Стратегія розвитку корпорації

Сутність та горизонти фінансового планування

Фінансова стратегія корпорації

Розділ 4. Фінансове планування та контроль

Питання фінансового планування посідають важливе місце в теорії й практиці господарської діяльності корпорацій. У теоретичному плані фінансове планування розглядається як невід’ємна частина загального управління виробничо-господарською діяльністю корпорацій.

Фінансове планування є одним із принципів управління фінансами корпорацій.

З погляду Р. Брейлі і С. Майєрса, фінансове планування являє собою складний процес. Він складається з чотирьох стадій[46]:

Аналізу зв’язку між інвестиційними і фінансовими можливостями.

Прогнозування наслідків поточних рішень, із метою запобігання диспропорцій між рішеннями, що приймаються сьогодні і котрі потрібно прийняти в майбутньому.

Обгрунтування обраного варіанта рішень.

Оцінка результатів досягнутих корпорацією в порівнянні з поставленими цілями.

На кожній із стадій фінансовий менеджер ставить перед собою відповідні цілі, визначає обрій планування, тобто термін, на який складається план.

У сучасних умовах корпорація складає довгострокові, середньострокові і поточні фінансові плани. Довгострокове планування по своїй сутності є прогнозуванням розвитку, воно здійснюється на 10—15 років. Середній термін планування п’ять років, але в літературі називають його також довгостроковим[47]. Поточне (оперативне) планування розраховане на 1 рік уперед. У кожному обрії планування ставляться певні цілі, завдання, методи дослідження, будуються моделі.

Стратегія розвитку корпорації може бути визначена як ідеологія. Так, наприклад, стратегія ТНК «Кока-Кола» визначена дуже ясно і чітко: «Думай так, як думають у регіонах розташування наших дочірніх компаній і дій так, як діють у регіонах розташування наших дочірніх компаній». Англійською це звучить більш точно і небагатослівно: «Think local, act local». Постановка питання про стратегію відповідає тому, що корпорація має дочірні корпорації й інший рід підприємства розташовані майже в 200 країнах, продукцію корпорації купують майже 6 мільйонів жителів нашої планети[48].

Корпорація може визначити свою стратегію більш конкретно. Так, наприклад, інноваційні корпорації ставлять ціллю освоєння виробництва нових видів продукції, аналогів котрих ще немає на світовому ринку, тобто розширення ринків збуту.

Фінансова стратегія узгоджується із загальною стратегією економічного розвитку корпорації. Вона розглядається як фактор забезпечення нормального функціонування корпорації в майбутньому. Першочерговим завданням керівників корпорації є розвиток (здорової) конкурентної позиції, яка конкретно визначається під час розробки інноваційного, маркетингового, цінового, збутового, організаційного та інших напрямків як стратегії, так і політики.

Важливим завданням для менеджерів, які розробляють стратегію розвитку є узгодження загальної стратегічної програми з фінансовою. Це пояснюється тим, що вони базуються на різних, несумісних передумовах. Загальна стратегія ґрунтується на врахуванні можливостей зміцнення конкурентної позиції на ринку конкретних товарів і послуг, фінансова стратегія базується на русі капіталів. Тенденції розвитку ринків різні, тому загальна стратегія часто не може бути підтримана відповідним фінансовим забезпеченням.

Під час розробки фінансової стратегії встановлюються мета, часові межі (time frame), а також рекомендації, характер дій, що передбачаються, відповідно до яких з’ясовується можливість досягнення мети. Фінансову стратегію порівнюють із шаховою партією, в якій учасник (корпорація) налаштований на виграш. Цілі фінансової стратегії визначати важче, ніж загальноекономічні орієнтири. Ряд досліджень показують, що управляючі корпораціями надають перевагу таким цілям, як максимізація розмірів фірми, її економічного зростання і навіть зниження ймовірності втратити власну роботу. Однак які б цілі не були поставлені, становище, що складається на фінансових ринках, наводить адміністраторів на думку, що кінцевою метою на довгі роки є підвищення добробуту акціонерів.

Велике значення надається вибору часових меж для досягнення мети. Розробка фінансової мети, обмеженої одним кварталом, одним роком або 10 роками у кожному випадку специфічна. У США керівники корпорацій віддають перевагу тривалішим періодам часу, в Японії більш поширені короткострокові програми. На думку американських теоретиків, фінансова стратегія має визначатися в довгостроковому плані. У дослідженнях зазначається, що вибір “часових меж” може бути поставлений у залежність від ряду факторів. Наприклад, якщо корпорація намагається уникнути можливого банкрутства, прогнозний період може становити один день, тиждень, щонайбільше один місяць.

При визначенні схеми дій, що передбачаються, мають враховуватися теперішні умови діяльності фірми та їх зміна в майбутньому. Така схема завжди конкретна, тобто зумовлюється економічним і фінансовим становищем конкретної корпорації. Згідно до сучасних фінансових теорій, підвищення добробуту акціонерів може бути досягнуте шляхом зменшення ризику для цінних паперів що випущених корпорацією або збільшенням їх дохідності без зростання ризику. Проте цю мету важко відобразити в абсолютних показниках, тому що умови фінансового ринку постійно змінюються.

Дата добавления: 2014-11-06