Питання для самоперевірки знань. Проекти конвенцій трансграничної неспроможності

Проекти конвенцій трансграничної неспроможності

До спроб розроблення конвенцій трансграничної неспроможності зверталися неодноразово. Відомі двосторонні угоди регулювання неспроможності: німецько-австрійський договір 1975 р., франко-австрійська конвенція 1979 р. та ін. Угоди підписувалися на підставі основних положень приватного права, з чого випливає принцип єдиного виробництва. В угодах передбачалося взаємне визнання іноземних судових рішень, визнання юрисдикції доміцилія або місця основного ведення бізнесу, повноважень іноземного ліквідатора[45].

Відомі неодноразові спроби складання проектів міжнародних конвенцій про неспроможність: Конвенція Європейського економічного союзу в 1960 р., Стамбульська 1990 р., Конвенція 1995 р., більш пізні — проект комісії Організації Об’єднаних Націй з права міжнародної торгівлі 1997 р. Жодний із проектів не був ухвалений, проте кожний із них був кроком уперед у врегулюванні проблеми трансграничної неспроможності. Глобалізація світової економіки ставить невідкладні завдання щодо цієї складної юридичної проблеми.

Поясніть, з яких причин із розвитком ринкових відносин уводяться закони про акціонерні товариства.

Назвіть джерела правового регулювання в романо-германському або континентальному праві й в англосаксонському або в системі загального права.

Як розвивалося законодавство про корпорації (компаніях) у Великобританії, США?

Як розвивалося законодавство про компанії в Німеччині, Франції?

Як впливає європейська інтеграція на розвиток акціонерного права в державах — учасницях ЄС?

Які правові акти ухвалює європейський парламент?

Назвіть основні ознаки акціонерних товариств, визначені в законах.

Як Ви розумієте акціонерне товариство в ролі юридичної особи?

Які види корпорацій Ви знаете?

Які документи необхідні для утворення і реєстрації корпорації?

Які форми об’єднань або груп підприємств Вам відомі?

Охарактеризуйте холдинги в офшорних зонах.

Чим пояснити введення в США і країнах ЄС жорсткого антиофшорного й антитрансфертного законодавств?

З якою метою створюються оперативно-холдингові компанії в офшорних зонах?

Як організоване управління в офшорній компанії?

Чому в Законах про корпорації захищаються права акціонерів і кредиторів?

Чому збереження акціонерного капіталу корпорації і його збільшення є основними завданнями законодавства?

Назвіть основні положення законів щодо захисту прав акціонерів і кредиторів, пов’язані зі збереженням акціонерного капіталу та його збільшенням.

Назвіть основні положення законів щодо захисту прав акціонерів і кредиторів, пов’язаних зі зменшенням капіталу корпорації.

Дайте визначення договору в західному законодавстві.

Назвіть основні види договорів.

Назвіть основні принципи договорів.

Що таке правоздатність і дієздатність?

Які зміни відбулися в господарських договорах останнім часом? Чому?

Назвіть джерела господарських договорів.

Чому джерелами господарських договорів є міжнародні конвенції, договори й угоди?

Дайте визначення понять неспроможності й банкрутства.

Які основні цілі введення законів про неспроможність.

Назвіть особливості законів про неспроможність у загальному праві (США, Великобританії).

Назвіть особливості законів про неспроможність у континентальному праві (Німеччини, Франції).

Чому з’явилися проблеми трансграничної неспроможності?

У чому полягає сутність трансграничної неспроможності?

Дайте пояснення двом теоретичним підходам до розгляду трансграничної неспроможності.

Які Ви знаєте положення про регулювання трансграничної неспроможності в чинних національних законах?

До яких спроб вдавалися в країнах ЄС з метою створення договору про трансграничну неспроможність?

Додаток до розділу 2

Порівняльна характеристика усталених моделей корпоративного управління1

Ознаки порівняння	Англо-американська модель	Німецька модель	Японська модель
Основні характеристики	Відсутність значних інвесторів; розпорошеність акціонерного капіталу між акціонерами; більшість акцій, що не належать індивідуальним інвесторам, перебувають у руках пенсійних та пайових фондів; можливість легкого переливу капіталу між акціонерами; висока ефективність та ліквідність ринку цінних паперів; досить поширене злиття, викуп та поглинання компаній; поширені іноземні інвестиції в акції	Значна концентрація капіталу компаній; значна роль у компаніях належить банкам; слабкий розвиток фондового ринку; досить значний відсоток іноземних інвесторів; двопалатне управління; узаконені обмеження прав акціонерів щодо голосування; іноземні інвестори не відіграють значної ролі в управлінні корпораціями	Великий відсоток афілійованих банків, компаній у складі акціонерів; відсутність серйозного впливу індивідуальних інвесторів на справи корпорації; існують неформальні бар’єри для іноземних інвесторів
Законодавча база	Директори; акціонери (особливо інституційні); управителі; урядові агентства; саморегульовані організації; консалтингові фірми; представниками акціонерів є рада директорів; взаємодія між учасниками ґрунтується на балансі сил	Ринок цінних паперів регулюється федеральним агентством; біржі регулюються місцевими органами влади; комерційні правила, статути акціонерних товариств і фондових бірж регулюються федеральним законодавством	Важливим регулювальним чинником є єдина промислова політика, основний вплив на нього мають державні міністерства; незалежне регулювання ринку здійснюється кількома агентствами і є неефективним; ядро законодавства про фондовий ринок скопійовано з американського

