.

На початку кожного року багато вітчизняних компаній, зіштовхуючись із проблемою отримання достовірних даних про ринок, змушені, використовувати для цього найрізноманітніші джерела: думки професіоналів-маркетологів, цільові замовні дослідження, власну аналітику тощо. Оцінку ємності окремих сегментів вітчизняного комп'ютерного ринку окремо проводили визнані фірми в галузі маркетингових досліджень. Однак виводи, навіть цих шановних організацій часто бувають далекі від реального положення справ у силу того, що використовувані ними методи оцінки ринку неприйнятні в наших умовах, але не може бути сумнівів у необхідності проведення такої роботи в Україні й у її практичній корисності для всіх суб'єктів ринку (у тому числі і для вендорів), у першу чергу, для планування бізнесу, у другу - для розуміння компанією свого місця на ринку.

Без планування і прогнозування неможлива ніяка комерційна діяльність. Що стосується українських компаній, що працюють у сфері інформаційних технологій, то вони при цьому, як правило, грунтуються на даних власного відділу продажів, що дає інформацію про підсумки роботи за звітний період (місяць, квартал, рік), і відділу маркетингу, якщо такий є, що оцінює перспективи діяльності в тому або іншому секторі ринку по різних прямих і непрямих даних. У великих фірмах подібний процес розділений на етапи, у ньому беруть участь різні посадові особи і категорії персоналу; у невеликих - це може бути покладене на одну людину (звичайно - керівника).

На підставі ринкових оцінок і іншої маркетингової інформації плануються обсяги продажів компанії, її прибуток, витрати на рекламу, динаміка росту, ставляться завдання укріплення позицій у тому або іншому сегменті, захоплення певної частки ринку або початку робіт у новому напрямку. Дистриб'юторам, зокрема, це допомагає оптимізувати складські запаси, планувати постачання, вендорам - оцінити привабливість локального ринку і, отже, можливість інвестицій. Так, у представництві LG Electronics, постачання деяких видів продукції плануються на 3-4 місяця вперед, і, природно, без оцінки обсягу продажів тут обійтися неможливо. У московського представництва Intel маркетингова інформація необхідна насамперед для того, щоб відслідковувати тенденції розвитку ринків ПК у різних країнах і потім, на підставі оцінок і статистики, займатися плануванням. В останні роки Intel активно працює в різних частинах світу за межами США відкриваються торгові представництва, створюються мережі дистриб'юторів і т.п. (в Україні, Чехії, Польщі, Словенії й ін.). Це вимагає ретельного і продуманого планування, що, у свою чергу, викликає необхідність збору й аналізу всебічної інформації про стан і тенденції розвитку тих або інших ринків.

І, нарешті, експертні і статистичні оцінки ємності комп'ютерного ринку в цілому і його окремих сегментах дозволяють компаніям визначити свої позиції в якійсь галузі діяльності, співвіднести їх із позиціями конкурентів, побачити перспективи. Для розробки, коригування або повної зміни ринкової стратегії фірма повинна мати нормальну систему координат, тобто розуміти ємність ринку, знати його основних гравців, щоб оцінити свої позиції на ньому, побачити перспективи подальшої роботи кожного напрямку.

Однак усе це має місце і дає позитивний ефект тільки тоді, коли ринок оцінений правильно, реально. Безумовно, завдання ця непроста, але здійсненне, якщо більшість компаній, що працюють в Україні, будуть зацікавлені в об'єктивності вихідної від них і вхідної інформації. Однак на жаль, результати діяльності фірм (у тому числі й іноземних) або ховаються, або, частіше усього, спотворюються. У підсумку на ринку циркулює недостовірна інформація, непридатна для аналітики і для нормального планування бізнесу на її основі. Це дезорієнтує ринок.

Можна привести схему, запропоновану Джойсом Сронипа, менеджером по розвитку бізнесу Microsoft в Україні, для пояснення причинно -наслідкових зв'язків появи і поширення недостовірної інформації на українському IT-ринку.

На початку ланцюжка - великі і середні комп'ютерні фірми, наприклад збирачі ПК, що свідомо завищують кількісні показники результатів своєї діяльності з метою створення іміджу більш солідної й ефективно працюючої компанії, чим насправді, і в такий спосіб прагнуть домогтися розташування споживачів, дистриб'юторів, вендорів. У свою чергу, українські дистриб'ютори і фірми, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, іноді неправильно інформують вендорів, сподіваючись одержати від них більш сильну маркетингову підтримку (особливо в тих випадках, коли виробник тільки виходить на ринок або змінює основного партнера) і виділитися серед конкурентів. Іноземні фірми і, насамперед, їхні українські представництва можуть оперувати дещо перебільшеними даними щодо ємності локального ринку і своєї частки на ньому, щоб одержувати великі маркетингові фонди в батьківської компанії, і помиляючись щодо реальної ємності ринку, нав'язують дистриб'юторам свідомо нездійсненні плани продажів. У свою чергу, дослідницькі організації (і преса), спираючись на всі ці дані, роблять хибний висновок про ємність того або іншого ринкового сегмента, на який, зрештою, орієнтуються в плануванні місцеві фірми.

У реальному житті усе набагато складніше, проте ця схема адекватна до того, що відбувається. Результат таких помилок - затоварювання складів дистриб'юторів, демпінг, збитки, руйнування каналів.

Безумовно, згодом компанії набувають досвіду, пристосовуються до планування в умовах дефіциту об'єктивної інформації, самостійно займаються дослідженням ринку, поступово приводять у відповідність прибутки і витрати.

