Дт 23 «Виробництво» Кт

Матеріальні витрати оформляються наступними документами. Оприбуткування запасів на склад здійснюється на підставі документів, які виписує постачальник при їхньому відвантаженні: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН). У тих випадках, коли в розділі ТТН «Відомості про вантаж» неможливо перелічити всі назви й характеристики відпущених для перевезення цінностей, до ТТН в обов'язковому порядку прикладаються товарні накладні (сертифікат, накладна ф. № М-11 або ф. № М-20).

Запаси відпускаються у виробництво по вазі, обсягу або по рахунку відповідно до встановлених на підприємстві нормативів й обсягів виробництва продукції. Відпуск запасів у виробництво, як правило, проводиться на підставі встановлених лімітів, для чого використовуються лімітно-забірні картки по формам № М-8, № М-9, № М-28, № М-28а. Лімітно-забірні картки використовуються для оформлення відпустки матеріалів, які систематично споживаються у виробництві. Виписуються карти відділом постачання на одне або кілька найменувань матеріалів у двох екземплярах, один із яких передається цеху-одержувачеві, а інший - складу. Відпуск запасів, потреба в яких виникає періодично, здійснюється по накладним-вимогам (ф. № М-11). Переміщення запасів із одного складу до другого оформляється такими самими документами.

Інформація про надходження і вибуття запасів узагальнюється в матеріальному звіті відповідальної особи, він подається по кожному виду використаних запасів наприкінці місяця.

Аналітичний облік запасів на складах здійснюється матеріально відповідальною особою на картках складського обліку матеріалів по ф. № М-17 за допомогою кількісно-сумового методу. Облік виробничих запасів на такій картці ведеться по кожному найменуванню, сорту, виду й розміру запасів із вказівкою номенклатурного номера й облікової ціни. Записи в картках проводяться на підставі первинних прибутково-видаткових документів у день здійснення операцій. Картки відкриваються в бухгалтерії і видаються під розпис матеріально відповідальній особі.

У цих документах обов'язково повинні бути всі необхідні реквізити:

Ø назва документа (форми);

Ø дата й місце складання;

Ø назва підприємства, від імені якого складений документ;

Ø зміст і обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції;

Ø посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їхнього оформлення;

Ø особистий підпис і інші дані, що надають можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Нарахування заробітної плати відбувається в розрахунковій відомості. У відомості відбиваються: прізвище працівника, посада, відпрацьований час, оклад, заробітна плата за відпрацьований час, відпускні та ін. нарахування, загальна сума нарахованої заробітної плати, утримання із зарплати і сума до сплати.

Підставою для складання розрахункових відомостей служать також:

Ø довідки-розрахунки бухгалтерії (по всіх видах додаткової заробітної плати і допомоги з тимчасової непрацездатності);

Ø рішення судових органів (на утримання по виконавчих листах);

Ø заяви працівників на різні види перерахувань;

Ø платіжні відомості (на раніше виданий аванс за першу половину місяця) і ін.

Також до одного з елементів витрат відносять відрахування на соціальні заходи, це відрахування єдиного соціального внеску.

Нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату оформлюється довідками бухгалтера. Всі ці нарахування повинні відображатися у бухгалтерських розрахунках, де потім оформлятися в Розрахунково-платіжній відомості на підприємстві.

Розрахунок амортизації основних засобів, нематеріальних активів і інших необоротних матеріальних активів ведеться у Відомості нарахування амортизації обраним на підприємстві методами, які затверджені в Наказі про облікову політику.

До інших операційних витрат можуть відноситися, наприклад, витрати на відрядження, плата за розрахунково-касове обслуговування, за послуги зв’язку та ін. Вони оформлюються актом прийома-передачі виконаних робіт (послуг), рахунками на послуги: електроенергія, комунальні послуги, витрати на охорону праці і іншими документами, в залежності від понесених витрат. Розрахунки за податками оформлюються бухгалтерськими довідками і розраховуються головним бухгалтером (бухгалтером) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Облік витрат на виробництво здійснюється на рахунку 23 «Виробництво». Цей рахунок відноситься до рахунків виробничих процесів, калькуляційний, активний. По дебету рахунка протягом звітного місяця відображаються прямі виробничі витрати, у кінці місяця загальновиробничі витрати, що розподіляються, а по кредиту - списання випущеної продукції. При цьому протягом місяця це списання відображається за прийнятою на підприємстві обліковою вартістю, а наприкінці місяця розраховуються і відображаються відхилення облікової вартості від фактичної собівартості (економія чи перевитрати). У цілому оборот по кредиту рахунка 23 показує фактичну виробничу собівартість випущеної продукції.

