КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Основи обліку інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів
Контрольні питання 14. Що таке облікові регістри? 15. Яке призначення облікових регістрів? 16. За якими ознаками групуються облікові регістри? 17. Охарактеризуйте способи виправлення помилок в облікових регістрах. 18. Що таке форма бухгалтерського обліку? 19. Які існують форми бухгалтерського обліку? 20. За яким принципом побудовані журнали-ордери? 21. У чому сутність меморіально-ордерної форми обліку? 22. У чому полягає узагальнення облікових даних? 23. Які існують види оборотних відомостей?. 24. У чому полягає контрольне значення оборотної відомості за синтетичними рахунками? 12. У чому контрольне значення оборотної відомості за аналітичними рахунками?
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОБЛІК АКТИВІВ»
ТЕМА 8. облік необоротних активів Питання, що розглядаються у темі:
8.1 Сутність, класифікація та оцінка основних засобів 8.2. Документування та облік операцій з основними засобами
8.1 Сутність, класифікація та оцінка основних засобів
Одним з видів активів суб’єктів господарювання є необоротні, які використовуються терміном понад один рік або операційний цикл, якщо він довший за один рік. До складу необоротних активів входять: основні засоби; інші необоротні матеріальні активи; нематеріальні активи; довгострокові фінансові інвестиції; інші необоротні активи. Найбільшу питому вагу серед них займають основні засоби. Вони є об'єктом власності й становлять інтерес не тільки для власників, але й для держави як об'єкт оподатковування при покупці й продажу. Крім того, вартість основних засобів є базою для визначення суми амортизації, що впливає на величину оподатковуваного прибутку. Облік основних засобів регламентовано ПБО - 7 «Основні засоби» затвердженим наказом МФУ від 27.04.2000 р. № 92 з наступними змінами і доповненнями. Згідно п. 4 ПБО 7, основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік). При цьому варто мати на увазі, що їхня вартість переноситься у відповідності зі ступенем зношування на витрати підприємства. Використання вартісного критерію для віднесення конкретних об'єктів до складу основних засобів ПБО 7 не передбачено, але підприємствам надано право встановлювати вартість предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. У Податковому кодексі такий критерій установлений у сумі 2500 грн. До основних засобів включаються будинки, споруди, земельні ділянки, витрати на поліпшення земель, машини й устаткування, транспортні засоби, робоча і продуктивна худоба й інші об'єкти, що відповідають вищенаведеному визначенню. Класифікація основних засобів наведено в таблиці 8.1. Основні засоби можуть відображатися в складі активів підприємства в тому випадку, якщо: Ø існує можливість одержання в майбутньому економічних вигід, пов'язаних з їхнім використанням; Ø їхня вартість може бути вірогідно визначена. Як і будь-який інший вид активів основні засоби в бухгалтерському обліку відображаються у вартісній оцінці. При цьому розрізняють наступні види оцінки основних засобів: 1. Первісна - оцінка за сукупністю витрат, що виникли на момент уведення об'єкта в експлуатацію. Її склад залежить від характеру операцій, у наслідок яких надходять основні засоби. Первісна вартість об'єктів придбаних за плату включає: Ø суми, виплачені постачальникам без непрямих податків; Ø суми ввізного мита; Ø суми непрямих податків у зв'язку із придбанням основних засобів, якщо вони не відшкодовуються підприємству; Ø витрати на транспортування; Ø витрати на страхування ризиків при доставці основних засобів; Ø витрати, безпосередньо пов'язані із приведенням об'єкта в робочий стан (на установку, монтаж, налагодження й т.ін.); Ø витрати на державну реєстрацію, державне мито й інші аналогічні платежі, здійснені у зв'язку з одержанням прав на об'єкт; Ø інші витрати. Не включаються в первісну вартість і відображаються в складі поточних витрат: Ø відсотки за кредит, використаний для придбання основних засобів; Ø загальногосподарські витрати й деякі інші. Первісна вартість об'єктів, створених на підприємстві, визначається на рівні фактичної собівартості їхнього виробництва, розрахованої відповідно до ПБО 16 “Витрати”. 2. Відбудовна вартість, що являє собою вартість відтворення об'єктів основних засобів у сучасних умовах. Вона може визначатися експертним шляхом. Відбудовна вартість має велике значення для реального планування капітальних інвестицій. 3. Справедлива вартість – вартість об’єкту основних засобів, яку можна отримати при обміні між зацікавленими, обізнаними та незалежними сторонами. 4. Залишкова вартість - визначається як різниця між первісною (справедливою, відбудовною) вартістю основних засобів і сумою їхнього зносу нарахованого на конкретну дату. Саме за залишковою вартістю основні засоби (разом з іншими необоротними матеріальними активами) включаються у валюту балансу. Таблиця 8.1 - Класифікація основних засобів
При нарахуванні амортизації основних засобів виникає необхідність розраховувати наступні види їхньої вартості: - ліквідаційну, що представляє собою суму коштів або вартість інших активів, що підприємства очікують одержати від реалізації або ліквідації основних засобів після закінчення строку їхнього корисного використання, за винятком виниклих при цьому виплат; - вартість, яка амортизується, що являє собою різницю між первісною (справедливою, відбудовною) вартістю основних засобів і їхньою ліквідаційною вартістю/ Одиницею аналітичного обліку основних засобів є інвентарний об'єкт. Інвентарний об'єкт це: Ø закінчений устрій з усіма пристосуваннями й приналежностями до нього; Ø конструктивно відособлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; Ø відособлений комплекс конструктивно об'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їхнього обслуговування загальні пристосування, приналежності і єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; Ø інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, контрольована підприємством. Основні засоби формуються підприємствами в результаті здійснення капітальних інвестицій, одержання внесків засновників, безоплатного одержання й т.ін. Кожне підприємство має право самостійно вирішувати питання придбання, зведення, обміну, оренди, ліквідації й реалізації основних засобів.