Продовження додатку

Ознаки порівняння	Англо-американська модель	Німецька модель	Японська модель
Ключові учасники	Директори; акціонери (особливо інституційні); управителі; урядові агентства; саморегульовані організації; консалтингові фірми; представниками акціонерів є рада директорів; взаємодія між учасниками ґрунтується на балансі сил	Банки; корпоративні акціонери (компанії)	Ключовий банк; фінансово-промислова мережа; менеджери; уряд
Взаємовідносини між ключовими учасниками	Вплив акціонерів на поточну діяльність компанії зводиться до вибору та усунення директорів; ключовою фігурою в управлінні компаніями є головний управитель; корпоративні відносини банків з компаніями обмежені	Більшість акцій – на пред’явників, які не реєструються; більшість акцій продається через банки-депозитарії; часті конфлікти між банками та акціонерами, оскільки банки мають право голосувати за акціонерів так, як вони (банки) бажають; ускладнене управління акціонерами компанією внаслідок заборони голосування по пошті	Перевага в корпораціях віддається афілійованим акціонерам; Усі акціонери мають доступ до матеріалів, пов’язаних з проведенням загальних зборів; акціонери можуть голосувати за дорученням та поштою

Продовження додатку

Ознаки порівняння	Англо-американська модель	Німецька модель	Японська модель
Дії корпорації, які вимагають схвалення акціонерів	Вибори директорів і призначення аудиторів; реорганізація, купівля контрольного пакета акцій, внесення поправок до статуту; у США акціонери не мають права голосувати за розмір дивідендів, у Великій Британії – навпаки	розподіл чистого прибутку; ратифікація рішень спостережної і виконавчої рад за минулий фінансовий рік; вибори спостережної ради; призначення аудиторів; злиття з іншими корпораціями; придбання контрольного пакета акцій; реорганізація; співробітництво з філіями; внесення поправок до статуту; підвищення верхньої межі винагороди директорам і аудиторам; зміна в капіталі	виплата дивідендів; розподіл коштів; вибори ради директорів; призначення аудиторів; зміна в капіталі корпорації; прийняття поправок до статуту; виплата вихідної допомоги директорам і аудиторам; підвищення верхньої межі винагороди директорам і аудиторам; злиття; придбання контрольного пакета акцій; реформування

Продовження додатку

Ознаки порівняння	Англо-американська модель	Німецька модель	Японська модель
Склад ради директорів	інсайдери або виконавчі директори та аутсайдери або незалежні директори; існує тенденція до збільшення частки незалежних директорів у загальному складі ради директорів; кількість членів коливається від 5 до 10 осіб	управління корпораціями здійснюється спостережною та виконавчою радами; спостережна рада складається з незалежних директорів, а виконавча – це менеджмент компанії; членами спостережної ради можуть бути тільки незалежні директори; виконавча рада підпорядкована спостережній; спостережна рада не має управлінських функцій та повноважень; виконавча рада відповідає за повсякденне управління компанією і складається виключно з працівників корпорації	переважно афілійовані особи (виконавчі директори, керівники головних відділ компаній і правління); представники аутсайдерів рідко зустрічаються в складі ради директорів компаній; кількісний склад ради – 50 членів

Закінчкння додатку

Ознаки порівняння	Англо-американська модель	Німецька модель	Японська модель
Вимоги до розкриття інформації	найсуворіші правила розкриття інформації щодо: щоквартальних фінансових підсумків діяльності корпорації; структури капіталу; попередньої діяльності директорів; розмірів сукупної винагороди для керівництва; акціонерів, які володіють пакетами акцій понад 5 % акціонерного капіталу; можливого злиття чи реорганізації; поправок, які вносяться до статуту; імен осіб або компаній, які запрошуються для аудиторської перевірки	Фінансова інформація про корпорацію (кожні півроку): дані про структуру капіталу; інформація про кожного кандидата у члени Наглядової ради; сукупна інформація про винагороди членам виконавчої та наглядової рад; дані про акціонерів, які володіють пакетами акцій понад 5 % акціонерного капіталу; інформація про можливе злиття чи реорганізацію; поправки, які вносяться до статуту; імена осіб або компаній, які запрошуються для аудиторської перевірки	Дані про структуру капіталу; відомості про кожного кандидата у члени ради директорів; відомості про винагороду, яку було сплачено усім керуючим та директорам; інформація про можливі злиття чи реорганізації; зміни до статуту; назви компаній, що запрошуються для аудиту

Дата добавления: 2014-11-06