Сальдо рахунку 23 «Виробництво» дебетове, показує витрати на незакінчену продукцію і відображається в другому розділі активу балансу.

Прямі витрати відображаються на рахунку 23 «Виробництво» в міру виникнення протягом місяця. Конкретний порядок їхнього відображення залежить від того використовує підприємство рахунки класу 8 «Витрати за елементами» чи ні. Якщо підприємство не використовує рахунки класу 8, то всі прямі витрати списуються в міру їхнього виникнення в дебет рахунку 23 «Виробництво» із кредиту рахунків: 20 «Виробничі запаси»; 661 «Розрахунки за заробітною платою»; 65 «Розрахунки зі страхування»; 13 «Знос необоротних активів»; 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», тощо.

При другому варіанті витрати з кредиту перерахованих вище рахунків списуються в дебет рахунків класу 8: матеріальні – у дебет рахунку 80 «Матеріальні витрати»; з оплати праці – у дебет рахунку 81 «Витрати на оплату праці» і т.ін. Потім із кредиту рахунків 80, 81, 82, 83, 84 витрати відносяться в дебет рахунку 23 «Виробництво». Використання рахунків класу 8 дозволяє підприємствам формувати в системі обліку інформацію для заповнення третього розділу «Елементи операційних витрат» Звіту про фінансові результати.

У виробничу собівартість, крім прямих, включаються і загальновиробничі витрати. Загальновиробничі витрати – це накладні витрати на організацію виробництва і керування цехами, ділянками, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання і експлуатацію устаткування і машин. Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» загальновиробничі витрати підрозділяються на:

1) Постійні витрати на обслуговування і управління поділяються на такі:

- що розподіляються за видами продукції (робіт, послуг) пропорційно встановленим показникам, та включаються в її виробничу собівартість;

- що не розподіляються, а відразу в момент їхнього визначення включаються в собівартість реалізованої продукції.

2) Змінні – усі ці витрати у повному обсязі розподіляються між видами продукції (робіт, послуг) і включаються в її виробничу собівартість.

Підприємства самостійно обирають критерій розподілу. Розподіл може здійснюватись пропорційно заробітній платі виробничого персоналу, загальній сумі прямих витрат, обсягу випуску продукції, тощо. Головне, щоб критерій розподілу був обґрунтований. На практиці найчастіше для цього використовують заробітну плату. Весь процес розподілу розглянемо на конкретному прикладі.

Вихідні дані:

Виробниче підприємство «АВС - сервіс», виготовляє 2 види продукції “А” і “В”. Критерієм розподілу загальновиробничих витрат обрана заробітна плата.

Матеріал для розрахунку

	За планом	Фактично за даними обліку
1. Сума загальновиробничих витрат у тому числі:	5000	4800
умовно-змінні	4000	3810
умовно-постійні	1000	?
2. Обсяг виробництва	10000 од.	9500 од.
3. Заробітна плата виробничого персоналу за:
- виготовлення продукції “А”		8000 грн.
- виготовлення продукції “В”		12000 грн.

Процес розподілу загальновиробничих витрат можна умовно поділити на 2 етапи. На першому етапі необхідно визначити суму загальновиробничих витрат, які включаються до виробничої собівартості. З огляду на П(С)БО 16 зрозуміло, що усі змінні загальновиробничі витрати включаються до виробничої собівартості. Їх фактична сума визначається за даними бухгалтерського обліку.

Постійні витрати включаються у виробничу собівартість тільки з урахуванням фактичного обсягу виробництва. Отже на першому етапі розподілу необхідно визначити як суму постійних загальновиробничих витрат, що включаються у виробничу собівартість, так і суму що відразу включається у собівартість реалізованої продукції. З цією метою зробимо такі розрахунки:

1. Визначимо фактичну суму постійних загальновиробничих витрат. Вона дорівнює різниці між усією сумою фактичних загальновиробничих витрат і фактичною сумою перемінних витрат. Тобто, 4800 грн. – 3810грн. = 900 грн.

2. Визначимо суму постійних витрат, яка підлягає включенню у виробничу собівартість. Вона є добутком від множення фактичного обсягу виробництва та планову суму постійних витрат на одиницю планового обсягу, а саме: 9500од. х 0,1грн. = 950 грн.

3. Визначимо суму постійних загальновиробничих витрат, яка відразу включається у собівартість реалізованої продукції як різницю між їх загальною сумою і тією, що включається у виробничу собівартість (не розподілені): 950 - 900грн. = 50 грн.

