КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Основи педагогічної кінезіології
Отже, при використанні програмованого навчання весь об’єм знань і умінь “квантується”, тобто поділяється на невеликі порції (“кванти”), що передаються учню в певній послідовності. Основи програмованого навчання техніці й тактиці рухової діяльності Використання основ біомеханіки в педагогічній діяльності з фізичного виховання Педагогічні прийоми сучасної біомеханіки базуються на основоположних принципах дидактики. В їх числі: системність навчання, свідомість, активність, наочність та доступність. На уроках фізичної культури у школі, так само, як на заняттях у спортивних секціях та групах здоров’я викладач зустрічаються з багато чисельними учнями, що мають неоднакову фізичну та техніко-тактичну підготовленість. Ці труднощі можна подолати, маючи знання з основ біомеханіки,дидактичних принципів, а також ідей та методів програмованого навчання, педагогічної кінезіології та сугестології. При програмуванні навчання навчальний процес здійснюється за певною програмою. Навчальний матеріал та діяльність, тих хто навчається розчленовується на “порції” та “кроки”. Навчальна програма закладається або в спеціальний пристрій, що навчає або у програмований підручник. Після кожного “кроку” перевіряється засвоєння учнем чергової “порції” знань та умінь. Цим забезпечується можливість пристосування швидкості навчання до індивідуальних особливостей учня. Зробити це можливо, якщо чітко сформулювати цілі й задачі навчання на кожному уроці, в кожній частині уроку та в окремих рухових завданнях. Чітке формулювання цілей та способів їх досягнення на кожному етапі навчання дозволяє реалізувати дидактичні принципи свідомості й наочності. Навчання стає цілеспрямованим. Учню дається можливість заздалегідь побачити усю послідовність навчальних заходів та усвідомлено переходити від етапу до етапу. Так підходять до організації процесу навчання в педагогічні кінезіології. Необхідність нового підходу, що розвиває ідеї програмованого навчання, обумовлена тим, що розучування рухових дій суттєво відрізняється від засвоєння теоретичних знань. При виконанні фізичних вправ можливий і необхідний не тільки логічний, але й образний, та чуттєвий самоконтроль. Іншими словами, в процесі навчання учню треба повідомити і дати відчути: 1) Що він потрібен робити (на цій інформації базується логічний самоконтроль); 2) Що він буде відчувати при правильному виконанні рухової дії. Тим самим у свідомості учня зв’язуються воєдино змістовий, зоровий, та кінестетичний образи рухової дії. Центральним поняттям педагогічної кінезіології є модель оптимальної техніки. Як правило це – словесний опис раціональної техніки, що ілюструється рисунками та містить: 1) опис фазового складу рухової дії4 2) опис та фотографії (або схематичне зображення) оптимальних граничних поз, які людина повинна приймати на початку та в кінці кожної фази (без зупинки руху); 3) перелік цілей, до яких необхідно прагнути при виконанні рухової дії і кожної із його фаз, та задач які треба вирішувати для досягнення цілей. Коли спеціалісти з педагогічної кінезіології обмірковують і формулюють модель, вони виходять з уявлення про рухову дію як системі, що характеризується складом та структурою тобто передусім намагаються зрозуміти, з яких просторових та часових елементів (елементарних дій) складається цілісна дія і по яким закономірностям організований зв’язок між ними. Все це, разом взяте дає педагогу та учню орієнтири, які допомагають значно прискорити навчання й навчати відразу правильно, минуть етап проб і помилок. Для опису техніки можна користуватися чотирма “мовами” Перша мова (що бачу) – опис “видимих фактів”, або зовнішньої картини рухів. Ці мова зрозуміла усім, хто приймає участь в навчанні: — учню (від якого не можна вимагати знань з біомеханіки; — вчителю або тренеру (який теж не завжди має добру біомеханічну підготовку); — спеціалісту, що глибоко розбирається в закономірностях рухової діяльності. Друга мова (чому так відбувається) – опис біомеханічних механізмів, що забезпечують оптимізацію рухових дій. Це мова спеціалістів, що мають знання з біомеханіки. Третя мова (що рекомендую, вимагаю) – призначена для учителя фізкультури та тренера. Четверта мова (як повинно бути і що при цьому відчуваю) – призначена для учня. Наприклад, спортсмену необов’язково знати, які величини суглобових кутів. Але він повинен знати, де ті або інші точки тіла зустрічаються у просторі. Чим нижче рівень підготовленості людини, якій адресується модель, тим простіше повинна бути мова. Наприклад, там, де неможна вимагати спеціальних знань, треба користуватися найпростішою мовою. У цьому випадку приходиться говорити не про фази, а про елементарні дії (рукою, ногою, тазом тощо). Таким чином, при використанні методів педагогічної кінезіології свідомість навчання забезпечена наявністю “моделі” (зразка) техніки й тактики. Той хто навчається отримує можливість помірковано наближати свою рухову діяльність до цього стандарту. Послідовність і поступовість навчання досягається упорядкуванням задач що вирішуються. Програма навчання складається таким чином, щоб учень засвоював правильну техніку рухових дій і тактику рухової діяльності поступово, крок за кроком, осмислюючи свої дії. Доступність навчання реалізується тим, що кожна чергова порція інформації засвоюється на рівні вже досягнутих можливостей, які реально оцінюються учителем і самим учнем. В сучасній педагогічній кінезіології використовуються моделі, в яких орієнтирами слугують тільки показники кінематики (тобто зовнішньої картини рухів).Це пояснюються тим, що, за пропозицією Х.Х. Гроса, експериментальні дані для моделей збираються шляхом реєстрації техніки спортсменів вищої кваліфікації, що знаходяться у найвищій спортивні формі, на визначних змаганнях. Високі вимоги до еталонної техніки унеможливлюють застосування інших методів, окрім кіно– та відео зйомки. У подальшому в міру удосконалення датчиків біомеханічних характеристик до них корисно додати показники динаміки й енергетики. Тоді можна було б говорити не тільки про еталонні величини суглобових кутів, переміщень, швидкості та тощо, але й про оптимальні величини сил дії, енергії, що розвивається та економічності.
Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 834; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |