Іменем України. Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого –судді Глущенко Я. Б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА (витяг)

«06» вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого –судді Глущенко Я.Б, суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М., … розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лореаль Україна»до Державної податкової служби у м. Києві про скасування окремих положень податкової консультації, заапеляційною скаргою Державної податкової служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2012 року,

встановив:

ТОВ «Лореаль Україна»звернулось у суд з позовом до ДПС у м. Києві, в якому просило скасувати окремі положення податкової консультації від 04.11.2011 року №10693/10/31-606.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з огляду на таке.

Суд першої інстанції дійшов висновку про суперечність податкової консультації нормам Податкового кодексу України в частині, яка встановлює, що здійснювані позивачем виплати за послуги корпорації «Лореаль С.А.»(Франція) з надання персоналу не відносяться до складу валових витрат.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що 30 вересня 2011 року позивач звернувся до ДПС України з проханням надати консультацію щодо податкового обліку витрат на оплату послуг з надання персоналу та їх відображення у податковій декларації з податку на прибуток підприємств.

Листом від 04.11.2011 року №10693/10/31-606 позивачу було надано відповідь, згідно якої виплати за послуги надання персоналу, здійснювані позивачем, до складу витрат не відносяться, оскільки відсутній зв’язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Не погоджуючись з таким висновком податкового органу, суб’єкт господарювання звернувся з відповідним позовом до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, судова колегія приходить до наступного.

Згідно з п. п. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Статтями 52 та 53 Податкового кодексу України передбачені порядок надання та наслідки застосування податкових консультацій.

Відповідно із вищезазначеними нормами:

- за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства;

- податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію;

- за вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі;

- консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку;

- контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень;

- не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована;

- платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору;

- визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Наслідком застосування податкової консультації згідно п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України є те, що платника податку не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

Відповідно до п.53.3 ст.53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, Податковий кодекс України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

До того ж, з аналізу вищезазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб’єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб’єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов’язки, а також не є обов’язковою для виконання.

Окрім того, необхідною ознакою податкової консультації як предмета оспорювання в судовому порядку є її відповідність визначенню рішення (акта) суб’єкта владних повноважень в розумінні КАС України, зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб’єктів, яким це рішення адресовано.

Така ознака характерна для узагальнюючих податкових роз’яснень, які надають ДПА України та затверджуються її наказом (п.1.8. Порядку надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 12 квітня 2003 р. № 176).

Оспорювана податкова консультація з приводу порядку обчислення валових витрат позивачем, яка надана податковим органом, не підпадає під предмет адміністративного позову, адже кваліфікуючою ознакою змісту такого, відповідно до положень ст. 105 КАС України, є юридична значущість для особи рішення суб’єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення, зміни чи припинення прав та обов’язків особи від такого рішення.

У даному випадку оспорювана податкова консультація не має наведеної ознаки, оскільки не носить обов’язкового характеру, не породжує для позивача жодних правових наслідків та не порушує його прав, свобод і інтересів. У разі ж донарахування товариству податкового зобов’язання, останнє не позбавлене можливості оскаржити відповідне податкове рішення до суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові консультації за своїм змістом не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовими актами та не створюють і не припиняють права чи обов’язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов’язкові дії позивачу вона не приписує, та відповідно не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, а тому в задоволенні позову слід відмовити у зв’язку з його необґрунтованістю.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2012 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Лореаль Україна» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

…

Дата добавления: 2014-11-07