4. Нарешті визначаємо загальну суму витрат, яка включається у фактичну виробничу собівартість і підлягає розподілу між видами продукції (робіт, послуг). Вона дорівнює сумі змінних витрат і сумі постійних витрат, яка включається у виробничу собівартість: 3810 + 950 = 4760

Тепер перейдемо до другого етапу розподілу загальновиробничих витрат, тобто здійснено розподіл загальновиробничих витрат між видами продукції, яка виготовляється у конкретному цеху за заздалегідь встановленими критерієм. У нашому прикладі це заробітна плата виробничого персоналу.

По-перше, визначимо середній відсоток загальновиробничих витрат, які включаються у виробничу собівартість відносно суми заробітної плати виробничого персоналу. Він буде дорівнювати:

1)

Далі розрахуємо суми загальновиробничих витрат, які підлягають включенню у виробничу собівартість продукції:

2)

3)

Якщо середній відсоток визначено з округленням, то суму витрат на продукцію “В” треба визначати шляхом віднімання.

Отже у обліку загальновиробничі витрати у нашому прикладі будуть списані таким чином:

	Дт	Кт	Сума
- на продукцію “А”
- на продукцію “В”
- на собівартість реалізованої продукції

Слід зауважити, що не завжди виникають витрати, які включаються відразу у собівартість реалізованої продукції тобто не розподілені. Якщо підприємство не допустило збільшення загальновиробничих, а фактичний обсяг виробництва вищий за плановий, то не розподілених витрат не буде.

Облік загальновиробничих витрат ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Він відноситься до групи рахунків господарських процесів, збирально-розподільчий, активний. По дебету рахунку протягом місяця накопичуються витрати, а по кредиту наприкінці місяця вони списуються після розподілу:

- на рахунок 23 «Виробництво» – у частині витрат, що розподіляються;

- на рахунок 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» – у частині постійних витрат, що не розподіляються.

Рахунок 91 закривається щомісяця і сальдо не має.

Завершальним етапом обліку витрат на виробництво є визначення фактичної виробничої собівартості продукції, що випускається (робіт, послуг). Для її обчислення необхідно усі витрати узагальнити на рахунку 23«Виробництво». Цей процес відбувається поступово в такій послідовності:

1. Протягом місяця в міру виникнення в дебет рахунку 23 «Виробництво» списуються всі прямі витрати за видами продукції;

2. Наприкінці місяця на витрати по виробництву кожного виду продукції (робіт, послуг) списуються попередньо розраховані: відхилення облікової вартості витрачених запасів від їхньої вартості в оцінці по прийнятому на підприємстві методу; вартість продукції і послуг допоміжних виробництв за сформованою собівартістю; сума розподілених перемінних і постійних загальновиробничих витрат.

Фактична виробнича собівартість випущеної продукції розраховується за формулою:

Як видно з наведеної вище формули для визначення фактичної собівартості продукції, що випускається, крім загальної суми витрат за місяць, необхідно знати вартість незакінченої продукції (робіт, послуг), тобто незавершене виробництво на початок і кінець місяця.

Під незавершеним виробництвом відповідно до п. 6 П(С)БО 9 «Запаси» варто розуміти вартість незакінчених обробкою і збіркою деталей, вузлів, виробів і незакінчених технологічних процесів, щодо яких підприємство ще не визнало доходи.

Наявність і обсяги незавершеного виробництва за видами продукції (робіт, послуг), у більшості випадків, визначається шляхом проведення інвентаризації на кожне перше число. Для оцінки незавершеного виробництва можуть використовуватися різні варіанти. Вибір конкретного варіанту оцінки незавершеного виробництва залежить від особливостей технології і характеру продукції, що випускається. Найбільше часто використовуються такі варіанти:

1) незавершене виробництво оцінюється за вартістю витрачених сировини і матеріалів (у матеріаломістких виробництвах, де основну питому вагу в собівартості продукції займають матеріальні витрати);

2) незавершене виробництво оцінюється за вартістю матеріалів з урахуванням витрат на виготовлення (за ступенем готовності виробів).

Для обліку допоміжного виробництва використовується рахунок 23 «Виробництво» з відповідним кодуванням цього рахунку. Основне виробництво призначене для виготовлення продукції, вико­нання робіт, надання послуг, для випуску чи виконання яких створене під­приємство.

В дебет рахунку списуються прямі матеріальні витрати, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати, таким чином оборот дебетовий – це сума витрат на виробництво продукції, фактична собівартість продукції визначається шляхом її розрахунку по даній формулі і списується на рахунок 26 „Готова продукція” по обліковим (плановим) цінам.

Впродовж місяця готова продукція реалізується за продажною ціною, а списання відбувається по обліковим цінам.

