Тема 7. Взаємодія ТНК і національних економік, міждержавне регулювання діяльності ТНК

Збіг

1. Золоті парашути	А. Задоволення соціальних потреб працівників
2. Мотивація	Б. Система інструментів, що забезпечує рух працівників в організації, оцінку їхньої діяльності і винагороду
3. Моделі управління персоналом	В. Набуття персоналом нових знань і навичок.
4. Розвиток персоналу	Г. Система заохочення головних керуючих міжнародних корпорацій.
5. Соціальна політика	Д. Процес спонукання працівників до певної діяльності.
6.Керівництво	Є.Рівноправні робочі відносини як між підлеглими, так і між керівником і підлеглими.
7.Лідерство.	Ж. Вплив керівника на ділову поведінку підлеглих
8.Демократичне керівництво	З.Жорсткі стосунки між керівником і підлеглими, яким він довіряє.
9.Патерналістське керівництво.	І.Особистий вплив керівника на підлеглих.
10.Сприятливий авторитаризм	К.Партнерські відносини між підлеглими і досвідченим керівником

Література:

1. Гіл Чарлз В.Л. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку / В.Л. Гіл Чарлз: Пер. з англ. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – С. 686–715.

2. Дэниелс Джон Д. Международный бизнес: Внешняя среда и деловые операции / Джон Д. Дэниелс, Ли Х. Радеба: Пер. с англ. – 6-е изд. – М.: Дело Лтд, 1996. – 784 с.

3. Гончаров В.В. Руководство для высшего управленческого персонала / В.В. Гончаров: В 2-х т.: Опыт лучших промышленных фирм США, Японии и стран Западной Европы. – 2-е доп. изд. – М.: МНИИПУ, 1997. – С. 11–86.

4. Международный менеджмент. Учеб. для вузов / Под ред. С. Э. Пивоварова, Д. И. Баркана Л. С. Тарасевича, А. И. Майзеля. – СПб.: Питер, 2000. –С. 542–558.

5. Панченко Є.Г. Міжнародний менеджмент / Є.Г. Панченко: Навч. посібник. — К.: КДЕУ, 1996. – С. 54–57.

6. Современное управление: Энцикл. справочник: Пер. с англ. – В 2-х т. — М.: Издатцентр, 1997. – С. 41–109.

7. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 318–332.

8. Хэнди Ч. Время безрассудства / Ч. Хэнди: Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2001. – 288 с.

Основні питання до вивчення

1. Вплив діяльності ТНк на національні економіки приймаючих країн.

2. Правове регулювання міжнародної діяльності ТНК.

Терміни та визначення

Інвестиційна діяльність (інвестування) являє собою сукупність практичних дій суб’єктів (інвесторів та учасників) по реалізації інвестицій. Головним суб’єктом інвестиційної діяльності, що приймає рішення про вкладення власних, запозичених або залучених майнових чи інтелектуальних цінностей у об’єкти інвестування, є інвестор.

Інвестор інвестицій за рубіж — суб’єкт-донор, який є резидентом певної країни (країни базування) і який вкладає кошти в об’єкти за рубежем;

Індекс «виявлених порівняльних переваг» розраховується таким чином:

RCA= (Х_ij / Х_wj)/(Х_i / Х_w)

де Х_ij - вартість експорту і-тої країни товарів j, де j=1…..k; Х_i - загальна вартість експорту і-тої країни, Х_w - загальна вартість світового експорту, а Х_wj — загальна вартість світового експорту товару j. Якщо значення RCA > 1, то вважається, що країна буде мати порівняльні переваги у виробництві j товару і навпаки, при RCA < 1 таких переваг немає.

Іноземний інвестор — суб’єкт, який не є резидентом приймаючої країни і який вкладає кошти в реципієнтів, що є резидентами приймаючої країни;

Інтернаціоналізація - це розширення двосторонніх і багатосторонніх зв'язків і контактів між різними країнами на основі рівноправного і взаємовигідного співробітництва.

Інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту — це поєднання зусиль національних і міжнародних компаній різних країн у здійсненні різноманітних ділових операцій.

Міжнародна економічна інтеграція - це вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, коли інтернаціоналізація господарського життя проявляється у переплетенні національних господарств двох або кількох країн та проведенні ними узгодженої міждержавної торговельно-економічної політики.

Міжнародна інвестиційна діяльність — це сукупність дій її суб’єктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій за рубіж та іноземних інвестицій з метою одержання прибутку. Її суб’єктами — інвесторами є фізичні особи, корпорації, національні та міжнародні фінансові інституції, уряди країн, а суб’єктами — учасниками є фізичні та юридичні особи, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або доручень інвестора

Портфельні інвестиції — це вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу (дивідендів); такі інвестиції не забезпечують реального контролю інвестора над об’єктом інвестування

Прямі інвестиції — це вкладення капіталу з метою сприяння отриманню підприємницького прибутку (доходу), та вкладення, які зумовлені довгостроковим економічним інтересом і забезпечують контроль інвестора над об’єктом інвестування.

Реципієнт іноземних інвестицій — суб’єкт, який є резидентом приймаючої країни і який залучає кошти іноземних інвесторів.

Дата добавления: 2014-11-06