8.2. Документування та облік операцій з основними засобами
На кожен об'єкт, що надходить на підприємство, складається Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ОЗ-1). Його склад комісія. В акті вказується найменування, вартість, технічна характеристика об'єкта, завод-виготовлювач, а також характеризується його технічний стан і придатність до експлуатації. Даним документом оформляються операції: Ø зарахування об'єктів, що надійшли, до складу основних засобів підприємства; Ø передачі основних засобів зі складу в експлуатацію; Ø внутрішнього переміщення основних засобів з одного підрозділу підприємства в інше; Ø передачі об'єктів іншим підприємствам (при реалізації, безоплатній передачі, обміні). Разом з технічною документацією акт прийому-передачі передається в бухгалтерію. На основі цих документів бухгалтер заповнює інвентарну картку (ОЗ-6), що використовується для індивідуального обліку окремих об'єктів основних засобів або для групового обліку однотипних об'єктів. У ній крім інформації з акту прийому-передачі вказується привласнений об'єкту інвентарний номер, місце експлуатації, метод нарахування амортизації й прізвище матеріально-відповідальної особи. Заповнену картку реєструють в Описe інвентарних карток по обліку основних засобів (ОЗ-7). Надалі в інвентарну картку вносять інформацію про модернізацію, реконструкцію й інші поліпшення об'єкта. На невеликих підприємствах замість карток може використатися Інвентарний список основних засобів (ОЗ-9), який містить ті ж дані, що й інвентарна картка. Такий же список використовується для пооб’єктного обліку основних засобів за місцями їхньої експлуатації в розрізі матеріально відповідальних осіб. Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби» із застосуванням таких субрахунків: 100 «Інвестиційна нерухомість» 101 «Земельні ділянки»; 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»; 103 «Будинки й споруди»; 104 «Машини й устаткування»; 105 «Транспортні засоби»; 106 «Інструменти, прилади, інвентар»; 107 «Робоча і продуктивна худоба»; 108 «Багаторічні насадження»; 109 «Інші основні засоби». Рахунок 10 відноситься до рахунків активів, основний, матеріальний, активний. По дебету рахунку відображається надходження основних засобів за первісною або справедливою вартістю, сума дооцінки, а також витрати на реконструкцію, модернізацію й інші заходи, у результаті проведення яких можна чекати збільшення майбутніх економічних вигід від використання даних об'єктів; по кредиту - списання об'єктів, які вибувають, і їхня уцінка. Сальдо рахунку - дебетове, показує вартість наявних основних засобів і відображається в першому розділі активу балансу довідково. Балансовою оцінкою основних коштів є їхня залишкова вартість (первісна вартість мінус сума зносу). Бухгалтерські записи з цього рахунку наведено в таблиці 8.2. Оприбуткування інших необоротних матеріальних активів відображається аналогічно, але їх надходження відображається по дебету рахунка 11 “Інші необоротні матеріальні активи”. У процесі експлуатації основні засоби зношуються. При цьому варто розрізняти два види зносу: Ø фізичний, котрий відбувається в результаті їх безпосереднього використання у господарській діяльності й визначається тривалістю використання, навантаженням, умовами використання й іншими факторами; Ø моральний, який відбувається в результаті технічного прогресу, що приводить до створення більш продуктивних видів основних засобів або дешевих. Таблиця 8.2 - Бухгалтерські записи з обліку надходження основних засобів
У кожному разі в результаті зношування основні засоби в певний момент стають непридатними до подальшого використання або їхнє використання стає неефективним. Це приводить до необхідності заміни основних засобів. Для її здійснення підприємства повинні нагромадити певні джерела, що здійснюється шляхом щомісячного включення у витрати підприємства сум амортизації (зносу) основних засобів. Амортизація - це систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується протягом строку їхньої корисної експлуатації. Не нараховується амортизація на землю, що не має строку корисного використання. Відповідно ПБО 7 «Основні засоби» вартість, що підлягає амортизації, визначається як первісна або переоцінена вартість необоротних активів, зменшена на їхню ліквідаційну вартість. Строк корисного використання - це період, протягом якого можна чекати використання активу підприємством або кількість одиниць продукції, що підприємство очікує одержати від використання цього активу. Підприємство може змінити строк використання об'єкта. Нараховується амортизація з місяця, що настає за місяцем введення в експлуатацію протягом строку використання. Нарахування амортизації припиняється на період модернізації, реконструкції, консервації об'єкта. Закінчується нарахування