Відхилення від облікових цін = Фс/с - випущена продукція за обліковими цінами = + перевитрати або - економія. (10.1)

Фактична собівартість реалізованої продукції (Ф с/с) обчислюється по формулі:

Ф с/с = Об Кт рах. 23 = С-до поч. + Об Дт - С-до кін. (10.2)

де: Фс\с – це фактична собівартість продукції (робіт, послуг);

Об Кт рах. 23 – кредитовий оборот рахунка 23;

С-до поч. – початкове сальдо рахунка 23;

Об Дт – дебетовий оборот рахунка 23;

С-до кін. – сальдо кінцеве рахунка 23.

1) С-до початкове (незавершене виробництво на початок місяця, визначається інвентаризацією) – залишок незавершеного виробництва на початок місяця	3) Протягом місяця випуск готової продукції за плановою собівартістю 8) У кінці місяця відхилення на випущену з виробництва готову продукцію: - перевитрата (запис Дт 26 Кт23); - економія (запис Дт26 Кт 23 «червоним сторно»)
2) протягом місяця прямі витрати на виробництво 4) у кінці місяця: - розподілені перемінні і постійні витрати; - послуги допоміжних виробництв
5) Оборот за дебетом – загальна сума витрат на виробництво за місяць	7) Оборот за кредитом – фактична собівартість випущеної з виробництва готової продукції (розраховується: С-до початкове + Оборот за дебетом – С-до кінцеве)
6) С-до кінцеве (незавершене виробництво на початок місяця, визначається інвентаризацією) – залишок незавершеного виробництва на кінець місяця

Рис.10.2 – Схема рахунку 23 «Виробництво»

Аналітичний облік по рахунку 23 «Виробництво» може вестися по видах виробництв, по статтях витрат і видам чи групам продукції, що вироб­люється. Бухгалтерські записи з обліку витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) наведені в таблиці 10.1. Узагальнена інформація про витрати на виробництво продукції на рахунках бухгалтерського обліку підлягає відображенню в регістрах бухгалтерського обліку. Вони складаються щомісяця й підписуються виконавцями і головним бухгалтером. Обліковими регістрами, призначеними для хронологічного, систематичного накопичення, угруповання і узагальнення інформації про витрати виробничої діяльності, у тому числі й витратах на виробництво продукції (робіт, послуг), що втримуються в прийняті до обліку первинних документах, є передбачені Методичними рекомендаціями із застосування регістрів обліку Журнал 5 або Журнал 5А і Відомість 5.1 обліку руху запасів. В обох варіантах Журналу є однаковими за змістом і порядком заповнення розділи І (з кредиту рахунків 90, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99 в дебет рахунків), ІІ „Витрати з податку на прибуток, витрати фінансової та інвестиційної діяльності, інші витрати” та ІV „Аналітичні дані до рахунку 28 „Товари”. Інформацію про витрати діяльності можна одержати з розділу ІІІ журналу 5 чи розділу ІІІ А журналу 5А. Цей журнал складається на основі Журналів-ордерів і Відомостей по конкретних рахунках.

Таблиця 10.1 - Бухгалтерські записи з обліку витрат на виробництво продукції (робіт, послуг)

Підстава для запису (документ)	Зміст запису	Кореспонден-ція рахунків
Дебет	Кредит
Накладні, матеріальні ордери і т.ін. Розрахунково-платіжні відомості Розрахунок бухгалтерії Розрахунок бухгалтерії Рахунки сторонніх організацій Розрахунки, авансові звіти і т.ін. Розрахунок бухгалтерії Розрахунок	1. Протягом місяця відпущені на виробництво виробничі запаси за обліковою вартістю 2.Нараховано заробітну плату виробничим робітникам (основна і додаткова) 3. Зроблено обов'язкові відрахування від заробітної плати (за видами) 4. Нараховано в забезпечення виплат відпусток 5. Відображено нарахування зносу необоротних активів 6. Відображено прямі послуги сторонніх організацій 7. Відображені інші прямі витрати 8. Списано відхилення на витрачені виробничі запаси 9. Списано розподілені перемінні і постійні загальновиробничі витрати	23 23 23 23 23 23 23 23 23	20 661 65 471 13 685 372, 30, 31 20 відх. 91

Журнал 5 використовується підприємствами, що не застосовують рахунку класу 8 «Витрати по елементах». Відбиття операцій з використанням класів 8 й 9 здійснюється в Журналі 5А.

У Журналі 5 забезпечується узагальнення всіх витрат на виробництво по елементах і статтям витрат. Для цього із графи «Усього» Журналів 1, 2, 3, 4, 6, 7 у Журнал 5 переносяться дані про витрати підприємства, які по побудові журналів відбиті у відповідних регістрах.

Дата добавления: 2014-11-06