З проблемою нестачі достовірної маркетингової інформації зштовхуються резиденти не тільки українського, але і російського комп'ютерного ринку, що завжди вважався більш розвинутим. І там компанії також змушені розробляти і застосовувати власні методи одержання інформації та її оцінок, незважаючи на те що IDC і Dataquest працюють у Росії набагато більш активно.

Наприклад, LG Electronics для оцінки українського ринку використовує дані маркетингових досліджень, які щорічно проводяться незалежними організаціями за замовленням деяких її партнерів. У компанії "Merisel-Україна" планування засноване на статистиці продажів і на прогнозах дилерів. «Квазар-Микро» має власну маркетингову службу, але при плануванні менеджери користуються не тільки її даними, але і різною непрямою інформацією (наприклад, при оцінці ринку ПК аналізуються продажі процесорів і жорстких дисків). Аналогічним способом діють у «Мдм-Сервис», ASBIS-Ukraine і в ряді інших великих фірм.

Досить цікава й ефективна схема збору інформації й оцінки ринків ПК існує в Microsoft. Від менеджерів по підтримці OEM-партнерів на всіх локальних ринках (у Microsoft біля 400 таких співробітників) у штаб-квартиру постійно надходять дані про збирачів ПК (у компанії вони називаються System Builder). При цьому враховуються місцеві умови, оцінюються обсяги випуску ПК кожним збирачем, загальний потенціал і динаміка росту ринків. На підставі цих даних плануються обсяги продажів на рік вперед і відповідно до них - витрати на рекламу і маркетинг. Причому відповідальність за точність прогнозу цілком лежить на менеджерах, відповідальних за розвиток бізнесу у визначеному регіоні, що вимагає від них детального знання ринку. За помилки можна навіть поплатитися роботою в компанії (якщо план завищений) або (у протилежному випадку) опинитися з надто малими ресурсами, що не відповідають потенціалу ринку і недостатніми для стимулювання продажів.

Через свою специфіку журналістика комп"ютерних видань акумулює величезну кількість різного роду інформації про ринок, думки фахівців (експертів), оцінки незалежних компаній, що потім можна аналізувати, зіставляти отримані результати з відкритою статистикою й у такий спосіб поступово наближатися до істини. Вони - один з можливих способів одержання реальних ринкових оцінок, якими можна користуватися.

З усіх факторів, що впливають на ринок ІПП України, можна виділити основні фактори, які позитивно впливають на ринок ІПП і економіку підприємств, що використовують обчислювальну техніку і програмне забезпечення:

· динамічні зміни в середовищі користувачів ІПП;

· в нових умовах ощадливо відносяться до коштів, що виділяються на комп'ютеризацію, відмовляються від нерентабельних і дорогих робіт і послуг; раніше цілеспрямовано виділені кошти повинні були витрачені в повному обсязі, а зараз вони формуються за рахунок власних джерел. Звідси відмова користувачів від послуг обчислювальних центрів (ОЦ);

· масове використання ПК, які змінили структуру парку ЕОМ, номенклатуру робіт і послуг і прикладного ПЗ;

· великий вибір пакетів прикладних програм (ППП) для ПЕОМ, що орієнтуються на користувачів - непрофесіоналів, дав можливість колишнім користувачам ОЦ вирішувати задачі на своїх робочих місцях. Дуже зріс попит на ППП комплексної обробки текстової і графічної інформації.

Народжується цивілізований ринок програмних продуктів і послуг, конкуренція між виробниками. Але поки що в основному, на ринку переважає перепродаж обчислювальної техніки, оргтехніки і ПЗ.

На український ринок ІПП негативно впливають такі фактори:

1. Падіння промислового виробництва, інфляція, низький курс конвертації. Західним країнам вигідні:

· дешеві трудові ресурси з високим професійним рівнем;

· нестача інвестицій, тому вони відкривають свої представництва, заключають спільні контракти (з відносно низьким рівнем заробітної плати) і, власно кажучи, вкладають гроші в свої підприємства;

· зниження витрат для західних виробників для прикладного ПЗ, а не обчислювальної техніки. Конкуренція є тільки на ринку ПЗ (штучний інтелект, експертні системи, CASE-технології).

2. Невідповідність між матеріальним рівнем користувачів і цінами на нові технічні і програмні засоби. Ціни заважають застосовувати їх всюди. Купівля ПК розглядається як вкладення грошей, що запобігає впливу зовнішнього середовища, його вибір – міркування престижу.

3. Загальна економічна відсталість:

· погіршення надання кредитів;

· відсутність можливості комплексно досліджувати ринок ОТ і ПЗ;

· відсутність бюджетного фінансування;

· відсутність спонсорів;

4. Відсутність інфраструктури ринку:

· не всі можуть організувати супровід своїх продуктів (тільки реалізація, без супроводу);

· немає єдиної методики супроводу і тестування однотипних продуктів

5. Недотримання авторських прав на інтелектуальну власність. Немає методики визначення сум позову до осіб, що порушують авторські права. Незважаючи на захист ПЗ від копіювання "спеціалісти" знімають його і виконують русифікацію, при якій втрачається стислість, точність і однозначність повідомлень. В результаті "виправлені" пакети працюють погано, чим викликають недовіру до фірми – розробника.

Наша і зарубіжна практика показує, що стабільна ефективна діяльність підприємств здійснюється тільки в умовах поступового переходу до ринкових відносин, закріплених законодавством. Засоби управління, як і форми власності, повинні трансформуватися поступово.

Дата добавления: 2014-01-11