Спостереження як метод збору педагогічної інформації

Емпіричні методи педагогічного досілдження

Емпіричні знання є знання про основні параметри досліджуваних фактів, про функціональні зв’язки між цими параметрами, про поведінку об’єктів. «Як емпіричні дані про об’єкт, що вивчається, виступають такі властивості, зв’язки і відносини речей і явищ, що виявляються в ході практичної діяльності, спостережень і експериментів. Характерна ознака емпіричного об’єкту – можливість його чуттєвого відображення. Результати аналізу емпіричних даних у ході дослідження виражаються не тільки у формі встановлення фактів, але й у вигляді емпіричних узагальнень»[1].

До дослідницьких методів, що дозволяють отримати емпіричні дані про педагогічні процеси, можна віднести ті, які безпосередньо пов’язані з реальністю, з практикою. Вони забезпечують накопичення, фіксацію, класифікацію та узагальнення вихідного матеріалу для створення педагогічної теорії. До них відносяться: наукове спостереження, різні види психологічних і педагогічних експериментів, робота з науковими фактами – опис отриманих результатів, класифікація фактів, їх систематизація, всілякі способи аналізу та узагальнення; опитування, бесіди, вивчення результатів діяльності конкретних осіб та ін.

Один з емпіричних методів педагогічного дослідження, якому надається велика увага, – спостереження. Цей метод передбачає цілеспрямоване, планомірне і систематичне сприйняття та фіксацію проявів педагогічних явищ і процесів.

Особливостями спостереження як наукового методу є:

♦ спрямованість на ясну, конкретну мету;

♦ планомірність і систематичність;

♦ об’єктивність у сприйнятті того, що вивчається, і його фіксації;

♦ збереження природного ходу педагогічних процесів.

Спостереження може бути:

♦ цілеспрямованим і випадковим;

♦ суцільним і вибірковим;

♦ безпосереднім і опосередкованим;

♦ тривалим і короткочасним;

♦ відкритим і прихованим («інкогніто»);

♦ констатуючим і оцінюючим;

♦ неконтрольованим і контрольованим (реєстрація подій, що спостерігаються, за наперед відпрацьованою процедурою);

♦ польовим (спостереження в природних умовах) і лабораторним (в експериментальній ситуації).

Спостереження – процес складний: можна дивитися, але не бачити; дивитися разом, а бачити різне; дивитися на те, що бачили і бачать багато людей, але, на відміну від них, побачити нове тощо. У психології та педагогіці спостереження перетворюється на справжнє мистецтво: тембр голосу, рух очей, розширення або звуження зіниць, ледь помітні зміни в спілкуванні з оточуючими та інші реакції особистості, колективу можуть служити підставами для педагогічних висновків. Чим досвідченіше спостерігач, тим точніше він оцінює хід педагогічного процесу по конкретних, іноді ледь помітних проявах. У дослідника виробляється спеціальна система, механізм «читання» педагогічних явищ по їх зовнішніх проявах. Тривалість спостереження залежить від його виду. Способи фіксації результатів спостереження можуть бути різними. До них відносяться схеми і протоколи спостереження, техніка запису, розподіл по категоріях і шкалах. Увесь цей інструментарій підвищує точність спостереження, можливість реєстрації і контролю його результатів. Так, серйозну увагу сліду приділити формі ведення протоколу, яка залежить від предмету, задач і гіпотези дослідження, що визначає критерій спостереження. Наприклад, протокол спостереження навчального заняття може виглядати таким чином.

Організаційні етапи заняття	Зміст навчального матеріалу	Методи спільної діяльності вчителя і учнів	Час, хв. або с.	Примітки

Спостерігач записує в протокол тільки те, що прямо або побічно сприяє розв’язанню проблеми, що вивчається. Це справжні факти, які найбільш точно представляють конкретну ситуацію.

Крім протоколів, можливі також інші форми ведення запису, наприклад щоденник, що ведеться хронологічно і по можливості без перерви. Щоденниками зазвичай користуються при довготривалому спостереженні. Велику допомогу в спостереженні надають технічні засоби: диктофон, прихована відеокамера та ін.

У зв’язку з цим спостереження як метод дослідження передбачає виконання дослідником таких правил:

♦ чітко визначати цілі спостереження;

♦ складати програму спостереження залежно від мети;

♦ детально фіксувати дані спостереження;

♦ застосовувати системи категорій і оцінних шкал.

Програма спостереження повинна точно визначати послідовність роботи, виділяти найважливіші об’єкти спостереження, способи фіксації результатів (протокольні записи, щоденники спостережень тощо).

Як і будь-який метод, спостереження має свої сильні сторони і недоліки. До сильних сторін слід віднести можливість вивчення предмету в його цілісності, природному функціонуванні, живих багатогранних зв’язках і проявах. Водночас цей метод не дозволяє активно втручатися в процес, що вивчається, змінювати його або навмисно створювати певні ситуації, робити точні виміри. Отже, результати спостереження повинні бути обов’язково підкріплені даними, отриманими за допомогою інших методів педагогічного дослідження.

Дата добавления: 2014-11-06