Основні принципи теорії

Теорія арбітражного ціноутворення

Ставка доходу ринкового портфеля і премія за ризик

Ринковим називається портфель (market portfolio), що складається з усіх цінних паперів, які обертаються на ринку капіталів. При цьому частка (питома вага) кожного цінного папера відповідає її частці в загальній капіталізації ринку. Середня ставка доходу ринкового портфеля використовується в моделі оцінювання капітальних активів для визначення премії за ризик.

Стосовно визначення ринкового портфеля у фінансовій літературі ведуться дискусії, багато авторів відзначають невизначеність ринкового портфеля. Ідуть суперечки про те, які активи варто включати в ринковий портфель. Чи треба включати в нього державні цінні папери, золото, майно, що належить населенню, вкладення в освіту — так званий людський капітал та ін.[68]

На практиці в ринковий портфель включаються цінні папери, на підставі яких складаються всесвітньо відомі індекси, наприклад індекс Стандарт енд Пур. Управляючі інвестиційними фондами або іншими інвестиційними інститутами визначають портфелі для кожного класу активів. На ринку капіталів відбувається спеціалізація інвесторів не тільки за класами цінних паперів (акції або облігації), а й усередині класів. Виробляється так званий інвестиційний стиль. Це означає, що інвестор формує портфель із певних цінних паперів, наприклад тільки з цінних паперів, які емітуються фінансовими корпораціями, або з акцій із високими дивідендами і капіталізацією.

Премія за ризик за будь-яким цінним папером у моделі оцінювання капітальних активів визначається за формулою:

E (R_i) – R_f = b _i [ E (R_m) – R_f ],

тобто премія за ризик дорівнює коефіцієнту бета за даним цінним папером, помноженому на премію за ризик усього ринкового портфеля.

У середині 1970 р. американський економіст С. Росс запропонував теорію арбітражного ціноутворення (The Arbitrage Pricing Theory — APT), як альтернативну версію моделі оцінки капітальних активів. Дослідження, що проводилися в США з приводу відповідності лінії дохідності ринку цінних паперів і реальної дохідності на ринку капіталів, показали деяку уразливість моделі МОКА. Ретроспективні ставки дохідності визначені за моделлю, часто не відповідали реальній дохідності цінних паперів. Тому продовжувався пошук виявлення зв’язків між дохідністю і ризиком за цінними паперами.

Теорія С. Росса передбачає чотири головні припущення:

1) ринок капіталів є досконалим;

2) в інвесторів консенсус щодо очікуваної структури доходів за цінними паперами і за факторами, що на них впливають;

3) число факторів, загальних для всіх цінних паперів, не визначено. Число цінних паперів перевищує число факторів, які визначають дохідність цінних паперів;

4) на ринку неможливі арбітражні операції.

С. Росс у своїй концепції підтверджує, що існує певна кількість факторів, які мають вартісну оцінку, що впливають на ставку очікуваного доходу за цінним папером. У випадку, коли з якихось причин ці фактори не можуть робити свій вплив, на ринку капіталів створюються можливості для арбітражних операцій. Пригадаємо, що під арбітражними слід розуміти операції з продажу цінного папера за вищою ціною з одночасною купівлею, але за нижчою ціною (або навпаки) й одержанні при цьому безризикового доходу. У тому випадку, якщо такої можливості немає, то очікувана дохідність цінного папера є функцією безризикової процентної ставки і різноманітних факторів, кожний із який визначений ринковою ціною.

Дата добавления: 2014-11-06