Види систем креативного менеджменту та їхні функції

Системи креативного менеджменту поділяються на: постійні, тимчасові та комбіновані. Характерною ознакою перших є наявність в організаційній структурі управління підприємством постійно діючого окремого структурного підрозділу, який спеціалізується на науково-дослідній роботі. Альтернативою може бути наявність постійного розподілу повноважень між працівниками різних підрозділів організації щодо виконання науково-дослідних робіт. Постійні підсистеми креативного менеджменту, як правило, існують на інноваційно-активних підприємствах, системи інноваційного менеджменту яких охоплюють усі стадії інноваційного процесу.

Тимчасові системи креативного менеджменту виникають у разі, якщо керівники підприємства організовано, цілеспрямовано активізують творчі пошуки внаслідок виникнення гострої виробничо-господарської проблеми. Особливістю цих систем є те, що їхнє виникнення супроводжується ство­ренням тимчасових робочих груп. Коли робоча група розробила певну ідею, яку керівники підприємства приймають як креативне рішення, то роботу тимчасової системи креативного менеджменту припиняють. Завдання із реа­лізації цього рішення покладаються на суб'єктів інноваційного менеджменту, які створюють дослідні зразки продуктів і технологій, здійснюють підготовку обладнання для налагодження серійного випуску інноваційної продукції і виготовляють її.

Щодо комбінованих систем креативного менеджменту, то вони є по­єднанням постійних і тимчасових систем. Тобто за наявності постійно діючого науково-дослідного підрозділу на підприємстві в разі необхідності можна створювати також тимчасову робочу групу. Вони спільно розробляють креативні ідеї, виконують їхній первинний аналіз, групують найперспективніші варіанти розв’язання виробничо-господарських проблем і доводять їх до керівників підприємств.

Отже, система креативного менеджменту виконує кілька важливих функцій:

• інформаційно-аналітичну функцію (у результаті творчих пошуків суб'єктів креативного менеджменту підприємство отримує інформацію про можливі альтернативні способи вирішення виробничо-господарських проблем, або про напрями подальшого розвитку. Перетворення цієї інформації на конкретне креативне (інноваційне) рішення передбачає застосування різних методів і форм її аналізування, що дає змогу виокремити переваги однієї з можливих альтернатив над іншими);

• спонукальну функцію (у загальній сукупності креативних ідей, які пропонують працівники підприємства, певні ідеї набувають статусу креативних рішень, тобто керівники підприємства визнають їх, як такі, які доцільно реалізувати задля отримання конкретних ефектів. Залежно від характеру креативної ідеї ці рішення можуть передбачати розроблення інноваційної продукції або технології. Виконання цього завдання охоплює створення до­слідного зразка продукту чи технології, створення, переналагодження або придбання нового обладнання, перепідготовку працівників тощо. Тобто ідея на рівні теоретико-аналітичної моделі може стати спонукальним фактором технологічного оновлення виробництва, підвищення рівня професійності працівників підприємства тощо);

• відтворювально-розвивальну функцію (творчі пошуки працівників підприємств є ознакою їхньої активної участі в удосконаленні розвитку орган­ізації. Під час розроблення та аналізування креативних ідей суб’єкти системи креативного менеджменту поглиблюють професійні знання, розши­ють власний кругозір, отримують увагу і визнання збоку колег тощо. Це сприяє відтворенню і розвитку кадрового, зокрема інтелектуального потенціалу підприємства. Незалежно від кількості і вагомості ухвалених креативних рішень реалізація системою креативного менеджменту цієї функції позитивно впливає на розвиток підприємств, зокрема на емоційно-психологічний стан працівників, їхню вмотивованість до результативної діяльності, трудову дисципліну тощо).

Дата добавления: 2014-11-06