амортизації, починаючи з місяця, що настає за місяцем списання об'єкта. Підприємствам уперше надане право вибирати метод нарахування амортизації з методів, передбачених ПБО 7 “Основні засоби”. Усього запропоновано 5 методів. При визначенні методу нарахування амортизації необхідно враховувати порядок і строки використання конкретного об'єкта. 1. Метод прямолінійного списання. При його застосуванні амортизація нараховується рівномірно протягом строку корисної експлуатації об'єкта основних засобів. Базою для нарахування амортизації є вартість яка амортизується. Розглянемо застосування цього методу на конкретному прикладі. Первісна вартість об'єкта основних засобів становить 8600 грн. Розрахункова ліквідаційна вартість становить 1600 грн. Строк корисної експлуатації об'єкта - 5 років. Розрахуємо річну норму амортизації. 1) Вартість, що амортизується дорівнює: 8600 грн. - 1600 грн. = 7000 грн. 2) Річна сума амортизації даного об'єкта: 7000 грн.: 5 років = 1400 грн. 3) Річна норма амортизації об'єкта дорівнює: 1400: 7000 х 100% = 20% Сума амортизації за місяць визначається шляхом ділення річної суми амортизації на 12, тобто 1400 грн./12 = 116,7 грн. Позитивним є те, що підприємству надане право уточнювати строк корисної експлуатації й ліквідаційну вартість об'єкта. 2. Метод зменшення залишкової вартості. У цьому випадку сума амортизації з кожним роком зменшується, тому що базою для її визначення є залишкова вартість об'єкта. Найбільше доцільно використати даний метод по основним засобам, які мають максимальну продуктивність у перші роки використання. Норма амортизації, при використанні цього методу визначається за формулою: (8.1)
де n - кількість років використання об'єкта.
Річна сума амортизації визначається за формулою:
3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації, при його використанні, визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта на початок року на річну норму амортизації. Річна норма амортизації розраховується, виходячи зі строку корисного використання за прямолінійним методом й подвоюється. При цьому варто мати на увазі, що при використанні методу зменшення залишкової вартості й методу прискореного зменшення залишкової вартості сума амортизації першого року експлуатації об'єкта визначається, виходячи з первісної вартості тому що знос ще не нараховано. Якщо визначати амортизацію за методом прискореного зменшення залишкової вартості на об'єкт, наведений у прикладі прямолінійного методу, то його норма амортизації буде 40%, тобто 20% х 2. Річна сума амортизації складе: за 1 рік за 2 рік
4. Кумулятивний метод. Для його використання розраховується кумулятивний коефіцієнт шляхом розподілу кількості років, які залишилися до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання. Річна сума амортизації визначається множенням цього коефіцієнта на вартість, що підлягає амортизації. Розглянемо такий приклад: Первісна вартість об'єкта 8800 грн. Ліквідаційна вартість - 700 грн. Строк корисного використання 5 років Загальна сума років використання об'єкта = 1+2+3+4+5 = 15 Отже вартість, яка амортизується дорівнює: 8800 - 700 = 8100 грн. Кумулятивний коефіцієнт на 1 рік дорівнює , а річна сума амортизації ; на другий рік кумулятивний коефіцієнт дорівнює , а сума амортизації = й т.ін. 5. Виробничий метод. У цьому випадку для нарахування амортизації використають дані про продуктивність необоротного активу в цілому й по окремим звітним періодам. Основою для визначення суми амортизації є вартість, що амортизується. Наприклад: вартість, що амортизується становить 12000 грн. Продуктивність верстата за весь строк використання очікується 20000 деталей, у тому числі: 1 рік - 2200 (січень - 180 дет., лютий - 180 дет, березень - 200 дет., і ін.) 2 рік - 2100 3 рік - 2000 і т.ін. Насамперед, розрахуємо виробничу ставку амортизації: 12000: 20000 = 0,6 грн.
Потім щомісяця визначається місячна сума амортизації шляхом множення обсягу випуску за місяць на виробничу ставку амортизації. Отже, сума амортизації за січень = 180 х 0,6 = 108 (аналогічно розраховується амортизація щомісяця протягом строку використання об'єкта). Використання даного методу дозволяє при нарахуванні амортизації враховувати навантаження на устаткування. Найбільш прийнятний він для машин, устаткування й інших аналогічних об'єктів. На практиці може виникнути необхідність використання комбінації наведених методів. Це можливо в тому випадку, якщо окремі компоненти об'єкта мають різні строки й порядок використання. Розрахунок амортизації основних засобів здійснюється у відомостях. При цьому підприємства можуть застосовувати типові форми (ОЗ-14; ОЗ-15; ОЗ-16), затверджені наказом Мінстату України або розробляти їх самостійно.
Дата добавления: 2014-11-06; Просмотров: 1139; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |