Бінарні сполуки

Завдання для індивідуальної самостійної роботи

1.1 Визначити молярну масу еквівалента простої речовини, якщо 1 г її при T = 320 K, p = 740 мм рт. ст. приєднує або витісняє дані об’єми газів, що наведені в таблиці:

Ва-ріант	Спосіб взаємодії	Об’єм, л	Варіант	Спосіб взаємодії	Об’єм, л
	Приєднує H2	0,62		Приєднує O2	0,518
	Витісняє H2	0,56		Приєднує O2	0,888
	Приєднує H2	0,31		Приєднує O2	1,776
	Приєднує O2	0,22		Витісняє H2	0,54
	Витісняє H2	0,44		Витісняє H2	0,145
	Приєднує Cl2	0,66		Приєднує Cl2	0,388
	Приєднує O2	0,33		Приєднує O2	0,097
	Приєднує Cl2	0,42		Приєднує H2	2,66
	Витісняє H2	0,38		Витісняє H2	0,27
	Витісняє H2	0,318		Приєднує O2	1,332
	Приєднує O2	0,512		Витісняє H2	0,44
	Витісняє H2	1,127		Приєднує Cl2	0,66
	Приєднує Cl2	0,84		Приєднує O2	0,33
	Приєднує O2	0,69		Приєднує Cl2	0,42
	Витісняє H2	0,72		Витісняє H2	0,38

1.2 За вихідними даними визначити невідомі характеристики (незаповнені графи)

Варіант	Газ	Маса газу, г	Об’ем газу, л	Абсолют-на маса 1 молекули	Кількість речовини, моль	Число молекул
при T = 320 K, p =100 кПа	при н. у.
	O2
	H2
	Cl2
	Br2
	F2						3 · 10^23
	SO2					0,1
	H2S						1 · 10^23
	Cl2O
	NO
	N2O					0,5
	NO2						1,5 · 10^23
	PH3		2,41
	CO					0,2
	CO2		6,02
	N2
	H2O			0,5
	H2					1,5
	C3H8						0,6 · 10^20
	NH3		4,82
	C2H2
	C4H10			1,5
	Ar
	He						0,5 · 10^23
	HCl		1,205
	SO3
	C2H4
	CH4				2,66 · 10^-23
	CO			1,12
	CO2
	N2

2. Класифікація неорганічних сполук

Всі речовини діляться на прості й складні. Простими називаються речовини, що складаються з атомів одного елемента, а складними – складаються з атомів двох або більше елементів.

Назви простих речовин, як правило, збігаються з назвами відповідних хімічних елементів, наприклад літій, бор, сірка. Виключення становлять: карбон, назви простих речовин якого – алмаз, графіт, карбін, фулерен, а також алотропна модифікація кисню – озон.

Складні неорганічні речовини відповідно за складом підрозділяються на двоелементні (бінарні) і багатоелементні сполуки.

Відповідно до принципу систематичної номенклатури, хімічна формула складної речовини розділяється на умовно електропозитивну й умовно електронегативну складові. Перша складова ставиться у формулі ліворуч, а друга – праворуч.

Назви бінарних сполук утворюються з латинського кореня назви більш електронегативного елементу із суфіксом -ид- або -ід- і назви менш електронегативного елемента в родовому відмінку. Якщо менш електронегативний елемент може перебувати в різних ступенях окиснення, то ступінь окиснення вказується в дужках римськими цифрами.

Галогениди: NаСl – натрію хлорид, НI – гідроген йодид, FеВr₂ – ферума (II) бромід.

Оксиди: А1₂O₃ – алюмінію оксид, Р₂О₅ – фосфору (V) оксид, CO – вуглецю (II) оксид, Fе₂O₃ – феруму (III) оксид.

Халькогениди (сульфіди, селеніди, телуриди): СuS – міді (II) сульфід, Сu₂Sе – міді (I) селенід, Na₂Тe – натрію телурид.

Аналогічно називаються й інші бінарні сполуки, наприклад: фосфіди, типу Са₃Р₂; карбіди – СаС₂; гідриди – MgН₂ і інші.

Виключенням із зазначених правил є водневі сполуки неметалів, що проявляють властивості кислот. Їхні назви утворяться за правилами, прийнятим для кислот (див. нижче).

Оксиди підрозділяються на несолетворні і солетворні. Несолетворні оксиди не взаємодіють ні з кислотами, ні з основами (СО, NО, N₂O). Солетворні оксиди діляться на основні, кислотні й амфотерні.

Дата добавления: 2014-11-07