Заняття 1. 1. Визначення сум податкових та грошових зобов’язань

1. Визначення сум податкових та грошових зобов’язань.

2. Оскарження рішень контролюючих органів.

3. Строки сплати податкового зобов’язання та давність у податкових правовідносинах.

4. Форми правових вимог щодо сплати податків і зборів: Податкове повідомлення-рішення, податкова вимога. Загальні вимоги щодо листування з платником податків.

5. Податкові консультації та їхнє значення.

6. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань.

7. Усунення подвійного оподаткування. Звільнення від оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України.

Контрольні запитання:

1. Проведіть розмежування між поняттями «податковий обов’язок», «податкове зобов’язання» та «грошове зобов’язання у податкових правовідносинах».

2. Назвіть контролюючі органи в сфері погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами?

3. Назвіть органи стягнення в Україні.

4. Дайте визначення податкової консультації та вкажіть її ознаки.

5. Які види податкових консультацій передбачає ПК України? (ст. 52 ПК України)?

6. Які наслідки застосування податкових консультацій за законодавством України? (стаття 52 ПК України)?

7. Який строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання виходячи з положень КАС України?

8. Яким чином податковий агент може повернути надміру сплачений податок на доход фізичних осіб?

Завдання і задачі:

1.Підприємство «Сонце», у відповідності до положень чинного законодавства самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації та надає відповідні документи до податкових органів. 15.09.2012 року до підприємства надійшло податкове повідомлення-рішення, в якому вказувалася сума податкового зобов’язання, нарахованого місцевою податковою інспекцією. Серед іншого податкова інспекція мотивувала такий захід результатами проведення камеральної перевірки, внаслідок якої було виявлено арифметичні помилки у поданій підприємством «Сонце» податковій декларації, що призвело до заниження суми податкового зобов’язання. Адміністрація підприємства потрактувала застосування такого заходу неадекватним і незаконним. Скажіть, що таке камеральна перевірка; схематично опишіть процедуру оскарження вказаного повідомлення-рішення державної податкової інспекції.

2. За результатами складання акта перевірки без винесення податкового повідомлення-рішення службовці ДПІ самовільно здійснили коригування сум податкових зобов’язань та податкового кредиту платника податку в інформаційних базах органів Міністерства доходів і зборів. Оцініть правомірність дій органів Міністерства доходів і зборів з точки зору податкового законодавства.

Проаналізуйте аргументацію Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-7276/12/2670 від 09 серпня 2012 року: [… ] Податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі Акту перевірки не приймалось.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та з діями відповідача по зміні показників раніше задекларованих позивачем своїх показників податкових зобов’язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за грудень 2011 року, вважає їх такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та порушують його законні права.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ «Арх-Ательє», виходячи з наступних мотивів.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (далі -Наказ № 266) затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п. 1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв’язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов’язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Підпунктом 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов’язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Положення пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України зобов’язують платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 ПК України прийняття податкової декларації є обов’язком органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 179.5 ст. 179 ПК України визначено, що податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Внесення змін до податкової звітності, за змістом ст. 50 ПК України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

При цьому, згідно вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Суд звертає увагу, що вищезазначені методичні рекомендації, якими зобов’язаний керуватись відповідач, не містять посилання на можливість прийняття податковим органом податкової декларації платника податку з відміткою "недійсна".

З наведених нормативних актів вбачається, що обов’язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов’язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Відтак, показники податкового кредиту та податкових зобов’язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, і повинні їм відповідати.

Вичерпний перелік прав, наданих відповідачу чинним законодавством при здійсненні ним своїх повноважень, наведений у ст. 20 ПК України.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов’язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов’язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Специфікою податку на додану вартість є те, що цей податок сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), а одна операція з продажу товару (наданню послуг) викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками податку на додану вартість: у продавця - податкові зобов’язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Згідно пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Судом наголошується, що чинна форма «Р» податкового повідомлення-рішення згідно з додатком 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1440/18735 від 30.12.2010 р., передбачає місце для внесення даних про збільшення/зменшення податковим органом суми грошового зобов’язання.

Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов’язань, обов’язок визначати податкове зобов’язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі Акту перевірки не приймалось. Проте, інформація на підставі висновків Акту перевірки була введена до бази даних АС «Аудит», з якої інформація автоматично надійшла до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Отже відповідач, використовуючи висновки Акту перевірки, не вчинив передбачених законом дій, а саме не прийняв податкове повідомлення-рішення.

На думку суду, поведінка суб’єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб’єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки Акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії відповідача зачіпають не лише законні інтереси позивача, а й позбавляють його можливості для оскарження такого акту або визнання його незаконним.

Відтак, визнаючи договори позивача нікчемними, а також визнаючи недійсними дані, відображені ним у деклараціях за перевіряємий період, відповідач зобов’язаний був зняти з підприємства податкові зобов’язання, отримані ним у зв’язку з виконання таких договорів, та прийняти відповідне рішення з подальшим внесенням відомостей до інформаційних баз. А інакше з вчинених відповідачем дій (невинесення ППР) можна зробити висновок, що він фактично, визначаючи суми податкових зобов’язань позивачу, порушив та втрутився в його особисте право на самостійне їх декларування.

Суд вважає доцільним зазначити, що зміна податковим органом на підставі Акту перевірки та без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення задекларованого платником податків податкового кредиту чи податкових зобов’язань, як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства, законодавством не передбачений. [… ]

3. ДПІ надала платнику податків індивідуальну податкову консультацію, платник податків не погодився з положеннями такої і оскаржив її до суду? Чи правомірні дії платника податків? Чи змінилася б ситуація якби оскарження стосувалося узагальнюючих податкових консультацій?

Проаналізуйте відповідну судову практику (Єдиний державний реєстр судових рішень - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26011557, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30579780) та положення Податкового кодексу України, зокрема, в частині прав платників податків (ст. 17 ПК України).

Дата добавления: 2014-11-07