Прогнозування і планування

Крім поняття стратегія, у теорії і практику фінансів широко використовуються поняття прогноз і прогнозування. Прогноз ще не план, а тільки підготовка до його упорядкування. Для упорядкування фінансового плану будуть потрібні самі різноманітні прогнози. Наприклад, для визначення джерел фінансування на такий рік складаються прогнози розвитку ринку капіталів. Прогнози будуть зроблені по оптимістичних і песимістичних сценаріях. Прогнозування, як дія фінансових аналітиків, має імовірнісний характер.

Цілі, поставлені в прогнозах, можуть бути досягнуті при певних обставинах. Проте загальні економічні, фінансові, податкові, грошові і багато інших положень врахувати в прогнозах неможливо. План не прогноз, а програма конкретних дій з урахуванням можливих ризиків і заходів щодо страхування від ризиків.

Вище було сказано, що корпорація складає як довгострокові, так і короткострокові плани. Довгострокове фінансове планування в американській літературі називається також стратегічним плануванням. Обрій довгострокового планування визначається корпорацією звичайно на 5 і більш років. У плані ставляться глобальні цілі розвитку корпорацій, тому він не може бути деталізованим. Короткостроковий або оперативний план терміном на один рік, складається з ряду важливих документів, кожний із який описує дії адміністраторів корпорації в деталях.

Про те, що планування повинно бути ефективним написане багато. Що потрібно зробити, щоб планування було ефективним? На це важке запитання прямих відповідей немає, тому що фінансове планування здійснюється методом проб і помилок. Р. Брейлі і С. Майєрс пропонують при плануванні враховувати такі проблеми: прогнозування, пошук оптимального фінансового плану і контроль за утіленням фінансового плану в життя[49].

Першою умовою, на їхню думку, є упорядкування найбільше точних і обгрунтованих прогнозів. Для упорядкування прогнозів використовуються різноманітні моделі макроекономічного і галузевого розвитку, статистичні моделі для аналізу динамічних рядів. Укладаючи прогнози розвитку, фінансові аналітики завжди повинні мати на увазі, що конкуренти не сплять, а також складають свої прогнози по розширенню конкурентної позиції. Всі прогнози детально вивчаються, у них вносяться поправки, уточнення. Прогнози усіх відділів корпорації повинні бути узгоджені.

Особлива увага приділяється плануванню капітальних вкладень. Стратегічне планування спрямоване на вирішення проблем відновлення капіталу для виробництва тих товарів і послуг, де позиції корпорації міцні і є можливості їх збільшити.

Найбільше важкою проблемою є упорядкування оптимального фінансового плану. Вище ми відзначили, що немає моделі, яка б могла врахувати всі непевності майбутнього розвитку. Як відзначають послідовники ідеї хаосу і невизначеності, плани, складені на тривалу перспективу, приречені на провал. По істоті до того ж висновку приходять Р. Брейлі і С. Майєрс. На їхню думку, є дві аксіоми. Перша — набір невирішених проблем безмежний, друга — число невирішених проблем, що окрема людина в кожний даний момент спроможна тримати в голові, обмежено десятьма. На підставі цих двох аксіом виведений закон про те, що в будь-якій галузі людської діяльності завжди будуть десять проблем, що можна обговорювати, але які не мають формального розв’язання[50].

Практично не вирішальною проблемою є організація контролю за утіленням фінансового плану в життя. Довгострокові фінансові плани застарівають вже в момент їх розроблення. Тут ми бачимо практичне підтвердження гіпотези хаосу і фракталів. Фінансові менеджери знову приймаються за роботу над планом, але ця діяльність може бути плідної тільки в тому випадку, якщо є впевненість у тому, що саме потрібно змінювати у світлі нових несподіваних обставин. Також важко дати оцінку діяльності корпорації на підставі показників довгострокового плану без урахування економічної кон’юнктури.

Дата добавления: 2014-11-06